Рішення

від 16.11.2015 по справі 915/1607/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 915/1607/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул. Щорса, 36 Б, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 34047020) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, поштова адреса: вул. Дружби народів, 38, м. Київ, 01104

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім", вул. Робоча, 11, кв. 57, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 32884222)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.13 року в сумі 563 193, 17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Подольський А.Ю.., довіреність від 05.10.2015 року;

від відповідача: Калаянов І.В., довіреність від 16.06.2015 року;

від відповідача: Васильєва О.А., довіреність від 01.09.2015 року.

від третьої особи: не з'явився.

До господарського суду Миколаївської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" про стягнення заборгованості за договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.13 року в сумі 563 193, 17 грн., яка складається з: 380 000 грн. - заборгованості за простроченим кредитом; 73 084, 93 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 3 654, 25 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 75 921, 92 грн. - заборгованості по простроченим процентам; 14 601, 97 грн. - пені за несвоєчасне повернення боргу; 730, 10 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів; 15 200 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.09.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.09.2015 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.11.2015 року відкладено розгляд справи на 16.11.2015 року.

В судовому засіданні 16.11.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

16.11.2015 року до господарського суду Миколаївської області від представника відповідача ТзОВ "Південьагрохім" надійшла заява про припинення провадження у справі, у якій останній просить суд припинити провадження у даній справі, вказуючи, що пунктом 7 кредитного договору № КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03 червня 2013 року передбачено, що у разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, всі спори вирішуються постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» (код ЄДРПОУ 36885366) (арк. 107).

В судовому засіданні 16.11.2015 року представник відповідача подану заяву підтримав та просив суд її задовольнити. Представник позивача проти заяви заперечив та просив суд розглянути справу по суті.

Розглянувши заяву про припинення провадження у справі, суд встановив наступне.

Позов у даній справі заявлено ПАТ "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

У відповідності до п. 15 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду (ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Таким чином, до господарського суду звернулося ПАТ "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк", що відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є юридичною особою публічного права і здійснює тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Дельта банк" через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

З огляду на викладене, даний господарський спір, у відповідності до вимог наведеної норми, не може бути розглянутий третейським судом.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено у задоволенні заяви про припинення провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях на відзив на позовну заяву (арк. 83-86), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

03.06.13 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Південьагрохім» було укладено договір кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554/2.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором з повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за кредитним договором загальна сума якої станом на 14 серпня 2015 року становить 563 193, 17 грн. та складається з: 380 000 грн. - заборгованості за простроченим кредитом; 73 084, 93 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 3 654, 25 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 75 921, 92 грн. - заборгованості по простроченим процентам; 14 601, 97 грн. - пені за несвоєчасне повернення боргу; 730, 10 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів; 15 200 грн. - штрафу.

Порушення боржником зобов'язання за кредитним договором виявилося у невиконанні зобов'язання у строк, встановлений у кредитному договорі (ст. 612 ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 611, 612, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та умовами кредитного договору.

В поданих суду додаткових поясненнях представником позивача зазначено наступне.

З матеріалів справи не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Представники відповідача проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (арк. 45-48), та просили суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначили наступне.

03.06.2013 року для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 були укладені наступні договори:

- договір застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2014554/2, згідно умов якого власними депозитними договорами № 010-14043-240513 банківського вкладу (депозиту) від 24 травня 2013 року забезпечується виконання ТзОВ «Південьагрохім» зобов'язань за договором кредиту № КЮ-ВКЛ- 2017554/2;

- договір про уступку права вимоги № КЮ-ВКЛ-2017554/3, згідно умов якого банк отримує право вимоги щодо отримання коштів відповідно до умов депозитного договору № 101-14043-240513 банківського вкладу (депозиту) від 24 травня 2013 року, проте під відкладальною обставиною - за умови порушення ТзОВ «Південьагрохім» зобов'язань за кредитним договором, і в такому випадку ПАТ «Дельта Банк» на наступний день після такого порушення вступає в депозитний договір як сторона, що набула всіх прав вкладника.

Таким чином, сторони за договором застави майнових прав обумовили порядок погашення заборгованості, що виникне у випадку порушення зобов'язань за основним кредитним договором шляхом задоволення вимог банку заставленими грошовими коштами, які фактично на час звернення позивача до суду стали власністю банку і в повному обсязі погасили заборгованість відповідача.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» № 629-VІІІ від 16.07.2015 року внесено зміни до ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та доповнено її ч. 2 п. 8, згідно положень якого забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку , зарахування на вимогу однієї із сторін.

