Постанова

від 25.11.2015 по справі 810/3109/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року 810/3109/15

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панової Г.В., суддів Василенко Г.Ю., Лиски І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Облагротехсервіс"

до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1

Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області,

про визнання недійсними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство В«ОблагротехсервісВ» (далі - позивач, ПАТ «Облагротехсервіс», підприємство) з позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 (далі - відповідач - 1, державний реєстратор, ОСОБА_1М.), Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (далі - відповідач - 2, реєстраційна служба) про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання недійсними та скасування рішення № 21997398 від 11.06.2015 та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням від 11.06.2015 № 21997398 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 підприємству було відмовлено у проведенні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з підстав невідповідності поданих документів вимогам або відсутності змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

На думку позивача, посилання державного реєстратора, в якості підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, на невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме неналежне оформлення кадастрового плану орендованої земельної ділянки є протиправним. Позивач зауважив, що в разі необхідності відповідно до вимог чинного законодавства державний реєстратор має зупинити розгляд заяви та витребувати від заявника додаткові документи.

З огляду на зазначене, позивач вважає рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

12.10.2015 від державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач - 1 зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення від 11.06.2015 № 21997398 він діяв на підставі та в межах Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державний реєстратор, стверджує, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є правомірним, оскільки підприємством для реєстрації права оренди земельної ділянки було подано кадастровий план (що є невід'ємною частиною договору оренди землі), який не відповідає вимогам законодавства України.

У свою чергу, ОСОБА_1 зазначає, що вказані обставини свідчать про невідповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства, а тому згідно з Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови у державній реєстрації права оренди.

Крім того, у запереченнях відповідач - 1 наголошував про неможливість суду втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень при прийняті рішення та зауважив, що зобов'язавши провести державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, суд фактично вирішить питання про визнання права оренди на нерухоме майно за позивачем, що не відноситься до компетенції суду. Зауважив, що прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації належить до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав.

З огляду на зазначене, відповідач - 1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

У судове засідання призначене на 18.11.2015 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - 1, державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_1, у судовому засіданні підтримав доводи заперечень та додатково пояснив, що реєстрацію права оренди на земельну ділянку в даному випадку здійснює Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, а не реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, як вважає позивач. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, явку уповноважених представників до суду не забезпечила та про поважність причин такої неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується даними наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113323944597. Будь яких заяв чи клопотань, а також заперечень на адміністративний позов від реєстраційної служби до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення відповідача-1, відповідно до протокольної ухвали від 18.11.2015 суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв рішення про здійснення судового розгляду даної справи в порядку письмового провадження в межах строку розгляду адміністративних справ.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, 27.05.2015 між ТОВ «Логістичний центр І «ЕТАЛОН» (орендодавець) та ПАТ "Облагротехсервіс" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 3.

Відповідно до змісту вказаного договору в оренду передається земельна ділянка площею 12,0812 га, що належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії САМ № 083129, індексний номер 19986529 виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 03.04.2014 року, номер запису про право власності 5224226, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 330669632224, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 19986614, сформований 03.04.2014.

Сторони також визначили, що невід'ємними частинами договору оренди земельної ділянки № 3 є: план (схема) земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж в натурі (на місцевості).

В пункті 36 цього договору, сторони узгодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Так, з метою проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки за вказаним договором, позивач 05.06.2015 звернувся до органу державної реєстрації з відповідною заявою та необхідними документами для проведення такої реєстрації.

Водночас, 11.06.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області було прийнято рішення № 21997398 про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з підстав не відповідності документів , поданих для проведення державної реєстрації, вимогам, або відсутності змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як зазначено у вказаному рішенні та пояснив державний реєстратор в ході судового розгляду справи, під час перевірки поданих на реєстрацію документів заявленому праву ним було встановлено, що кадастровий план виготовлений без дотримання вимог, які передбачені частиною 1 статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Не погоджуючись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство В«ОблагротехсервісВ» звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, визначено Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Процедура проведення державної реєстрації, перелік документів, необхідних для її проведення, а також права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).

Відповідно до статті 2 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону.

Частиною 6 статті 3 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» передбачено, що будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Таким чином, з наведеного вбачається, що право оренди земельної ділянки є похідним і реєструються після державної реєстрації права власності.

Статтею 16 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , а також пунктом 8 та 13 Порядку № 868 визначено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений у статті 15 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки визначені Порядком № 868.

Так, відповідно до пункту 4 Порядку № 868 державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Приписами пункту 36 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат (пункт 37 Порядку № 868).

