Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/19048/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015Справа №910/19048/15

За позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ"

про стягнення 77180 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Левченко М.В. за довіреністю № 02-08.1/2105 від 27.10.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.07.2015 Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ" про стягнення 77180,00 грн., з яких: 68000,00 грн. штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015 № 22 у справі № 856/78-р-02-06-14, та 9180,00 грн. пені за період з 15.07.2015 по 23.07.2015 за прострочення сплати штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19048/15 (суддя Прокопенко Л.В.) наведену позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачеві без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 910/19048/15 апеляційну скаргу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19048/15 скасовано, справу № 910/19048/15 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату від 21.09.2015 № 04-23/1413 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19048/15 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2015 передано наведену справу на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/19048/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 о 10:20 год.

Обгрунтовуючи заявлені на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015 № 22 у справі № 856/78-р-02-06-14, згідно якого, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ" накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за порушення, вказане в п. 1 резолютивної частини зазначеного рішення.

29.10.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 68000,00 грн. та пеню у розмірі 68000,00 грн. за період з 15.07.2015 по 23.10.2015 за прострочення сплати штрафу. В якості додатків до заяви позивач надав суду виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача; роздруківку з сайту Міністерства юстиції України щодо відповідача; клопотання про звільнення від судового збору та підтвердження направлення копії заяви відповідачу (копію фіскального чеку та опису вкладення).

В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.09.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, заява позивача, подана 29.10.2015 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог разом з доданими до неї документами залучена судом до матеріалів справи та прийнята судом до розгляду, зважаючи на таке.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015 № 22 у справі № 856/78-р-02-06-14.

Судом також враховано, що позивачем в якості додатків до наведеної заяви про збільшення розміру позовних вимог надані докази направлення цієї заяви відповідачу, а також клопотання, відповідно до якого позивач просив суд, у зв'язку із поданням ним заяви про збільшення розміру позовних вимог, звільнити його від сплати судового збору або відстрочку сплати судового збору. Оцінивши доводи позивача, викладені в зазначеному клопотанні, та подані позивачем докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача, зокрема, про його звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", та про розподіл судових витрат за результатами розгляду даної справи відповідно до ст. 49 ГПК України.

Оскільки, судом прийнято до розгляду подану позивачем 29.10.2015 через відділ діловодства суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, то нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 136000,00 грн., з яких: 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені за період з 15.07.2015 по 23.10.2015 за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015 № 22 у справі № 856/78-р-02-06-14.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви, поданої 29.10.2015 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 23.09.2015 про порушення провадження у справі № 910/19048/15 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 23.09.2015 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 відкладено розгляд справи на 23.11.2015 о 09:50 год.

В судове засідання, призначене на 23.11.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 23.11.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.09.2015 та від 02.11.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Так, поштові відправлення з ухвалами суду від 23.09.2015 та від 02.11.2015 були направлені відповідачу за адресою 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17Д, офіс 92, вказаною у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, поштове відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі було повернуто підприємством зв'язку за закінченням строку зберігання поштового відправлення (довідка ф. 20).

Як зазначено у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Наразі, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.11.2015 без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 29.10.2015 через відділ діловодства суду.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.11.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015 № 22 у справі № 856/78-р-02-06-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - Рішення АМК) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 25.09.2014 № 02-06/1990/57 у встановлені головою Відділення строки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки (п. 1 резолютивної частини рішення); за порушення, викладене в пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ" штраф у розмірі 68000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини рішення).

В Рішенні АМК було зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня одержання рішення. Згідно із статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органу Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня його одержання може бути оскаржене до господарського суду.

Супровідним листом № 02-06/961 від 08.05.2015 Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ" (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 14.05.2015 підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303708756280.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, як зазначив позивач у позовній заяві, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК сплив 14.07.2015.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки станом на день подання позову до суду (23.07.2015) відповідачем сума штрафу в розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням АМК, сплачена не була, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 68000,00 грн.