Відповідач зазначив, що договірні відносини між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Південьагрохім» за кредитним договором №КЮ-ВКЛ-2017554/2 від 03.06.2014 року припинились внаслідок їх повного виконання шляхом переходу права власності на депозитні вклади, що були предметом застави за кредитним договором до ПАТ «Дельта Банк».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився , повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. 67-68, 91).

Явка третьої особи не визнавалась судом обов'язковою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи та/або її повноважного представника.

Третьою особою на виконання вимог ухвали суду подано письмові пояснення (арк. 72-73), в яких зазначено наступне.

03.06.2013 року для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 були укладені наступні договори: договір застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2014554/2 та договір про уступку права вимоги № КЮ-ВКЛ-2017554/3.

У зв'язку з невизначеною ситуацією в ПАТ «Дельта Банк» 12.03.2015 року третя особа ОСОБА_3 письмово звернувся до директора Відділення АТ «Дельта Банк» про те, що він не проти списання нарахованих процентів по договору депозиту в рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Південьагрохім». Письмової відповіді від банку надано не було.

Зважаючи на викладене, зобов'язання ТзОВ «Південьагрохім» по договору кредиту в розмірі 380 000 грн. та нарахованих процентів було виконано за рахунок депозиту на загальну суму 401 830, 84 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

03.06.13 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагрохім» (Позичальник) укладено договір кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554/2 , відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - "Кредит", у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором (арк. 12-17).

Умовами Кредитного договору сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 2) надання кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 380 000, 00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25,5 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до « 19» квітня 2015 року включно , на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається позичальнику з метою фінансування поточної діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору видача кредиту на цілі, визначені в п. 1.2. цього договору, проводиться шляхом перерахування траншів з позичкового рахунку № НОМЕР_1, відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236. згідно письмових заяв позичальника.

Відповідно до п. 2.1.3 Кредитного договору моментом (днем) надання кредиту/ траншу вважається день перерахування кредитних коштів в сумі траншу з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.3.3. Кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за користування Кредитом, комісії, в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.1.1. цього договору, або встановленої відповідно до п. п. 1.1.3, 1.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2. Кредитного договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 2 Додаткового договору № 2 сторони домовились, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Додаткового договору щодо встановлення плати за користування кредитом у розмірі 25,5% річних застосовується з 01 березня 2014 року.

Відповідно до п. 3.3.4. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредитору у повному обсязі кредит, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції порядку та терміни, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3.3.9 Кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1); звіту про фінансові результати (форма 2).

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3.1, 3.3.6-3.3.16 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від максимального ліміту заборгованості, визначеного в п. 1.1.1 цього договору за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту / траншу, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені цим Договором.

На виконання умов кредитного договору від 03.06.2013 року позивач (банк) надав відповідачу ТзОВ «Південьагрохім» кредитні кошти у розмірі 380 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом на 10.08.2015 року та меморіальним ордером № 36753051 від 04.06.2013 року (арк. 19-21), а також не заперечується сторонами.

За користування кредитними коштами банком нараховано позичальнику 75 921, 92 грн. - процентів, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом за період з 03.06.2013 року по 10.08.2015 року (арк. 22-25).

За невиконання взятих на себе зобов'язань банком нараховано позичальнику: 73 084, 93 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 3 654, 25 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 14 601, 97 грн. - пені за несвоєчасне повернення боргу; 730, 10 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів; 15 200 грн. - штрафу. Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 11).

Відповідно до п. 1.3, 1.3.1 Кредитного договору забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором, наступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 401 830,84 гри. , що розміщені в АТ «Дельта Банк» згідно договору № 010-14043-240513 банківського вкладу (депозиту) « 7 років разом з Дельта Банком» в гривнях від « 24» травня 2013 року, який укладено з ОСОБА_3.

Відповідно до п. 3.2.4 Кредитного договору кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом та на будь - яке інше майно позичальника у разі невиконання позичальником умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2.6, 3.2.6.1 Кредитного договору кредитор має право в останній день визначеного строку погашення заборгованості за кредитом / траншем, зменшення максимального ліміту заборгованості, сплати процентів, комісій, передбачених цим договором, чи у випадку наявності простроченої заборгованості по платежах, передбачених цим договором, а також при настанні випадків дострокового повернення кредиту відповідно до умов цього договору, здійснювати договірне списання з всіх та будь-якого поточного рахунку позичальника , відкритого в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, грошових коштів , по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом / траншем, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів) на підставі меморіальних ордерів, оформлених Кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього Договору.

