Постанова

від 24.11.2015 по справі 905/710/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.11.2015 р. справа №905/710/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Екопрод", м. Волноваха Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2015р. у справі№ 905/710/15 /суддя Гринько С.Ю./ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочні ріки-Д", м. Дніпропетровськ до відповідачаПриватного акціонерного товариства "Екопрод", м.Волноваха Донецької області простягнення 45 202,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочні ріки-Д", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Екопрод", м. Волноваха Донецької області основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3% річних.

30.07.2015р. позивачем до господарського суду надано додаток до позовної заяви, в якому уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача: 7 664,52грн. основного боргу, 19 099,75грн. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 1 536,90 грн., пені у сумі 16 900,83грн. та судові витрати у сумі 1 827грн.

Господарським судом Донецької області прийнято рішення у справі № 905/710/15 від 02.09.2015р. (суддя Гринько С.Ю.), яким позовні вимоги (з урахуванням зменшення) задоволено частково. Стягнуто на користь позивача основний борг у сумі 7 664,52 грн., інфляційні витрати у розмірі 19 099,75 грн., 3% річних у сумі 1 536,90 грн., пеню у розмірі 1 295,43 грн. Припинено провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 25 000грн. за відсутністю предмету спору.

Рішення обґрунтовано тим, що на момент звернення з позовом залишилась несплачена вартість товару на суму 32 664,52грн., але під час розгляду справи відповідачем сплачено заборгованість у сумі 25 000грн., тому суд дійшов висновку про задоволення вимог з частині стягнення основного боргу у сумі 7 664,52грн., а в частині стягнення 25 000грн. припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Стосовно задоволенні пені, суд зазначив про її часткове стягнення у сумі 1 295,43грн., оскільки позивачем заявлена пеня за період з 16.11.2013р. по 27.07.2015р. у сумі 1 536,90грн. суперечить вимогам п.2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, тому судом до розрахунку пені застосовано строк позовної давності в один рік. Судом задоволено у повному обсязі вимоги стосовно стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Екопрод", м.Волноваха Донецької області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій рішення по справі просить скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що позивачем не доведено про наявність в матеріалах справи видаткових накладних, які видані згідно договору № 102 від 26.08.2013р., оскільки в них відсутні посилання на цей договір, тому відповідач вважає, що спір за вказаними накладними є позадоговірним, а отже, у нього відсутній строк оплати за поставлений товар, передбачений п.3.8 договору № 102 від 26.08.2013р. З огляду на зазначено, заявник апеляційної скарги посилається на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України та вказує на відсутність з боку позивача вимоги щодо оплати за постановлений товар, тому у ТОВ «Молочні ріки-Д» відсутні правові підстави для стягнення за договором поставки № 102 від 26.08.2013р. основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. відновлено пропущений процесуальний строк на подачу апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі № 905/710/15.

На виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду 20.10.2015р. ТОВ «Молочні ріки-Д» надало витребувані документи та заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити у відновленні пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги та повернути її відповідачу без розгляду, а також залишити без задоволення апеляційну скаргу.

Стосовно прохання ТОВ «Молочні ріки-Д» відмовити ПрАТ «Екопрод» у відновленні пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що питання щодо відновлення строку або відмова у його відновленні вирішується апеляційним судом у відповідності до вимог ст.ст. 93, 97, 98 ГПК України на стадії прийняття апеляційної скарги до провадження. Як зазначалось вище ухвалою від 05.10.2015р. апеляційний суд відновив пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги та прийняв апеляційну скаргу ПрАТ «Екопрод» до провадження з призначенням її до розгляду у судове засідання на 20.10.2015р. Тому на стадії розгляду апеляційної скарги вже не вирішується питання щодо відновлення процесуального пропущеного строку на подання цієї скарги або відмова у його поновленні, оскільки по-перше, це питання вже було вирішене апеляційним судом раніше, по-друге, на даній стадії апеляційного провадження перевіряються доводи апеляційної скарги стосовно наявності або відсутності підстав для скасування рішення у відповідності до ст. 104 ГПК України. З огляду на вказане, посилання позивача у запереченнях на апеляційну скаргу про повернення апеляційної скарги без розгляду є безпідставними та суперечать нормам Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши доводи та заперечення сторін, судова колегія зазначає наступне.

26.08.2013р. між ТОВ «Молочні ріки-Д» (продавець) та ПрАТ «Екопрод» (покупець) укладено договір поставки № 102, за яким сторони узгодили поставити партіями покупцеві продукцію: миючі засоби та засоби гігієни вимені, обладнання для тваринництва (надалі - товар), зазначену у Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару (п. 2.1 договору).

За умовами п. 3.8 договору, розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 10 календарних днів з моменту поставки партії товару. Дата поставки товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

Як встановлено місцевим господарським судом, в підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні: № РН-0000396 від 26.08.2013р. на суму 7762,51грн., №РН-0000397 від 26.08.2013р. на суму 10275,00грн., № РН-0000449 від 16.09.2013р. на суму 7162,51грн., № РН-0000471 від 25.09.2013р. на суму 4289,03грн., № РН-0000495 від 07.10.2013р. на суму 31987,52грн., № РН-0000517 від 14.10.2013р. на суму 402,00грн., № РН-0000579 від 06.11.2013р. на суму 10580,03грн. відповідачем отриманий у позивача товар на загальну суму 72458,60грн.

В підтвердження виконання зобов'язань ПрАТ «Екопрод» перерахувало позивачу кошти за платіжними дорученнями: № 10730 від 18.09.2013р. в сумі 7162,51грн., № 10862 від 04.10.2013р. в сумі 12051,54грн., № 11078 від 05.11.2013р. в сумі 10580,03грн., № 12612 від 04.04.2014р. в сумі 5000,00грн., № 13482 від 03.07.2014р. в сумі 5000,00грн. Всього на загальну суму 39794,08грн.

Несплачений залишився товар на загальну суму 32664,52грн. (до звернення позивача з цим позовом до господарського суду).

Під час розгляду справи відповідачем сплачена заборгованість на суму 25 000,00грн. (платіжні доручення: № 17363 від 06.07.2015р. в сумі 5000,00грн., № 17395 від 07.07.2015р. в сумі 5000,00грн., № 17436 від 10.07.2015р. в сумі 5000,00грн., № 17483 від 15.07.2015р. в сумі 5000,00грн., № 17520 від 16.07.2015р. в сумі 5000,00грн.).

У зв'язку з цим, ТОВ «Молочні ріки-Д» надало до господарського суду додаток до позовної заяви від 27.07.2015р., яким просить суд стягнути з ПрАТ «Екопрод» основний борг у сумі 7 664,52грн., пеню у сумі 16 900,83грн., інфляційні витрати у сумі 19 099,75грн. та 3% річних в розмірі 1 536,90грн. Вказані уточнення були прийняті судом та розглянуті судом першої інстанції.

В частині оплати основного боргу на суму 25 000грн. господарським судом припинено в цій частині провадження у справі № 905/710/15 на підставі ч. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, на час вирішення спору залишилась несплаченою сума 7664,52грн., яка задоволена судом та стягнута з відповідача.

Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 7 664,52 грн., пеню у розмірі 1 295,43 грн., інфляційні витрати у розмірі 19 099,75 грн., 3% річних у сумі 1 536,90 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

З урахуванням вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України та доводів апеляційної скарги, Донецьким апеляційним господарським судом у ТОВ «Молочні ріки-Д» витребувано копії рахунків, виданих на виконання вимог договори поставки № 102 від 26.08.2013р.; копії довіреностей на представника відповідача щодо отримання товару за наявними у матеріалах справи видатковими накладними; копії податкових накладних стосовно здійснення фінансово-господарських операцій за договором поставки № 102 від 26.08.2013р.; пояснення бухгалтера стосовно зарахування сплачених відповідачем сум за актами звірки розрахунків, оскільки вказані документи не були надані позивачем при зверненні з позовом та не витребувані судом першої інстанції під час розгляду цієї справи.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо стягнення суми основного боргу за договором поставки № 102 від 26.08.2013р. з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його повернення або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.692 ЦК України).

Згідно приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.629 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Згідно приписів ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги заявника апеляційної скарги стосовно позадоговірного спору у цій справі з огляду на наступне.

В підтвердження здійснення поставок саме за умовами договору № 102 від 26.08.2013р. були надані наступні документи:

- видаткова накладна № РН-0000396 від 26.08.2013р. на суму 7 762,51грн. (видана на підставі рахунку-фактури № СФ-0000458 від 26.08.2013р.), податкова накладна № 414 від 26.08.2013р., докази її направлення до державної податкової служби 01.09.2013р.;

- видаткова накладна № РН-0000397 від 26.08.2013р. на суму 10 275грн. (видана на підставі рахунку-фактури № СФ-0000459 від 26.08.2013р.), податкова накладна № 415 від 26.08.2013р., докази її направлення до державної податкової служби 01.09.2013р.;

- видаткова накладна № РН-0000449 від 16.09.2013р. на суму 7 162,51грн. (видана на підставі рахунку-фактури № СФ-0000526 від 16.09.2013р.), податкова накладна № 468 від 16.09.2013р., докази її направлення до державної податкової служби 23.09.2013р.;

- видаткова накладна № РН-0000471 від 25.09.2013р. на суму 4 289,03грн. (видана на підставі рахунку-фактури № СФ-0000559 від 25.09.2013р.), податкова накладна № 489 від 25.09.2013р., докази її направлення до державної податкової служби 01.10.2013р.;

- видаткова накладна № РН-0000495 від 07.10.2013р. на суму 31 987,52грн. (видана на підставі рахунку-фактури № СФ-0000584 від 07.10.2013р.), податкова накладна № 513 від 07.10.2013р., докази її направлення до державної податкової служби 14.10.2013р.;

- видаткова накладна № РН-0000517 від 14.10.2013р. на суму 402грн. (видана на підставі рахунку-фактури № СФ-0000603 від 14.10.2013р.), податкова накладна № 536 від 14.10.2013р., докази її направлення до державної податкової служби 21.10.2013р.;

- видаткова накладна № РН-0000579 від 06.11.2013р. на суму 10 580,03грн. (видана на підставі рахунку-фактури № СФ-0000647 від 01.11.2013р.), податкова накладна № 597 від 05.11.2013р., докази її направлення до державної податкової служби 11.11.2013р.

У вище перерахованих податкових накладних йдеться посилання про виникнення правовідносин між ТОВ «Молочні ріки-Д» (продавець) та ПрАТ «Екопрод» (покупець) на підставі договору поставки № 102 від 26.08.2013р. Крім того, суми та найменування товару поставок за кожною видатковою накладною відповідають сумам та найменуванням товару, вказаних у кожній з перерахованих податкових накладних.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, на яких містяться печатки та підписи сторін. Крім того, відповідач не заперечував проти отримання товару та здійснював його оплату частинами.

Так, матеріалами справи підтверджено про наявність заборгованості з основного боргу у сумі 7 664,52грн.

Крім того, відповідачем сплачена повністю заборгованість за наступними видатковими накладними:

- № ВН-0000396 від 26.08.2013р. на суму 7 762,51грн. - 04.10.2013р. (період прострочки 27 днів);

- № ВН-0000449 від 16.09.2013р. на суму 7 162,51грн.- 18.09.2013р.;

- № ВН-0000471 від 25.09.2013р. на суму 4 289,03грн. - 07.10.2013р.;

- № ВН-0000579 від 06.11.2013р. на суму 10 580,03грн. - 05.11.2013р.

Відповідачем несвоєчасно виконані зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за видатковими накладними: № ВН-0000397 від 26.08.2013р., № ВН-0000495 від 07.10.2013р., №ВН-0000517 від 14.10.2013р.

На підставі ст. 101 ГПК України, Донецьким апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені, інфляційних та три відсотка річних та встановлено наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, між відповідачем та позивачем були підписані акти звірки розрахунків від 04.04.2014р., 03.07.2014р., 06.07.2015р., 07.07.2015р., 10.07.2015р., 15.07.2015р., 16.07.2015р., за якими ПрАТ «Екопрод» сплатило за поставлений товар за платіжними дорученнями (арк. с.13-14, 48-52).

Оскільки позивачем не надано детального розрахунку про віднесення сплачених відповідачем сум згідно актів звірки розрахунків, апеляційним судом витребувано письмові пояснення бухгалтера підприємства.

Згідно наданих пояснень вих. №29/10/2 від 29.10.2015р. позивач зараховував сплачені суми шляхом віднесення непогашеної заборгованості за видатковими накладними в порядку черговості (за датою їх видачі). Апеляційний суд звертає увагу на те, що за актами від 04.04.2014р. та від 03.07.2014р. позивач зазначив про погашення заборгованості за видатковою накладною №РН-0000396 від 26.08.2013р., але матеріали справи свідчать про інше - оплата за цією накладною здійснена ще 04.10.2013р. (виписка з рахунку - а.с.15). Аналогічно позивач посилається на видаткові накладні № РН-0000449 від 16.09.2013р., №РН-0000471 від 25.09.2013р., які були оплачені відповідачем у строк, встановлений п. 3.8 договору поставки.

Отже, сплачені за вище перерахованими актами звірки розрахунків підтверджують факт оплати відповідачем за видатковими накладними:

- № РН-0000397 від 26.08.2013р. на суму 10 275 грн.: акт від 04.04.2014р. за суму 5000грн, акт від 03.07.2014р. на суму 5000грн., частково за актом від 06.07.2015р. у сумі 275грн. (борг погашений повністю),

- № РН-0000495 від 07.10.2013р. на суму 31 987,52грн.: за актом від 06.07.2015р. у сумі 4725грн. (залишок), за актом від 07.07.2015р. на суму 5000грн., за актом від 10.07.2015р. на суму 5000грн., за актом від 15.07.2015р. на суму 5000грн., за актом від 16.07.2015р. на суму 5000грн. (борг погашено лише на загальну суму 24 725грн., залишок складає 7 262,52грн.).

Залишилась не погашена видаткова накладна № РН-0000517 від 14.10.2013р. на суму 402грн. Тобто загальна сума заборгованості з основного боргу складає 7 662,52 грн. (7 262,52грн.+402грн.).

Стосовно нарахування пені.

Відповідно до п. 5.4 договору поставки № 102 від 26.08.2013р. покупець за прострочення сплати товару сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення оплати за кожен день прострочення від вартості несплаченої партії товару.

Даний пункт договору узгоджується з вимогами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання».

У п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 роз'яснено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Як встановлено господарським судом позивачем заявлено пеню за період з 16.11.2013р. по 27.07.2015р.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи у господарському суді Донецької області не надана заява на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України, тому апеляційним судом перевіряється нарахування пені з моменту прострочення виконання зобов'язань за кожною видатковою накладною.

За видатковою накладною № РН-0000396 від 26.08.2013р. на суму 7 762,51грн. з урахуванням вимог п. 3.8 договору поставки № 102 від 26.08.2013р., кінцевий строк оплати становить 05.09.2013р. Фактично товар оплачено 04.10.2013р., період прострочки становить з 06.09.2013р. по 03.10.2013р. Оскільки позивачем у додатку до позовної заяви від 27.07.2015р. зазначений період нарахування пені з 17.11.2013р., тому з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України апеляційний суд за цією видатковою накладною пеня не нараховує.

За видатковою накладною № РН-0000397 від 26.08.2013р. на суму 10 275грн. кінцевий строк оплати - 05.09.2013р. Період нарахування з 06.09.2013р. по 06.03.2014р., але позивач просить з 16.11.2013р., тому період нарахування пені з 16.11.2013р. по 06.03.2014р., яка складає 406,21грн.

За видатковою накладною № РН-0000495 від 07.10.2013р. на суму 31 987,52грн. кінцевий строк оплати - 17.10.2013р., період нарахування пені з 18.10.2013р. по 17.04.2014р. Оскільки позивач просить нараховувати пеню з 16.11.2013р., суд не може виходити за межі позовних вимог, тому період нарахування з 16.11.2013р. по 17.04.2014р., пеня складає 1 758,88грн.

За видатковою накладною № РН-0000517 від 14.10.2013р. на суму 402 грн. кінцевий строк оплати - 24.10.2013р., період нарахування пені з 25.10.2013р. по 24.04.2014р. Оскільки позивач просить нараховувати пеню з 16.11.2013р., суд не може виходити за межі позовних вимог, тому період нарахування становить з 16.11.2013р. по 24.04.2014р., пеня складає 23,57грн.

Сума пені , що підлягає задоволенню апеляційним судом, становить 2 188,66грн. В решті заявленої суми пені слід відмовити за безпідставністю. Отже, господарським судом Донецької області не належним чином перевірено розрахунок пені, що призвело до помилкового задоволення пені у сумі 1 295,43грн.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного суду встановила наступне.

Оскільки з розрахунку 3% річних, здійсненим позивачем у додатку до позовної заяви від 27.07.2015р., не зазначено чіткий період їх нарахування, у зв'язку з чим апеляційним судом ухвалою від 20.10.2015р. витребував розрахунок 3% річних з зазначенням періоду нарахування. Так, листом вих. № 29/10/1- від 29.10.2015р. позивач вказав період нарахування 3% річних з 17.11.2013р. по 30.04.2015р., що становить 1 536,90грн. Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем здійснено розрахунок не за кожною видатковою накладною, за якими відповідач не здійснив чи здійснив не своєчасне оплату, а на загальну суму боргу. Тому судом здійснено власний розрахунок 3% річних:

За видатковою накладною № РН-0000396 від 26.08.2013р. період прострочки становить з 06.09.2013р. по 03.10.2013р., а позивач просить господарський суд стягнути 3% річних починаючи з 17.11.2013р., тому за вказаний період 3% річних не підлягають нарахуванню.