Крім суми штрафу, позивач нарахував відповідачу за період за період з 15.07.2015 по 23.10.2015 пеню за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотки від суми штрафу, яка відповідно до розрахунку позивача, з урахуванням обмежень, визначених частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 68000,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через відділ діловодства суду 29.10.2015).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2015 № 22 у справі № 856/78-р-02-06-14 (Рішення АМК) на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зазначене Рішення АМК було отримано відповідачем 14.05.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303708756280, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу було 14.07.2015 (14.05.2015 + 2 місяці).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив. При цьому, Рішення АМК від 07.05.2015 № 22 у справі № 856/78-р-02-06-14 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням АМК, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 68000,00 грн. за період з 15.07.2015 по 23.10.2015 за прострочення сплати штрафу (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через відділ діловодства суду 29.10.2015).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 68000,00 грн. штрафу до 14.07.2015, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 15.07.2015, як це вірно визначив позивач у позовній заяві, а також і у заяві про збільшення розміру позовних вимог.

З урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 68000,00 грн. пені за період з 15.07.2015 по 23.10.2015 (101 день) за таким розрахунком.

Сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, становить 68000,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 1020,00 грн. (68000,00 грн. : 100 х 1,5 = 1020,00 грн.).

Позивач вважає, що за період з 15.07.2015 по 23.10.2015 відповідачем прострочено 101 день сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 103020,00 грн.

При цьому, позивачем було враховано обмеження, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, у зв'язку з чим позивач визначив розмір пені за період з 15.07.2015 по 23.10.2015 в сумі 68000,00 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 68000,00 грн. за з 15.07.2015 по 23.10.2015 підлягають задоволенню повністю.

Отже, позовні вимоги Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218,00 гривень (ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" ).

Станом на 23.07.2015 - час звернення позивача з позовною заявою № 02-08.1/1466 від 23.07.2015 до Господарського суду міста Києва, - Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, були звільнені від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір".

При цьому судом враховано, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19048/15, якою вищезазначену позовну заяву Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повернуто позивачеві без розгляду, була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 910/19048/15, якою справу № 910/19048/15 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва, а також доручено Господарському суду міста Києва вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19048/15 після розгляду господарської справи.

В процесі розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/19048/15, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог разом із клопотанням, зокрема, про звільнення позивача від сплати судового збору.

Вищенаведена заява про збільшення розміру позовних вимог була подана позивачем через відділ діловодства суду 29.10.2015, тоді як з 01.09.2015 набрав чинності Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким було внесено ряд змін у Закон України "Про судовий збір", зокрема, щодо виключення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, - з переліку суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (ст. 5 Закону України "Про судовий збір").

Тож, звертаючись із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", повинен був сплатити суму судового збору до звернення до суду з відповідною заявою. Позивач звернувся до суду з клопотанням, зокрема, про звільнення його від сплати судового збору. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан позивача , суд задовольнив клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, а заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану 29.10.2015 через відділ діловодства суду, - прийняв до розгляду.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору") за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову , але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (182700,00 грн.).

Нова ціна позову, виходячи з якої вирішувався спір, становить 136000,00 грн., а отже, за вказані майнові вимоги до сплати належав судовий збір в розмірі 2040,00 грн. (1,5 відсотки нової ціни позову в сумі 136000,00 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 136000,00 грн. задоволено повністю, то судовий збір в розмірі 2040,00 грн. підлягає до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України (за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва).

Крім того, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 910/19048/15, якою Господарському суду міста Києва доручено вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19048/15 після розгляду господарської справи, Господарський суд міста Києва, враховуючи задоволення позовних вимог повністю, дійшов висновку про стягнення судового збору в розмірі 609,00 грн. з відповідача в доход Державного бюджету України (за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду). При цьому Господарський суд міста Києва виходив із ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду (0,5 розміру мінімальної заробітної плати), встановленої п.п. 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка була чинна станом на 14.08.2015 - час подачі до Господарського суду міста Києва апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19048/15).

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Д, офіс 92, ідентифікаційний код 16300827) 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми до Державного бюджету України (Отримувач УДКС у Шевченківському р-ні м. Києва, номер рахунку 31117106700011, код одержувача 37995466, код бюджетної класифікації 21081100, МФО 820019, символ звітності 106 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у місті Києві.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Д, офіс 92, ідентифікаційний код 16300827) судовий збір в розмірі 2040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "ТЕСЕЙ" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Д, офіс 92, ідентифікаційний код 16300827) судовий збір в розмірі 609,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2015

Суддя Гумега О.В.