Для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку (пункт 43 Порядку № 868).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» та пунктів 15, 20 Порядку № 828 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

У свою чергу, пункт 28 Порядку № 828 визначає, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Так, статтею 24 Закону України Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, суд акцентує увагу, що відповідно до частини 4 статті 15 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Аналіз положень Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» та Порядку № 868 свідчить про те, що вчиненню реєстраційної дії, пов'язаної з державною реєстрацією прав та їх обтяжень, передує встановлення державним реєстратором відповідності заявленого права і поданих документів відомостям, що у них містяться. При цьому, державний реєстратор не уповноважений ставити під сумнів автентичність документів на підставі яких здійснюється реєстраційна дія, якщо такі документи відповідають встановленій законом формі та містять необхідні реквізити.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до реєстраційної служби з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки, яке є похідним від права власності на вказану земельну ділянку.

Таким чином, в даному випадку відповідно до вимог пункту 15 Порядку № 868 держаний реєстратор повинен був перевірити:

- обов'язковість дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

- повноваження заявника;

- відомості про нерухоме майно, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявность обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Разом з цим, суд звертає увагу, що право власності на земельну ділянку, яка є об'єктом вказаного договору оренди, зареєстровано у встановленому законом порядку. Дана обставина не заперечувалась і державним реєстратором як під час розгляду заяви позивача так і в ході судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд також зауважує, що вказана земельна ділянка є зареєстрованою і в Державному земельному кадастрі.

При цьому, відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав доступ до перегляду кадастрових карт (планів) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, статтею 28 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено взаємодію органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. Згідно з приписами даної норми орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Таким чином, з наведеного вбачається, що державний реєстратор органу державної реєстрації прав взагалі не наділений повноваженнями встановлення відповідності кадастрового плану вимогам законодавства, адже таке право є виключною компетенцією державного кадастрового реєстратора відповідно до вимог Закону України «Про державний земельний кадастр».

При цьому, суд наголошує, що з метою перевірки даних поданих на реєстрацію документів державний реєстратор органу державної реєстрації має право звернутись, зокрема, до органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру з запитом про надання необхідної інформації відносно земельної ділянки.

Водночас, таких запитів державним реєстратором ОСОБА_1 під час розгляду заяви про реєстрацію права оренди земельної ділянки до органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру не направлялось. Будь яких інших підстав для відмови ПАТ «Облагротехсервіс» у реєстрації права оренди земельну ділянку, що розташована у Київській області, Києво-Святошинському районі, с/раді Петрівська, з кадастровим номером 3222485800:02:012:0224 державним реєстратором встановлено не було.

Таким чином, враховуючи викладене, судом встановлено, що державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 було безпідставно відмовлено ПАТ «Облагротехсервіс» у державній реєстрації права оренди на земельну ділянку, що розташована у Київській області, Києво-Святошинському районі, с/раді Петрівська, з кадастровим номером 3222485800:02:012:0224, оскільки державний реєстратор органу державної реєстрації взагалі не наділений повноваженнями перевірки відповідності кадастрового плану вимогам законодавства. Крім того, право оренди земельної є похідним від права власності на цю земельну ділянку, при цьому, останнє є зареєстрованим у встановленому законом порядку, що в свою чергу, також унеможливлює виникнення сумнівів щодо відповідності кадастрового плану вимогам законодавства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 протиправно прийнято рішення № 21997398 від 11.06.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області зареєструвати право оренди на земельну ділянку,шляхом реєстрації договору оренди земельної ділянки № 3 від 27.05.2015, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська, кадастровий номер: 3222485800:02:012:0224, суд зазначає наступне.

Здійснюючи реєстрацію прав і їх обтяжень на нерухоме майно, органи державної реєстраційної служби та їх посадові особи як суб'єкти владних повноважень, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що визначений Конституцією і чинним законодавством України.

Зазначені повноваження відповідача є дискреційними повноваженнями, тобто, повноваженням, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, а саме, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень та єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області вчинити конкретні дії (щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки) є формою втручання у його дискреційні повноваження і виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, суд акцентує увагу, що в ході судового розгляду справи судом встановлено, що Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області жодного рішення відносно позивача не приймалось, тому реєстрація права оренди має здійснюватись державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, що також підвердив відповідач -1.

При цьому, зважаючи на встановлений у ході розгляду справи факт протиправності оскаржуваного рішення та керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням викладених у даному рішенні висновків.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем - 1, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду правомірність прийнятого рішення від 11.06.2015 щодо відмови у проведенні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку,шляхом реєстрації договору оренди земельної ділянки № 3 від 27.05.2015, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська, кадастровий номер: 3222485800:02:012:0224.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як встановлено судом, відповідачі не понесли судових витрат, тому вони на їх користь стягненню не підлягають.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 73,08 грн., водночас, позов задоволено частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру позовних вимог складає 36,54 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21997398 від 11.06.2015.

3. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області у встановленому законом порядку повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Петрівська, кадастровий номер: 3222485800:02:012:0224, з урахуванням викладених у даному рішенні висновків.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариство В«ОблагротехсервісВ» судовий збір у сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

5. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Панова Г. В.

Судді: Василенко Г.Ю.

ОСОБА_2