Ухвала

від 25.11.2015 по справі 471/502/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/502/15-ц 25.11.2015 25.11.2015 25.11.2015

Провадження №22-ц/784/2789/15

Справа № 22ц/471/502/15ц

Провадження №22ц/784/2789/15 Головуючий у 1-ї інстанції Скарницька І.Б.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

при секретарі: Гордейчук С. С.,

за участю: представника відповідача - Кривіцької Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Фермерського господарства (ФГ) «Іволга»

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2015 року

за позовом

ОСОБА_3

до ФГ «Іволга»,

про визнання недійсним договору оренди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ФГ «Іволга» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2010 року, укладеного між відповідачем та її матір'ю ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй як єдиної спадкоємиці за законом з 12 грудня 2014 року належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 10,7862га, що розташована на території Шевченківської сільської ради Братського району Миколаївської області, яку спадкодавця ОСОБА_4 передала в оренду ФГ «Іволга» на строк п'ять років за договором від 2004 року.

Але, у 2014 року, після отримання спадкових документів, позивачці стало відомо про укладення нового договору оренди від 10 березня 2010 року строком дії у 15-ть років, який її мати не підписувала.

Посилаючись на те, що договір оренди не містить усіх суттєвих умов, та його укладено від імені орендодавця іншою особою з порушенням вимог ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, позивачка просила визнати його недійсним.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено, ухвалено про визнання договору оренди землі від 10.03.2010року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Іволга» недійсним. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ФГ «Іволга», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ним норм процесуального та матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, так як договір оренди був укладений за погодженням орендодавця, вона отримала відповідну орендну плату та їй було відомо про його зміст, а проведена на підставі ухвали суду експертиза не може бути використана як безперечний доказ . Також позивачкою пропущена позовна давність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов про визнання недійсним договору оренди, суд першій інстанції виходив з того, що позивачкою доведено факт недійсності правочину, оскільки угода орендодавцем особисто не підписана, а тому її зміст не відповідає волевиявленню орендодавця.

З такими висновками суду першій інстанції слід погодитися, так як вони відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту про право власності на землю від 10 січня 2002 року ОСОБА_4 належала земельна ділянка загальною площею 10,7862га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Шевченківської сільської ради Братського району Миколаївської області, яку вона передала в оренду ФГ «Іволга» на строк п'ять років за договором №03 від 4.10.2004 року (а.с.11, 41).

Окрім цього, 10 березня 2010 року між ФГ «Іволга» (орендарем) і від імені ОСОБА_4 (орендодавця) було підписано договір оренди належної їй на праві власності спірної земельної ділянки строком на 15 років. Цей договір зареєстровано 30 грудня 2010 року у Відділу Держкомзему у Братському районі (а.с.9-10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла та після її смерті спадщину прийняла позивачка, отримав 12 грудня 2014 року свідоцтво на право власності на спадщину за законом у вигляді земельної ділянки загальною площею 10,7862га, що розташована на території Шевченківської сільської ради Братського району Миколаївської області (а.с.11-17).

15 грудня 2014 року між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем укладена додаткова угода №1 до договору від 10 березня 2010 року, за якою внесено зміни до договору в частині визначення площі та кадастрового номеру земельної ділянки (а.с.33).

Згідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як убачається з висновку судової почеркознавчої експертизи від 30 червня 2015 року № 667 питання виконання підпису від імені орендодавця у договорі оренди від 10 березня 2010 року не вирішувалося у зв'язку з наявністю факту технічної підробки підпису орендодавця ОСОБА_4 (а.с.63-69).

При роз'ясненні відповідачу права на призначення технічної експертизи документу, у зв'язку із запереченням ним допустимості такого доказу, як проведена по справі судова почеркознавча експертиза, представник ФГ «Іволга» таким правом не скористався.

За таких обставин не можна вважати, що договір оренди землі відповідав волі орендодавця та вимогам закону.

Посилання представника відповідача на невідповідність проведеного дослідження іншим матеріалам справи, не може бути прийняті до уваги, так як оцінка цьому доказу дана судом при ухваленні рішення поряд із дослідженням та оцінкою інших доказів, що були надані на підтвердження позовних вимог та наданих заперечень в їх сукупності.

Крім цього, усі заперечення відповідача стосовно того, що спадкодавця та позивачка схвалили договір оренди від 10 березня 2010 року, так як отримували орендну плату, суперечить зверненням позивачки з вимогою про припинення дії договору.

Також, звертаючись до суду із вищевказаним позовом, ОСОБА_3 обґрунтовувала свої вимоги тим, що зміст оспорюваного договору їй став відомий, після оформлення спадщини, та підписання додаткової угоди.

Давши належну оцінку наявним обставинам справи, суд першій інстанції дійшов правильного висновку про те, що є підстави для визнання недійсним договору оренди землі і тому обґрунтовано задовольнив позов за цими вимогами.

Щодо обґрунтування позовних вимог відсутністю усіх суттєвих умов договору, то позивачкою у судових засіданнях не доведено порушення її та первісного орендодавця прав та інтересів, та таке обґрунтування не має правового значення у зв'язку відсутністю волі орендодавця на укладення і підписання договору, який оспорено позивачкою до суду.

Твердження представника відповідача щодо пропуску позивачкою позовної давності на право звернення з такими вимогами до суду є помилковим тлумаченням діючого законодавства, а змісту поданої ним заяви про застосування по справі позовної давності дана оцінка судом першої інстанції при ухваленні обґрунтованого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду відносно відсутності підстав для визнання договору оренди недійсним.

Враховуючи викладене та виходячи з меж апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення не має.

З підстав, передбачених ст. 88 ЦПК України слід додатково розподілити витрати на проведення технічної експертизи документа, стягнув

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Іволга» відхилити, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді