Ухвала
від 02.11.2015 по справі 2а-1870/7080/12
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ К/800/20804/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівПилипчук Н.Г. Ланченко Л.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шостинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року

у справі №2а-1870/7080/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна»

до Шостинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Бель Шостка Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Шостинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 03 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення відповідача від 31 липня 2012 року №0000302347, №0000282347, №0000232347. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скарну без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, про що склали акт від 13 липня 2012 року №418/22-005/00447103, яким встановили порушення позивачем вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпунктів 138.2, 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, частини 3 статі 5 та статті 7 Господарського кодексу України, статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, з урахуванням вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 765 201,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 203, частин 1,2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання наслідків, що обумовлені ними, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на 536 073,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення рішення від 31 липня 2012 року:

- №0000302347, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 655 749,00 грн., з яких основний платіж - 534 683,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 121 066,00 грн.

- №0000232347, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 765 202, 00 грн.

- №0000282347, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 834,00 грн., з яких основний платіж - 672,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 162,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Пріма-Пак», ПВКП «Компаньон», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Лобос-Трейд», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 за нікчемними правочинами.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на актах перевірок та актах про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2010 року №0609/10П ТОВ «Пріма-Пак» поставило позивачу товар (220*150 б/ц «Амівак» НБШ СН-В) на суму 16 335,11 грн. (у т.ч. ПДВ 3 267,02 грн.).

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної від 03 березня 2011 року №РН-0000088 та податкової накладної від 03 березня 2011 року №90.

Оплата за товар здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать платіжне доручення від 30 березня 2011 року №2829.

Транспортування придбаного товару здійснювалось ПП ОСОБА_7 на підставі договору перевезення від 15 грудня 2009 року №1987 та додаткових угод до нього, про фактичне виконання якого свідчать заявка на перевезення від 01 березня 2011 року №48 та акт виконаних робіт від 10 березня 2011 року №13.

На підставі договору купівлі-продажу від 04 січня 2011 року №103/4 ПВКП«Компаньон» пославило позивачу товар (бензин - А-76, дизельне томливо) на суму 272 595,22 грн. (у т.ч. ПДВ 45 432,53 грн.).

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних від 05 квітня 2011 року №РН-0000049, від 11 квітня 2011 року №РН-0000052, від 27 квітня 2011 року №РН-0000058, податкових накладних від 05 квітня 2011 року №2, від 11 квітня 2011 року №5, від 27 квітня 2011 року №11.

Оплата за товар здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок ПВКП«Компаньон», про що свідчать платіжні доручення від 14 квітня 2011 року №3390 та №3391, від 28 квітня 2011 року №3914.

Поставка вказаного товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 22 квітня 2011 року №7.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2011 року №1-04/11 ТОВ «ТД «Нові перспективи» поставило позивачу товар (S-137935 ароматизатор сир Гауда) на суму 337 970,83 грн. (у т.ч. ПДВ 67 594,17 грн.).

Про фактичне виконання вказаного договору свідчать, наявні в матеріалах справи копії видаткової накладної від 25 травня 2011 року №261 та податкової накладної від 25 травня 2011 року №88.

Транспортування придбаного товару за умовами договору здійснювалось за рахунок продавця на підставі договору від 21 березня 2011 року №004-000303 укладеного ТОВ «ТД «Нові перспективи» з перевізником «ТзОВ «ТД «Міст-Експрес», про що свідчить відправлення від 25 травня 2011 року №004-0186185.

Оплата за товар здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, відповідно до банківської виписки.

Також, на підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 2011 року №512/4 ТОВ «Лобос -Трейд» поставило позивачу товар (дизельне пальне, бензин А-80, олива М10 Г2 К) на суму 1 281 144,00 грн. (у тому числі ПДВ - 127 402,00 грн.).

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та податкових накладних.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Лобос-Трейд» здійснювались у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Перевезення придбаного товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 04 січня 2011 року №126/4 ФОП ОСОБА_6 пославила позивачу товар на суму 64 350,00 грн.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та податкових накладних.

На підставі договору поставки товару від 20 грудня 2011 року №2012-1 ФОП ОСОБА_5 пославила позивачу товар (масло селянське) на суму 1 680 000,00 грн.

Про фактичне виконання вказаних договірних відносин свідчать наявні в матеріалах справи копії накладних від 27 грудня 2011 року №49, від 28 грудня 2011 року №50, від 29 грудня 2011 року №51 та податкових накладних від 29 грудня 2011 року №5, від 27 грудня 2011 року №3, від 28 грудня 2011 року №4.

Реальність вчинених господарських відносин підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями ветеринарних свідоцтв, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікату відповідності, якісного свідоцтва.

Розрахунки між позивачем та вказаним контрагентом здійснювались у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

З огляду на те, що спірні правовідносини щодо формування валових витрат виникли у період з січня 2011 року по березень 2012 року, застосуванню підлягають як норми Податкового кодексу України, що набрали чинності з 01 квітня 2011 року, так і норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Аналогічні правові норми містять пункт 138.2 статті 138 та підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи з вказаних норм податкового законодавства, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає наведеним вимогам законодавства.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом положень частини першої пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що включення позивачем до податкового кредиту січня 2011 року - березня 2012 року суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих послуг на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат та податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Посилання відповідача на відсутність деяких товарно-транспортних накладних у позивача, як доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки останні не впливають на порядок формування валових витрат та податкового кредиту по фактично сплаченим та отриманим товарам та послугам, які підтверджені належними первинними документами, зокрема податковими накладними.

Водночас, є помилковими доводи скаржника про те, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності та порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства при формуванні своїх податкових зобов'язань, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій факту документального підтвердження валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «Пріма-Пак», ПВКП «Компаньон», ТОВ «ТД «Нові перспективи», ТОВ «Лобос-Трейд», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Шостинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі №2а-1870/7080/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення02.11.2015
Оприлюднено25.11.2015
Номер документу53739678
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-1870/7080/12

Ухвала від 02.11.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Ухвала від 26.10.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Постанова від 03.10.2012

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.М. Глазько

Ухвала від 18.04.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Ухвала від 19.02.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Мельнікова Л.В.

Ухвала від 20.12.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Мельнікова Л.В.

Постанова від 03.10.2012

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.М. Глазько

Ухвала від 21.08.2012

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.М. Глазько

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні