Ухвала

від 18.11.2015 по справі 820/7347/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 р.Справа № 820/7347/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Машури А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ВУДАРТ» до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач, приватне підприємство «ВУДАРТ» (далі по тексту ПП «ВУДАРТ»), звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (нині - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) від 06 липня 2015 року № 0002531501, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року у розмірі 4.057.627 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 16.06.2015 року № 2043/20-38-15-01-19/36818153 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВУДАРТ», код за ЄДРПОУ 36818153 з питань правомірності декларування від'ємного значення податку на додану в деклараціях з ПДВ за серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року адміністративний позов ПП «ВУДАРТ» задоволено. Податкове повідомлення-рішення Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.07.2015 року № 0002531501 скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ВУДАРТ» судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Судове рішення вмотивоване тим, що суми бюджетного відшкодування сформовано позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами. Документи підприємства, пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування, первинні документи тощо оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Встановлено правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, наданих суду апеляційної у судових засіданнях 06.10.2015 року, 21.10.2015 року, 28.10.2015 року, 04.11.2015 року, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 19.05.2015 року по 09.06.2015 року Основ'янською ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ВУДАРТ» з питань правомірності декларування від'ємного значення ПДВ в деклараціях з ПДВ за серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2015 року № 2043/20-38-15-01-19/36818153(т. 1 а.с. 28-70).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст.201 ПК України, що призвело до:

- завищення податкового кредиту за серпень 2014 року у розмірі 9996 грн., грудень 2014року у розмірі 2350 грн;

- збільшення податкових зобов'язань за період серпень 2014 року у розмірі 145865 грн., вересень 2014 року у розмірі 1340699 грн., листопад 2014 року у розмірі 2518886, грудень 2014 року у розмірі 329433 грн;

- завищення податкових зобов'язань з ПДВ в частині реалізації придбаного за межами території України товару, які не підтверджені документами в періоді - грудні 2014 року у розмірі 289602 грн.. в розрізі контрагентів ТОВ «Баріола» на суму ПДВ 103626,29 грн., ТОВ «Фармафлекс» на суму ПДВ 111683,46 грн., ТОВ «Дімекс-Про» на суму ПДВ 25000 грн., ТОВ «Олівія Інвест» на суму ПДВ 49292,13 грн. Вказані порушення призвели до зменшення від'ємного значення в деклараціях з ПДВ за періоди серпень 2014 року у розмірі 155861 грн., вересень 2014 року у розмірі 1340699 грн., листопад 2014 року у розмірі 2518886 грн., грудень 2014 року у розмірі 42181 грн.

Вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступне:

До перевірки не надані документи: банківські виписки, платіжні доручення за період серпень-вересень 2014 року, листопад-грудень 2014 року.

В ході перевірки представнику ПП «ВУДАРТ» надані запити про надання документів від 19.05.2015 року №10284/10/20-38-15-01-20, від 02.06.2015 року №11435/10/20-38-15-01-20 щодо проведення інвентаризації основних фондів, залишків товарно-матеріальних цінностей та було запропоновано здійснити інвентаризацію в присутності перевіряючих. Представником ПП «ВУДАРТ» надано наказ 7-інв від 29.05.2015 року про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в якому зазначається проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей у термін з 30.05.20915 року по 31.05.2015 року та створення інвентаризаційної комісії. Представником ПП «ВУДАРТ» відмовлено в здійсненні інвентаризації в присутності перевіряючи та наданні до перевірки інвентаризаційного опису залишків товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. Таким чином, відмова в здійсненні інвентаризації підтверджує відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей на складі.

Крім того у наданих представнику ПП «ВУДАРТ» запитах від 19.05.2015 року №10284/10/20-38-15-01-20, від 02.06.2015 року №11435/10/20-38-15-01-20 підприємству було запропоновано надати інформацію та її документальне підтвердження, щодо перевізників імпортного товару від міста одержувача (Одеська митниця м. Одеса), до міста розмитнення (Чернігівська митниця м. Чернігів) та подальшого перевезення до м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

До перевірки ТОВ «ВУДАРТ» надано договір про надання експедиторських послуг в якому зазначено що між ПП «ВУДАРТ» та ТОВ «Міал ЛТД» укладено договір № 1/1707 від 17.07.14 року, про надання експедиторських послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується за винагороду, власними силами або з залученням 3-х осіб організовувати виконання послуг з перевозки вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а Замовник зобов'язується прийняти й сплатити за надані послуги. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал ТТН встановленого зразка з відбитками вантажовідправника, перевізника, отримувача та митних органів, а також акти виконаних робіт. До перевірки надано акти наданих послуг № 795 від 04.08.14 року організація ТЕО WHLU 5313396 на суму 183642,59 грн. № 793 від 04.08.14 року організація ТТNU 5313396 на суму 4855,50 грн., № 796 від 04.08.14 року експедиторські послуги, зберігання в порту, демередж CAIU 8601946 ОМТП на суму 5808,74 грн., №833 від 08.38.14 року експедиторські послуги, зберігання в порту ТТNU 1511913 ОМТП на суму 21497,78 грн., № 859 від 13.08.14 року сверхнормативне використання обладнання ТТNU 1511913 на суму 43751,53 грн. №866 від 15.08.14 року експедиторські послуги WHLU 5313396 ОМТП, стоянка на терміналі, зберігання в порту, сверхнормативне використання обладнання на суму 9517,97 грн.