При цьому з метою здійснення кредитором права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту договору, позичальник доручає кредитору, а кредитор має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого поточного рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в АТ «Дельта Банк», МФО 380236 (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті позичальником в майбутньому), в наступному порядку: у випадку, якщо валюта коштів, списаних Кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за цим договором - в сумі та валюті фактичної заборгованості позичальника за договором.

24.04.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір № 010-14043-240513 банківського вкладу (депозиту) з подальшими змінами, внесеними згідно Додаткового договору від 03.06.2013 року (арк. 49).

На виконання умов Договору банківського вкладу від 24.04.2013 року третя особа ОСОБА_3 (вкладник) перерахував зі свого власного поточного рахунку грошові кошти у безготівковій формі на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ "Банк "Дельта Банк", а позивач (банк) прийняв грошові кошти вкладника в розмірі 401 830, 84 грн., що підтверджується банківською випискою по угоді від 24.05.2013 року (арк. 112);

Відповідно до п. 1 депозитного договору сторони наступним погодилися, що договір банківського вкладу не може бути розірваний достроково з ініціативи вкладника, а кошти за договором банківського вкладу не можуть бути достроково повернені вкладнику повністю або частково, в тому числі і після закінчення строку дії договору банківського вкладу, якщо позичальником як боржником за основним договором не виконані в повному обсязі зобов'язання по розрахунках із банком за основним договором, належне виконання яких забезпечене заставою майнових прав згідно договору застави.

Відповідно до п. 2 депозитного договору сторони наступним погодилися, що права вимоги за договором банківського вкладу, що належать вкладникові, не можуть бути відступлені третій особі повністю або частково до моменту виконання позичальником як боржником за основним договором належним чином і в повному обсязі його зобов'язання по розрахунках із банком за основним договором, належне виконання яких забезпечене заставою майнових прав згідно договору застави.

Відповідно до п. 3 депозитного договору вкладник доручає банку у порядку, передбаченому чинним законодавством України для договірного списання, списувати з рахунку, відкритого згідно договору банківського вкладу, кошти банківського вкладу при настанні терміну виконання зобов'язань позичальника як боржника за основним договором.

03.06.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2017554/2 (арк. 50-56), умовами якого передбачено наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору застави (в редакції додаткового договору № 2) предметом застави є майнові права (надалі за текстом - «предмет застави») на отримання грошових сум у повному обсязі (включаючи право на отримання суми депозитного вкладу), а саме: договір №010-14043-240513 банківського вкладу (депозиту) « 7 років разом з Дельта Банком» в гривнях, який укладений між сторонами « 24» травня 2013 року, та додаткових угод до нього, залишок якого станом на « 28» серпня 2014 року складає 401 830, 84 грн., пені та штрафів тощо, які існують на дату укладання цього договору або виникнуть у майбутньому у заставодавця, та додаткових угод до нього, (надалі за текстом - «депозитний договір»). У відповідності до умов депозитного договору боржником по відношенню до заставодавця є заставодержатель.

Заставою за цим Договором забезпечується виконання ТзОВ «Південьагрохім» (надалі за текстом - «позичальник») зобов'язань за Договором кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554/2 від « 03» червня 2013 року із всіма змінами і доповненнями до нього (надалі за текстом - «Договір кредиту») , який укладений між заставодержателем та позичальником , а саме: повернення суми кредиту в розмірі 380 000,00 грн. та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 25,5% річних в строк до « 19» квітня 2015 року включно, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть) в розмірі, в порядку та в строки, передбачені договором кредиту, відшкодування витрат заставодержателя, понесених у зв'язку із невиконанням позичальником умов договору кредиту, умов цього договору та зверненням стягненням на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами Договору кредиту та цього Договору

Відповідно до п. 1.4, п. 2.1.5, п. 4.2 Договору застави за рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за договором кредиту в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, "включаючи проценти за користування коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених договором кредиту, понесені витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплати державного мита та оплату послуг нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені договором кредиту та цим договором.