- видаткова накладна № РН-0000397 від 26.08.2013р. :

на суму 10 275грн.: період з 17.11.2013р. по 03.04.2014р. 3% річних складає 116,54грн.

на суму 5 275грн. (10 275грн-5000грн.), оплата 04.04.2014р. у сумі 5000грн.): період нарахування з 05.04.2014р. по 02.07.2014р. та 3% річних становить 38,59грн.

на суму 275грн. (5 275грн.-5000грн.), оплата 03.07.2014р. у сумі 5000грн.): період з 04.07.2014р. по 30.04.2015р. (кінцева дата нарахування) 3% річних складають 6,80грн.

- видаткова накладна № РН-0000495 від 07.10.2013р. : на суму 31 987,52грн. за період з 17.11.2013р. по 30.04.2015р. 3% річних становить 1 393,43грн.

- видаткова накладна № РН-0000517 від 24.10.2013р. : на суму 402грн. за період з 17.11.2013р. по 30.04.2015р. 3% річних становить 17,51грн.

За підрахунками апеляційного суду загальна сума 3% річних складає 1 572,87грн., але позивачем заявлена сума 3% річних становить 1 536,90грн, яка стягнута судом першої інстанції, тому з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підлягають задоволенню 3% річних у сумі 1 536,90грн.

Стосовно стягнення інфляційних витрат.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травень, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

У додатку до позовної заяви від 27.07.2015р. ТОВ «Молочні ріки-Д» вказує період нарахування інфляційних витрат за період з 16.11.2013р. по 30.06.2015р. у сумі 19 099,75грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів встановила наступне.

За видатковою накладною № РН-0000396 від 26.08.2013р. у сумі 7 762,51грн. інфляційні витрати не нараховуються, оскільки період прострочки (06.09.2013р.-03.10.2013р.) не співпадає з періодом, за який починає позивач нараховувати інфляційні витрати.

Колегія суддів зауважує на тому, що позивач просить нараховувати інфляційні витрати з 16.11.2013р., але з урахуванням вказаного листа Верховного Суду України період нарахування інфляційних витрат починається з грудня 2013р.

Видаткова накладна № РН-0000397 від 26.08.2013р. :

на суму 10 275грн.: період з 01.12.2013р. по 31.03.2014р. (оплата 04.04.2014р. у сумі 5000грн.) інфляційні витрати складають 363,11грн.

на суму 5 275грн. (10 275грн-5000грн.), 03.07.2014р. оплата за актом у сумі 5000грн.): період нарахування з 01.04.2014р. по 30.06.2014р., інфляційні витрати становлять 437,70грн.

Видаткова накладна № РН-0000495 від 07.10.2013р. : на суму 31 987,52грн. за період з 01.12.2013р. по 30.06.2015р. інфляційні витрати становлять 24 495,71грн.

Видаткова накладна № РН-0000517 від 24.10.2013р. : на суму 402грн. за період з 01.12.2013р. по 30.06.2015р. інфляційні витрати становлять 307,85грн.

За підрахунками апеляційного суду загальна сума інфляційних витрат складає 25 604,37грн., але позивачем заявлена сума інфляційних витрат становить 19 099,75грн, яка стягнута судом першої інстанції, тому з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підлягають задоволенню саме у сумі 19 099,75грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Екопрод", м.Волноваха Донецької області не спростовує висновків суду першої інстанції, тому не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд зазначає про відсутність у рішенні суду від 02.09.2015р. вирішення питання щодо розподілу судового збору. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то згідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно заявленим вимогам.

В той же час, рішення від 02.09.2015р. у справі № 905/710/15 підлягає частковій зміні в частині визначення розміру пені, що підлягають стягненню на користь позивача.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошено в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33,43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Екопрод", м. Волноваха Донецької області на рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/710/15 від 02.09.2015р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/710/15 від 02.09.2015р. змінити частково, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«ЕкопродВ» (ЄДРПОУ 23981928, вул.Леніна, 6-в, м. Волноваха, Донецька обл., 85700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Молочні ріки-ДВ» (ЄДРПОУ 38199582, вул. Валентина Ларіонова, 145, м.Дніпропетровськ, 49052) заборгованість в сумі 7664,52грн., інфляційні втрати в сумі 19099,75грн., 3% річних в сумі 1536,90грн., пеню в сумі 2188,66грн. та судовий збір у сумі 1232,36грн. В решті вимог відмовити.».

В іншій частині залишити рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2015р. у справі № 905/710/15 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на адресу Вищого господарського суду України протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу, 1. відповідачу

1. у справу, 1. ДАГС, 1. ГСДО