Також при здійснені документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВУДАРТ» було запропоновано уповноваженій особі підприємства отримати запит від 09.06.2015 року який складений на підприємстві о 10.20 год. власноруч перевіряючи ми в якому зазначено які документи раніше не надані до перевірки з отриманням пояснень стосовно транспортування імпортної продукції за маршрутом Чернігівська митниця - Харків (проспект 50 річчя СРСР 29а) та наявності даної продукції на складі чи її подальшої реалізація. Представник ПП «ВУДАРТ» відмовилося в отриманні даного запиту, тоді було запропоновано вручити даний запит керівнику даного підприємства, нащо було отримано відповідь про те, що директор на даний час на підприємстві відсутній. ПП «ВУДАРТ» надано пояснення від імені директора даного підприємства (Ломанов С.В.) в якому зазначено що розмитнений товар з Чернігівської митниці спрямовувався в м. Харків проспект 50-річчя СРСР, 29а, на підставі договорів на транспортно-експедиторське обслуговування та актів виконаних робіт, укладеними з експедиторами, які згідно даних договорів укладали від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими установами для виконання своїх обов'язків. Дані пояснення були надані без підтверджуючих документів які б підтвердили транспортування даного товару по території України (ТТН, заявка на здійснення перевезення вантажу та інше).

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у деклараціях за серпень-вересень, листопад-грудень 2014 року встановлено, що в зв'язку з ненаданням до перевірки документів які б підтвердили перевезення імпортованого товару з місця розмитнення (Чернігівська митниця) до місця фактичного розвантаження, та відсутність даного товару на складі, що підтверджується відмовою в проведенні інвентаризації за присутністю перевіряючих та не надання інвентаризаційного опису, призводить до того, що даний товар був реалізований без належного оформлення документів (виписаних податкових накладних, відсутність реєстрації податкових накладних) та нарахування податкових зобов'язань в податкових деклараціях з ПДВ за періоди серпень 2014 року в розмірі 155861 грн., вересень 2014 року в розмірі 1340699 грн., листопад 2014 року в розмірі 2518886 грн., грудень 2014 року в розмірі 42181 грн., чим порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0002531501 від 06.11.2015 року (т. 1 а.с. 81).

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «ВУДАРТ», колегія суддів зазначає, що умовами реалізації права платника на формування сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування, є, зокрема, фактичне придбання товарів, робіт (послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердження факту сплати ПДВ необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, за винятком податкової накладної, складанням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та формування податкового кредиту є можливість, на підставі наявних документів, зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Відтак, на підтвердження реальності виконання договору про поставку товару позивач повинен надати суду, зокрема, документи що свідчать про фактичне використання отриманих товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між ПП «ВУДАРТ» (як покупцем) з контрагентами AMJID SPORTS, ZHEJIANH HAOHUA IMPORT AND EXPORT CO LTD, MAHAVIR SPINFAB PVT.LTD, ZHEJIANG YABOLAN ELECTRIC APPLIANCE CO., LTD (як постачальниками) укладено аналогічні за своєю правовою природою контракти на поставку товару № AS-VUD02/06/ 14 від 02.07.2014 року, № HA-VUD14/04/14 від 14.04.2014 року, № ZRMV-05/05/14 від 05.05.2014 року, № VUD-MSF/15-05 від 15.05.2014 року, № ZHW-VUD11/03/14 від 11.03.2014 року, № YBL-VUD12/05/14від 12.05.2014 року (т. 1 а.с. 84-113).

Так, відповідно до ст. 1 вказаних правочинів, постачальник зобов'язується виробити та доставити покупцю товар в асортименті.

Загальна кількість та асортимент товару складається із товарних партій, кількість яких визначається в рахунку-фактурі на кожну поставку (ст. 2 правочинів).

У ст. 3 вказаних контрактів зазначено, що поставка товару здійснюється у повній відповідності до «ІНКОТЕРМС -2010».

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених правочинів позивачем надано до суду відповідні вантажно-митні декларації, міжнародні автомобільні накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення та банківські виписки (т.1 а.с. 114-250, т.2 а.с. 1-129, т. 3 а.с. 182-241, т.4 а.с. 1-227, т.3 а.с. 102-151, 166-181).

