Ухвала

від 18.11.2015 по справі 908/2839/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Леніна, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

18.11.2015р. Справа №908/2839/15           

за заявою №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочку виконання рішення по справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп», м.Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд», м.Донецьк

про стягнення 51609,95 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): не з'явився

від відповідача (боржника): не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2015р. по справі №908/2839/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 51609,95 грн задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 34489,76 грн, пеню – 4497,58 грн, інфляційні втрати - 11528,43 грн, 3% річних – 696,60 грн, а також судовий збір у розмірі 1812,93 грн.

Згідно із супровідним листом №908/2839/15 від 07.10.2015р., у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд», матеріали справи у відповідності до ст.91 Господарського процесуального кодексу України були направлені до Донецького апеляційного господарського суду.

30.10.2015р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочку виконання рішення на строк до закінчення проведення антитерористичної операції або до 01.07.2016р., якщо вона не буде завершена раніше.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилався на наявність обставин непереборної сили, які утворились внаслідок проведення антитерористичної операції на сході України; перебування виробничих потужностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» на лінії зіткнення; відсутність доходу з 30.06.2014р.; призупинення діяльності підприємства з 28.07.2015р.; відсутність водо- та електропостачання.

Ухвалою суду від 03.11.2015р. було відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочку виконання рішення від 12.08.2015р. до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

06.11.2015р. до господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №908/2839/15 у зв'язку з поверненням апеляційної скарги відповідно до ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015р.

Ухвалою суду від 03.11.2015р. у зв'язку з поверненням матеріалів справи, заяву №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочку виконання рішення було призначено до розгляду у судовому засіданні 18.11.2015р.

Сторони у судове засідання 18.11.2015р. не з'явились.

Позивач у заяві №1596 від 16.11.2015р. проти задоволення заяви №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочку виконання рішення заперечив.

Розглянувши заяву №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочення виконання рішення від 12.08.2015р. господарського суду Донецької області, з урахуванням того, що розгляд відповідної заяви обмежений десятиденним строком, а присутність сторін ухвалою від 09.11.2015р. у судовому засіданні 18.11.2015р. була визначена не обов'язковою, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституціного Суду України (справа №1-17/2009) виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-26/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-12/2012). Аналогічну правову позицію наведено в рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013р. Конституційного Суду України (справа №1-7/2013).

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

17.07.1997р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства.

Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ст.19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

У п.18 рішення Європейського суду від 12.05.2011р. у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатує, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, судове рішення по справі №908/2839/15, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Як свідчать матеріали справи, на теперішній час рішення суду від 12.08.2015р. у справі №908/2839/15 Товариством з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» не виконано.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п.7.1.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2 вказаної постанови суду касаційної інстанції встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 зазначеного нормативно-правового акту господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що заява №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочення виконання рішення від 12.08.2015р. господарського суду Донецької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, які утворились внаслідок проведення антитерористичної операції на сході України; перебування виробничих потужностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» на лінії зіткнення; відсутність доходу з 30.06.2014р.; призупинення діяльності підприємства з 28.07.2015р.; відсутність водо- та електропостачання.

За твердженням відповідача, наявність вказаних обставин зумовила відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» грошових коштів для оплати заборгованості перед позивачем.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано акти про пожежу від 15.11.2014р., 16.11.2015р., 27.02.2015р., 09.09.2014р.; заяви про збитки майну №895/14 від 10.11.2014р., б/н від 06.11.2014р., №26/15 від 20.02.2015р., б/н від 10.09.2014р., які адресовані Приватному акціонерному товариству «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»; наказ №17ВН/2014 від 28.07.2014р. «Про призупинення діяльності «Міко-Фуд»; лист №299 від 18.06.2014р. Донецького регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про настання форс-мажорних обставин; баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2015р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2015 року; сертифікат (висновок) №607 (вих. №3283/05-4 від 23.09.2014р.) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

Проте, за висновками суду, фактично обставини, на які посилається боржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Зобов'язання відповідача з оплату товару, який було отримано на підставі видаткових накладних №ПРН+У566615 від 03.07.2014р., №ПРН+У568291 від 25.07.2014р., мали бути виконані ще у липні-серпні 2014 року. Наразі, заборгованість відповідача є наслідком несвоєчасних платежів боржника за поставлений товар, оплата якого не може пов'язуватись із взаємовідносинами останнього з іншими учасниками господарських відносин з огляду на те, що відповідач є самостійним суб'єктом господарювання і відповідно до договору №МП/10062013 від 10.06.2013р. прийняв на себе зобов'язання з оплати товару, а також тягар відповідальності за порушення договірних зобов'язань перед постачальником. Одночасно, політична, економічна ситуація у країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох учасників судового спору.

Також відповідачем не було доведено, що ним вживаються усі можливі дії для стягнення дебіторської заборгованості з контрагентів з метою сплати позивачу грошових коштів, належних йому за рішенням суду.

Крім того, сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до судового рішення по справі, є досить значною, внаслідок чого, приймаючи до уваги наявність інфляційних процесів у економіці держави, надання відстрочки виконання судового рішення призведе до порушення матеріальних інтересів позивача.

До того ж, відстрочення виконання рішення на строк до закінчення проведення антитерористичної операції або до 01.07.2016р., якщо вона не буде завершена раніше, порушує право позивача на належне та швидке виконання рішення суду, яке прийняте на його користь. Підстав для обмеження цього права судом не вбачається.

У своїй заяві відповідач посилається, зокрема, на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» з травня 2014 року опинилось під дією обставин непереборної сили. Проте, це не завадило відповідачу замовити у позивача товар на загальну суму 54489,76 грн на підставі договору №МП/10062013 від 10.06.2013р. у липні 2014 року.

Представлений заявником сертифікат (висновок) №607 (вих. №3283/05-4 від 23.09.2014р.) Торгово-промислової палати України засвідчує настання обставин непереборної сили з 30.07.2014р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» при здійсненні господарської діяльності на території Донецкої області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Тобто, вказаний сертифікат не підтверджує наявність форс-мажору саме за договором №МП/10062013 від 10.06.2013р.

Надані відповідачем заяви про збитки майну №895/14 від 10.11.2014р., б/н від 06.11.2014р., №26/15 від 20.02.2015р., б/н від 10.09.2014р., які адресовані Приватному акціонерному товариству «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», не містять будь-яких відміток про вручення цих заяв.

Одночасно, недостатність обігових коштів боржника не можна вважати безумовною, винятковою обставиною, за наявності якої виконання рішення суду має бути відстрочено.

Недостатність, відсутність або навіть негативний баланс коштів на банківському рахунку станом на певну дату не свідчить про неможливість зарахування коштів на цей рахунок у подальшому.

В судовому засіданні 18.11.2015р. судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими та такими, що відповідають визначеним в ст.121 Господарського процесуального кодексу України обставинам, при яких надається відстрочка виконання рішення. Заявником не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З огляду на те, що вимоги заявника позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, суд відмовляє у задоволенні заяви №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочення виконання рішення від 12.08.2015р. господарського суду Донецької області до закінчення проведення антитерористичної операції або до 01.07.2016р., якщо вона не буде завершена раніше.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви №107/15 від 23.10.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» про відстрочення виконання рішення від 12.08.2015р. господарського суду Донецької області до закінчення проведення антитерористичної операції або до 01.07.2016р., якщо вона не буде завершена раніше.

Суддя Ю.О.Паляниця