Рішення

від 13.11.2015 по справі 263/8569/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/8569/14-ц

Провадження №2/263/48/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-СГ» про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, уточненим під час розгляду справи, просила суд зобов'язати відповідачів фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-СГ» (далі за текстом ТОВ «Гранд-СГ») за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням №57, розташованим за адресою: м.Маріуполь, пр.Леніна, 62, шляхом демонтажу рекламних конструкцій та самовільно зведеного навісу (прибудови) над входом у заклад громадського харчування суші-бар «Okinawa» (нежитлове приміщення №68 по пр.Леніна, 62 в м.Маріуполі).

За заявою позивача ОСОБА_1, ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.11.2015 року, її позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишений без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником приміщення №57, розташованого в будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі, котре вона надає в оренду іншим особам. В травні 2013 року, коли приміщення не використовувалось, ТОВ «Гранд-СГ», що є власником приміщення №68 по пр.Леніна, 62 в м.Маріуполі, без її згоди, розмістило рекламу суші-бар на двох вікнах її приміщення, що позбавляє її можливості розташувати вивіску безпосередньо на вікнах, та з метою просування свого товару, виставляти його у вікнах, що зменшує вартість її приміщення. Крім того ТОВ «Гранд-СГ» самовільно збудувало без її згоди навіс над входом в суші-бар, який впритул примикає до вікон її приміщення, внаслідок чого вона не має можливості встановити ролети з метою охорони приміщення. Більш того, вона вимушена нести додаткові витрати по оплаті спожитої електроенергії, для освітлення приміщення, в якому вікна наглухо закриті. Її спроба правового врегулювання спірних правових відносин, шляхом проведення відповідачем оплати у розмірі 2000 грн. щомісячно, за користування її фасадом та двома вікнами, не мала позитивних наслідків. За захистом порушених прав вона вимушена звернутися до суду, який просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач та її представник в судовому засіданні наполягали на задоволені позову на підставах, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Гранд-СГ» в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, оскільки реклама на вікнах приміщення позивача була розміщена за її згодою, за це відповідач кожен місяць сплачував їй гроші, але останнім часом вона підвищила плату за оренду вікон, яку відповідач не змозі платити, тому вона і звернулася до суду, щоб таким чином тиснути на відповідача. Вважає, що розміщені реклами на вікнах та зведений, за згодою ОСОБА_3 - колишнього чоловіка позивача, навіс над входом не порушує прав ОСОБА_1.

Заслухавши сторони, дослідивши представлені докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правові відносини.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-НО №268309 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що 9.10.2007 року складено відповідний актовий запис №574. (а.с.198).

За рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24.09.2010 року у цивільній справі №2-141/10 :

- визнаний недійсним договір дарування нежитлового, приміщення №57 загальною площею 125,6 кв.м., що складає 72/1000 частини від багатоквартирного будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі, укладений 16.07.2003 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Скіфи» від 16.07.2003 року, за яким ТОВ «Скіфи» подарувало приміщення ОСОБА_3;

- визнане за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по ? частині за кожним на об'єкт спільної сумісної власності: нежитлове приміщення №57 загальною площею 125,6 кв.м., що складає 72/1000 частини від багатоквартирного будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі;

- розділене між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сумісно нажите майно, за позивачем ОСОБА_1 визнане право власності на нежитлове приміщення №57 загальною площею 125,6 кв.м., що складає 72/1000 частини від багатоквартирного будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі. (а.с.205-211)

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна 16.12.2010 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежиле приміщення №57 (реєстраційний номер майна 1466954), розташоване за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, проспект Леніна будинок №62. Зазначена підстава виникнення права власності: рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24.09.2010 року у справі № 2-141/10. (а.с.57-58)

За випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №694281, ТОВ «Гранд-СГ» (ідентифікаційний номер 34639597) внесене до реєстру 12.10.2006 року за № 1 274 102 0000 004980. (а.с.176)

Відповідно до договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, посвідченого нотаріусом 9.10.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за №5709, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Гранд-СГ», останнє придбало у власність вбудоване нежитлове приміщення за №63 з підвалу літ.У/п загальною площею 162,9 кв.м., основної будівлі літ.У-4, будинку №62, розташованому по пр.Леніна в м.Маріуполі на земельній ділянці Маріупольської міської ради. Вказаний правочин внесений до Державного реєстру правочинів за №3179074, про що свідчить відповідний витяг. (а.с.179-180)

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» 24.11.2008 року прийняте рішення про реєстрацію права власності ТОВ «Гранд-СГ» на вказане нерухоме майно за реєстровим номером 5980152 на підставі наведеного договору купівлі-продажу. (а.с.177)

Вказані обставини визнані сторонами, тому за приписами ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Частиною 1 ст.57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 10 ЦПК України визначено змагальність сторін. Частиною 2 даної статті та частиною 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Крім того, в судовому засіданні, на підставі наданих доказів: технічної документації, фотографій, висновків будівельно-технічної експертизи встановлено, що:

- нежитлове приміщення №57 ОСОБА_1 розташоване на першому поверсі будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі, а під ним в підвальній частині нежитлове приміщення за №63 що належить відповідачу ТОВ «Гранд-СГ»;

- нежитлове приміщення №57 має п'ять вікон, два з низ знаходяться під зведеним навісом, при цьому, як до так і після зведення навісу над входом у приміщення №63 всі п'ять вікон мають рекламні конструкції на вікнах, які на теперішній час не відповідають затвердженому паспорту №5/2011 зовнішнього оформлення фасаду будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі. До теперішнього часу на вказаних двох вікнах відповідачем розміщена рекламна конструкція закладу громадського харчування суші-бар «Okinawa»;

- відповідачем ТОВ «Гранд-СГ» придбане у власність приміщення №63 - підвал літ.У/п, основної будівлі літ.У-4, будинку №62, розташованому по пр.Леніна в м.Маріуполі, до складу якого входить вхід до підвалу у вигляді сходів, але станом на 30.07.2012 року (а.с.195) відповідачем ТОВ «Гранд-СГ» проведене самовільне збільшення сходів, на зовнішніх стінах яких збудований навіс.