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази в обгрунтування позовних вимог та заперечень проти них, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Судом встановлено, що ТОВ «ВУДАРТ» під час перевірки було надано до контролюючого органу докази на підтвердження здійснення транспортування імпортного товару з використанням експедиторських послуг від міста одержувача ( Одеська митниця м. Одеса) до міста розмитнення (Чернігівська митниця м. Чернігів) та подальшого перевезення до м. Харків (вул Плеханівська, 126) (т. 1 а.с. 40).

Положеннями ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 зі змінами та доповненнями (надалі Закон № 1955) встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України № 1955-IV, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як було встановлено податковим органом під час перевірки (т 1 а. 40) на підтвердження отримання ПП «ВУДАРТ» транспортно-експедиційних послуг в рамках вищезазначених правочинів, позивачем надано договори про надання експедиторських послуг з ТОВ «Міал ЛТД» (виконавець) №1/1707 від 17.07.14 року, ПП «Інтервід» № 11-04 від 01.11.2014 року та ТОВ «Голден Груп ЛТД» № 02/08-164 від 02.08.2014 року (т. 2 а.с. 130-142), згідно яких виконавець зобов'язується за винагороду, власними в або з залученням 3-х осіб організовувати виконання послуг з перевозки вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а замовник зобов'язується прийняти й ти за надані послуги. Підтвердженням факту надання/отримання вказаних послуг є надані позивачем ТТН встановленого зразку з відбитками вантажовідправника, перевізника, отримувача та митних органів, а також акти здачі-приймання робіт (т.2 а.с. 143-169).

Судом встановлено, що в подальшому отриманий від контрагентів AMJID SPORTS, ZHEJIANH HAOHUA IMPORT AND EXPORT CO LTD, MAHAVIR SPINFAB PVT.LTD, ZHEJIANG YABOLAN ELECTRIC APPLIANCE CO., LTD був реалізований контрагентам позивача ТОВ «Олівія Інвест» (договір поставик № 12/17 від 17.12.2014 року - т.3 а.с. 87-88), ТОВ «Фармафлекс» (договір поставки № 12/18 від 18.12.2014 року - т.3 а.с. 89-90), ТОВ «Баріола» (договір поставки № 12/02 від 02.12.2014 року - т.3 а.с. 91-92), ТОВ «Дімекс-ПРО» (договір поставки № 12/25 від 18.12.2014 року - т.3 а.с. 93-94), на підтвердження реальності виконання яких позивачем надано до суду платіжні доручення, видаткові накладні, ТТН, накладні на повернення від покупця, податкові накладні та акти взаємозвірки розрахунків (т. 3 а.с. 95-100, т. 2 а.с. 170-239).

Факт наявності необхідних приміщень для зберігання придбаних ТМЦ підтверджується наданим позивачем договором суборенди нежитлових приміщень № 63.1 від 01.10.2012 року з відповідними актами прийому-передачі приміщення (т. 3 а.с. 152-165).

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те6, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ПП «ВУДАРТ» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що отриманий від вищезазначених контрагентів товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Крім того, колегія суддів суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зауважень контролюючого органу з приводу того, що ПП «ВУДАРТ» неправомірно, на думку Основянської ОДПІ, не включено до інвентаризаційної комісії представника податкового органу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Безпосередньо порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів унормований Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року N 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно абз.2 п.1 розділу 2 Порядку № 879, у тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства, представники структурного підрозділу (служби) з внутрішнього аудиту.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

З наведених норм вбачається, що законодавцем передбачена безпосередня залежність можливості участі посадової особи органу, що ініціював інвентаризацію, саме від наявності згоди такої посадової особи та, водночас, вказаною нормою права не закріплено за підприємством саме обов'язку вчиняти вказані дії щодо проведення інвентаризації лише за участі фахівця контролюючого органу.

Судом встановлено, що наказом директора ПП «ВУДАРТ» № 7-інв від 29.05.2015 року на підприємстві у термін з 30.05.2015 року по 31.05.2015 року проведено повну інвентаризацію основних засобів та ТМЦ, результати чого оформлені інвентаризаційним описом від 30.05.2015 року (т.1 а.с. 15-27).

Таким чином, інвентаризація була проведена саме по ініціативі директора ПП «ВУДАРТ» згідно наказу № 7-інв від 29.05.2015 року, а не посадової особи Основянської ОДПІ.

Зі змісту повідомлень податкового органу від 19.05.2015 року № 10285/10/20-38-15-01-20 та від 02.06.2015 року № 11450/10/20-38-15-01-20 не вбачається безпосередньої згоди відповідача на участь у проведенні інвентаризації, а вказані листи містять лише прохання контролюючого органу здійснити інвентаризацію основних фондів, ТМЦ, коштів, готівки.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що представником ПП «ВУДАРТ» було відмовлено в здійсненні інвентаризації в присутності перевіряючих.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень зі сторони ПП «ВУДАРТ» під час проведення інвентаризації залишків ТМЦ та інших цінностей.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів судам першої та апеляційної інстанції юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України , фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 55, 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 23 листопада 2015 року