Відповідно до п. 1.7 Договору застави за взаємною згодою сторін цього договору загальна заставна вартість предмету застави становить 401 830, 84 грн.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання, позичальником та/або заставодавцем будь-якого зобов'язання , забезпеченого заставою згідно з цим договором, або, якщо на момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано .

Відповідно до п. 2.1.6 Договору застави заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність.

Відповідно до п. 3.1 Договору застави право застави за цим договором виникає з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору застави право застави припиняється у випадку набуття заставодержателем права власності на предмет застави .

Відповідно до п. 4.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно заставодержателем, та, який передбачений та/або незаборонений цим Договором або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.4 Договору застави в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.5 Договору застави у випадку, якщо сума коштів, отримана заставодержателем в результаті звернення стягнення на предмет застави, виявиться недостатньою для задоволення у повному обсязі вимог заставодержателя, погашення таких вимог заставодержателя здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.6 Договору застави після реалізації предмету застави і задоволення вимог заставодержателя за договором кредиту у повному обсязі, заставодержатель повертає залишок суми коштів, який лишився після задоволення вимог заставодержателя, шляхом перерахування заставодавцю такого залишку.

Відповідно до п. 6.9 Договору застави договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання зобов'язань, забезпечених заставою, належним чином і в повному обсязі.

03.06.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» (сторона 1) та ОСОБА_3 (сторона 2) було укладено договір про уступку права вимоги № КЮ-ВКЛ-2017554/3 (арк. 57), умовами якого передбачено наступне.

Відповідно до п. 1 Договору сторона 2 передає у повному обсязі, а сторона 1 приймає всі права сторони 2, як кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору №010-14043-240513 банківського вкладу (депозиту) « 7 років разом з Дельта Банком» в гривнях від « 24» травня 2013 року, укладеного між Сторонами (надалі - депозитний договір), а саме: право вимоги щодо отримання коштів в повному обсязі відповідно до умов Депозитного договору (в тому числі, сум депозиту, пені та штрафів, якщо такі будуть, тощо).

Відповідно до п. 2 Договору уступка прав вимоги згідно умов цього договору здійснюється з метою реалізації майнових прав , що є предметом застави згідно Договору застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2017554/2 від « 03» червня 2013 року, який був укладений між сторонами, (надалі - договір застави) в порядку звернення стягнення на предмет застави , що передбачений зазначеним договором застави.

Відповідно до п. 3 Договору сторони домовилися, що цей договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права , що є предметом застави за договором застави.

Відповідно до п. 4 Договору з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цим договором, сторона 2 перестає бути стороною депозитного договору , а сторона 1 вступає в депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав.

Відповідно до п. 6 Договору передача , згідно умов цього договору, прав кредитора за депозитним договором від сторони 2 до сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання , що виникло на підставі депозитного договору, у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за депозитними договорами в одній особі.

Відповідно до п. 7, 8 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії цього договору співпадає зі строком дії договору застави. Строк дії цього договору продовжується на строк, який необхідний для виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором належним чином і в повному обсязі.

Доказів розірвання чи визнання недійсними вищевказаних договорів суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договорів виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено наступне.

- на виконання умов Договору банківського вкладу від 24.04.2013 року третя особа ОСОБА_3 (вкладник) перерахував зі свого власного поточного рахунку грошові кошти у безготівковій формі на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ "Банк "Дельта Банк", а позивач (банк) прийняв грошові кошти вкладника в розмірі 401 830, 84 грн., що підтверджується банківською випискою по угоді від 24.05.2013 року (арк. 112);

- за період з 24.05.2013 року по 03.06.2015 року банком по договору банківського вкладу від 24.04.2013 року нараховано 179 970, 67 грн. відсотків, що підтверджується відомістю за період з 24.05.2013 року по 03.06.2015 року та випискою по угоді за той же період (арк. 111-116);

- на виконання умов кредитного договору від 03.06.2013 року позивач (банк) надав відповідачу ТзОВ «Південьагрохім» кредитні кошти у розмірі 380 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом на 10.08.2015 року та меморіальним ордером № 36753051 від 04.06.2013 року (арк. 19-21), а також не заперечується сторонами.

Судом також встановлено наступне.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних (арк. 31-32).

На підставі вищевказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 про запровадження в ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку (арк. 33).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року № 71 змінено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 року по 02.09.2015 включно (арк. 34).

В подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.08.2015 року № 147, яким продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 року включно (арк. 35).