За висновками будівельно-технічної експертизи:

- будівельними нормами і правилами, а також санітарними нормами не нормується природнє освітлення торгівельних залів магазинів та не регламентуються вимоги щодо здійснення догляду за вікнами;

- зовнішнє оформлення фасаду будинку №62 по пр.Леніна, приміщення №63 в м.Маріуполі не відповідає зображенню, котре мається в паспорті №5/2011;

- не відповідає матеріал та форма навісу над входом у приміщення №63;

- вхід у приміщення №63 є нерухомим майном;

- з урахуванням навісу над входом у приміщення №63, можливе встановлення ролетів на два вікна приміщення №57, що належить ОСОБА_1;

- у випадку заміни бокового скла навісу над входом у приміщення №63 та видалення реклами з 2 вікон приміщення №57 ОСОБА_1 відсутня вірогідність порушення конструкції зовнішнього оформлення фасаду будинку, приміщення, що належить ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із роз'ясненнями п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02. 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 не може вільно користуватися своєю власністю, до складу якої входять і два вікна приміщення №57, бо відповідачем на вікнах розміщена рекламна конструкція закладу громадського харчування суші-бар «Okinawa», чим позивачу чиняться перешкоди щодо догляду за своїми вікнами, можливостівстановлення ролетів.

Із наведених вище доказів суд встановив, що позивач, як власник, має право на задоволення своїх вимог щодо демонтажу рекламних конструкцій з 2 вікон приміщення №57, що належить ОСОБА_1 За таких обставин порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову у зазначеній частині позовних вимог, чим суд усуває позивачу ОСОБА_1 перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням №57, розташованим за адресою: м.Маріуполь, пр.Леніна, 62.

Відносно позовних вимог стосовно усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням №57, розташованим за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна, 62, шляхом демонтажу самовільно зведеного навісу (прибудови) над входом у заклад громадського харчування суші-бар «Okinawa» (нежитлове приміщення №68 по пр.Леніна, 62 в м.Маріуполі), слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частин 4 та 7 ст. 376 цього Кодексу, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами чи за її рахунок; приведення земельної ділянки до попереднього стану або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту цієї статті в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності (користування) яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом ст. 376 цього Кодексу вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року у справі № 6-180цс14, та у постанові від 17.09.2014 р. у справі №6-137цс14, які в силу ч.4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, єдиною підставою для знесення, демонтажу самочинно побудованих будівель є доведеність факту порушення прав позивача самочинною забудовою.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

В розумінні п. 26 даної постанови, за самочинне будівництво особу може бути притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Матеріали справи не свідчать, що з приводу самочинного будівництва, яке здійснював відповідач, органами державної влади вчинялися відповідні заходи та відповідача було притягнуто до відповідальності.

Крім того, як вже зазначалось вище від особи, яка здійснила самочинне будівництво можна вимагати, окрім знесення, проведення перебудови об'єкту самочинного будівництва власними силами чи за рахунок особи; приведення земельної ділянки до попереднього стану або відшкодування витрат.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, що навіс над входом у приміщення №63 зведений відповідачем, порушує її право власності на нежитлове приміщення №57.

За таких обставин суд вважає, що знесення самочинно збудованого навісу над входом у приміщення №63 за вищевказаною адресою в даному випадку є завчасним заходом, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою відмови в задоволенні вказаної позовної вимоги є і та обставина, що позивач протягом тривалого часу розгляду справи не уточнив своїх вимог стосовно приміщення, яке належить відповідачу, вимагаючи демонтажу навісу над входом у приміщення №68 замість демонтажу навісу над входом у приміщення №63. (а.с.102)

Приміщення №68, підвал літ.А/п в будинку № 62 по пр.Леніна в м.Маріуполі теж належить відповідачу ТОВ «Гранд-СГ» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2012 року, але воно не має навісу біля приміщення №57, що належить позивачу.

Керуючись вимогами ст.11 ЦПК України, розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволені позовних вимог про демонтаж навісу над входом у приміщення №68, оскільки позивачем суду не надано доказів, щодо його існування взагалі та чи порушує він якимось чином право власності позивача на приміщення №57.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України с відповідача на користь позивача підлягає стягненню частково сплачений судовий збір у розмірі 121, 80 грн.

Інші документи про сплату судових витрат сторонами суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5,8,10,11,15,61,88, 57-60, 209-210, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-СГ» про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння - задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-СГ» (ідентифікаційний номер 34639597) за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні власнику ОСОБА_1 нежитловим приміщенням №57 в будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі, шляхом демонтажу на двох вікнах приміщення №57 рекламних конструкцій закладу громадського харчування суші-бар «Okinawa», розташованих під навісом входу до підвального приміщення №63 у будинку №62 по пр.Леніна в м.Маріуполі, що належить ТОВ«Гранд-СГ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-СГ» (ідентифікаційний номер 34639597) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 121, 80 грн.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : П.І. Папаценко