Ухвала

від 05.11.2015 по справі 0670/8096/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/36961/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року

у справі № 0670/8096/12

за позовом Виробничо-торгівельного підприємства «Ренесанс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, позов Виробничо-торгівельного підприємства «Ренесанс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВТП «Ренесанс» у формі ТОВ; позивач) до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001382304/1 від 24 грудня 2010 року та № 0001392304/1 від 24 грудня 2010 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ВТП «Ренесанс» у формі ТОВ судові витрати зі сплати судового збору в розміром 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ВТП «Ренесанс» у формі ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на розрахунковий рахунок платника в травні та червні 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у квітні та травні 2010 року, за результатами якої складено акт № 8717/23-2/13566695 від 15 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001382304/1 від 24 грудня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 040 659,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001392304/1 від 24 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155 785,50 грн. (103 857,00 грн. - основний платіж, 51 928,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне галузеве підприємство «Міттал Стілл» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Скад» брухту чорних металів.

Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на виявлення відхилень між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями, сформованими постачальниками, з підстав невизнання податковими органами за місцем їх реєстрації поданих ТОВ «РГП «Міттал Стілл» (за квітень, травень, червень 2010 року) та СТОВ «Скад» (за травень 2010 року) податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також, відповідач наголошував на ненаданні товариством на перевірку транспортної документації на підтвердження товарного характеру розглядуваних поставок, а також оформленні податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «РГП «Міттал Стілл», з порушенням порядку їх заповнення з огляду на застосування факсимільного підпису, що, на переконання Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, обумовлює недійсність зазначених податкових документів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем брухту чорних металів у ТОВ «РГП «Міттал Стілл» та СТОВ «Скад» засвідчується відповідними видатковими та податковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних), банківськими виписками, документами, які підтверджують реалізацію придбаного в контрагентів брухту на експорт, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що оспорювані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Посилання відповідача на ненадання ВТП «Ренесанс» у формі ТОВ транспортної документації, як на підставу для відмови в задоволенні позову, цілком об'єктивно відхилено попередніми судовими інстанціями, оскільки за умовами розглядуваних договорів позивачем придбаний у ТОВ «РГП «Міттал Стілл» та СТОВ «Скад» товар не транспортувався, а отримувався в Херсонському річковому порту та морському порту, доставка брухту до яких здійснювалась постачальниками.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати постачальниками податку до бюджету або від звітування ними до органів державної податкової служби за місцем реєстрації, а відтак, якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, за умови реального здійснення господарських операцій, які призвели до об'єктивної зміни складу активів платника податку-покупця, як у даній ситуації, факсимільне відтворення підпису на податкових накладних не може бути достатньою підставою для позбавлення їх статусу звітних податкових та розрахункових документів, якими вони є в силу підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Такі документи є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.