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем, як вказує позивач, умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ним, банком нараховано відповідачу штрафні санкції, передбачені кредитним договором. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду із позовом.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження.

Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються: 1) повідомлення про відступлення права грошової вимоги; 2) посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу; 3) реєстраційний номер забезпечувального обтяження; 4) дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банківський рахунок; 5) вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача; 6) черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги.

З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

Виходячи зі змісту цієї норми положення частин третьої та четвертої статті 32 Закону щодо необхідності направлення письмового повідомлення підлягають застосуванню тільки в разі наявності інших обтяжувачів із відповідним пріоритетом (постанова Верховного Суду України від 31.10.2011 року по справі № 6-47цс11).

Як вказано вище, на виконання умов Кредитного договору (зі змінами) позивач (кредитор) надав від повідачу (позичальнику) кредит у сумі 380 000,00 грн. Відповідач (позичальник) не повернув вказану суму Кредиту та не сплатив проценти за корис тування Кредитом у строк, визначений Кре дитним договором, а саме 19 квітня 2015 року (включно). У зв'язку з цим станом на 20.04.2015 року у Відповідача (позичальника) перед Позивачем (банком, кредитором) виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1.4 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання, позичальником та/або заставодавцем будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором, або, якщо на момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано.

Отже, 20.04.2015 року у Банку виникло право на звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 4.4 договору застави в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 договору про уступку права вимоги сторони домовилися, що цей договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за договором застави.

Відповідно до п. 4 договору про уступку права вимоги з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цим договором, сторона 2 перестає бути стороною депозитного договору, а сторона 1 вступає в депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав.

Відповідно до п. 6 договору про уступку права вимоги передача, згідно умов цього договору, прав кредитора за депозитним договором від сторони 2 до сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі депозитного договору, у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за депозитними договорами в одній особі.

Таким чином, у зв'язку із виникненням в Банку 20.04.2015 року права на звернення стягнення на предмет застави, в силу умов договору про уступку прав вимоги настали права та обов'язки сторін за договором про уступку прав вимоги (п. 3 договору), третя особа ОСОБА_3 (вкладник за депозитним договором) передав Банку права кредитора за депозитним договором, внаслідок чого припинилось зобов'язання за депозитним договором, а Банк набув право власності на предмет застави (майнові права на отримання суми депозитного вкладу).

Відповідно до п. 2.1.6 договору застави заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність.

Відповідно до п. 3.2 Договору застави право застави припиняється у випадку набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Системний аналіз положень договору застави та кредитного договору дозволяє дійти висновку, що:

- звернення стягнення на предмет застави здійснюється у позасудовий спосіб шляхом відступлення третьою особою ОСОБА_3 (заставодавцем) позивачу (банку, заставодержате лю) права вимоги за договором банківського вкладу (п. 4.4 договору застави);

- відступлення права вимоги та передача прав кредитора за депозитним договором виникає в момент виникнення у банку (заставодержателя) права звернення стягнення на предмет застави, яке в свою чергу виникає в момент невиконання відповідачем (позичальником) взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, тобто 20.04.2015 року (п. 2.1.4 договору застави, п. 3 договору про уступку права вимоги);

- умовами договору про уступку права вимоги не передбачено вчинення сторонами будь-яких дій для підтвердження факту відступлення права вимоги (направлення листів, повідомлень, укладання угод, правочинів тощо);

- підписанням договору про уступку права вимоги та настанням відкладальної умови (невиконання умов кредитного договору, як наслідок, виникнення права на звернення стягнення на предмет застави - 20.04.2015 року) Банк (заставодержатель) набуває право власності на предмет застави, внаслідок чого припиняється саме право застави (п. 3.2 договору застави);

- банк (заставодержатель) набув право розпорядження вкладним (депозитним) рахунком на правах вкладника за договором банківського вкладу 20.04.2015 року без будь-якої додаткової згоди/погодження/розпорядження з боку третьої особи (заставодавця) (п. 4, 6 договору про уступку права вимоги), яке кореспондується з положеннями п. 3.2.6, 3.2.6.1 кредитного договору та п. 3 депозитного договору щодо права банку самостійно списувати з рахунків третьої особи заставодавця грошові кошти та спрямовувати їх на погашення заборгованості за кредитом;

- загальна сума відступленого права вимоги визначається як сума невиконаного відповідачем (позичальником) зобов'язання за кредитним договором, збитків, завданих позивачу (заставодержателю) порушенням умов договору застави, витрат, здійснених позивачем (заставодержателем) у зв'язку з вжиттям заходів захисту предмета застави від посягань з боку третіх осіб, а також витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави та штрафних санк цій за Договором застави (п. 5.4.2 договору застави);

- право банку (заставодержателя) на одержання суми, якої не вистачає для повного погашення основного зобов'язання та витрат, у відповідності до чинного законодавства України (п. 4.5 Договору застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Суду не подано доказів того, що станом на 20.04.2015 ро ку у предмета застави за договором застави були інші обтяжувачі з вищим пріоритетом, крім позивача (банку, заставодержателя).

Договорами про уступку права вимоги та застави сторони погодили момент виникнення (реалізації) банком (заставодержателем) своїх прав, який припадає на 20.04.2015 року.

Позивач (банк, заставодержатель) після настання обумовлених договорами обставин (неповернення в обумовлений кредитним договором строк суми кредиту та несплати в повному обсязі процентів за його користування) 20.04.2015 року, тобто в день, що слідує за днем, в який мала відбутися, але не відбулася оплата за кредитним договором, набув право вимоги отримання грошових коштів за договором банківського вкладу.

Крім того, відповідно до п. 3.2.6, 3.2.6.1 кредитного договору та п. 3 депозитного договору з моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя останній самостійно здійснює списання з рахунків позичальника грошових коштів з метою задоволення своїх вимог.

Відповідно до п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Враховуючи вищевикладене, позивач ПАТ "Дельта Банк" 20.04.2015 року автоматично, тобто без будь-якого додаткового погодження вкладника та без укладення з ним додаткових угод, набув право на депозитний вклад шляхом здійснення договірного списання депозитних грошових коштів без будь-яких додаткових погоджень з третьою особою в рахунок погашення заборгованості відповідача (позичальника) за кредитним договором, що призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави. Тобто, перехід права вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу привів до припинення зобов'язань за кредитним договором та фактичної реалізації права застави шляхом задоволення вимог позивача за кредитним договором.

За таких обставин, зобов'язання за кредитним договором припинилось внаслідок того, що 20.04.2015 року позивач на підставі договору застави за рахунок відступленого йому права грошової вимоги за договором банківського вкладу задовольнив свої вимоги за кредитним договором.

Безпідставними є посилання позивача ПАТ «Дельта Банк» на встановлене законом обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та ліквідаційної процедури, оскільки ПАТ "Дельта Банк» набув право на депозитний вклад ОСОБА_3 автоматично, що привело до поєднання боржника і кредитора в одній особі та припинення зобов'язань за кредитним договором в межах вартості предмету застави. При цьому, автоматичний перехід права вимоги отримання депозитних грошових коштів по депозитному договору від клієнта до банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та в процедурі ліквідації є можливим, оскільки не стосується черговості задоволення вимог кредиторів, не є зарахуванням зустрічних вимог та не заборонено чинним законодавством.

Згідно пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За приписом пункту 2 частини 2 статті 46 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду від імені Фонду, що виконує функції з ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, виходячи із системного аналізу вимог Закону, до закінчення технологічного циклу банку відноситься, зокрема, і повне погашення заборгованості перед банком по кредитних зобов'язаннях, а відтак, списання банком грошових коштів з депозитного рахунку клієнта, відкритого у цьому банку, із зарахуванням таких коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, є фактично погашенням дебіторської заборгованості ПАТ "Дельта Банк", сприяє збереженню ліквідаційної маси банку, не призводить до її зменшення, не змінює черговості задоволення вимог вкладників банку та не порушує їх права і законні інтереси.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного суду України у постанові від 24 жовтня 2011 року у справі № 3-112гс11, в якій визначено можливість переходу права вимоги по договору (з відкладальною умовою) під час процедури ліквідації банку та вказано, що автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством.

Такі висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України від 12.03.2015 року у справі № 910/15859/14, від 26.03.2015 року у справі № 910/15858/14.

Крім цього, подібний висновок покладений в основу постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2015 року у справі № 925/1977/14, обставини якої є аналогічними обставинам даної справи, при цьому ухвалою Верховного Суду України від 18.09.2015 року відмовлено у допуску справи № 925/1977/14 до провадження Верховного Суду України.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, в позові слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 23.11.2015 року

Суддя Е.М. Олейняш