cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2015 р. Справа№ 910/9051/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Жук Г.А.
при секретарі Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Терещенко В.М. - дов. №24/14-538/Ан від 07.02.2014 р.
від відповідача Міщенко В.І. - дов. б/н від 24.11.2015 р.
від третьої особи-1 Дзюби І.Ю. - дов. №39/11/10-15 від 14.01.2015 р.
від третьої особи-2 Іваницької Т.Б. - дов. №31-13030-08/4 від 31.03.2015 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Національного художнього музею України
на рішення господарського суду міста Києва
від 19.08.2015 р. (суддя Прокопенко Л.В.)
у справі №910/9051/15
за позовом Управління Державної служби охорони
при ГУМВС України в місті Києві
(далі - УДСО при ГУМВС України в м. Києві)
до Національного художнього музею України (далі - НХМУ)
третя особа-1 Міністерство культури України (далі - Мінкульт України)
третя особа-2 Міністерство фінансів України (далі - Мінфін України)
про відшкодування витрат 51 356,26 грн.
та здійснення заходів охорони
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2015 р. у справі №910/9051/15 позов задоволено, стягнуто з НХМУ на користь УДСО при ГУМВС України в м. Києві заборгованість у розмірі 51 356,26 грн., судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати з причин прийняття його місцевим судом при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, господарським судом міста Києва не враховано, що НХМУ не є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері культури, а взяття будь-яких інших зобов'язань понад виділену з Державного бюджету України та зазначену в річному кошторисі суму призведе до порушення бюджетного законодавства України, зокрема ст. 48 Бюджетного кодексу України тощо.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. апеляційну скаргу НХМУ прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 03.11.2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, судді Коршун Н.М. на навчанні з підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Ропій Л.М.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. апеляційну скаргу НХМУ прийнято до провадження у визначеному складі суду, з огляду на нез'явлення в судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи-1 розгляд справи відкладено на 24.11.2015 року.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р., враховуючи формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, вихід судді Алданової С.О. з відпустки змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р. апеляційну скаргу НХМУ прийнято до провадження у визначеному складі суду.
В судове засідання з'явилися представники всіх учасників судового процесу, представник відповідача (апелянта) доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в скарзі підстав скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.
Представники третіх осіб підтвердили, що фінансування послуг з охорони майна відповідача та обслуговування сигналізації у 2013 році проводилося не в повному обсязі, вирішення спору у даній справі поклали на розсуд суду, просили прийняти законне й обґрунтоване рішення.
На підставі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 101 ГПК України).
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, УДСО при ГУМВС України в м. Києві звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до НХМУ про стягнення 51 356,26 грн. для відшкодування витрат на організацію та здійснення заходів охорони. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на здійснення УДСО при ГУМВС України в м. Києві протягом 2013 року заходів з охорони технічними засобами охорони НХМУ на підставі укладеного між ними договору та те, що за отримані в період з 01.05.2013 р. по 31.12.2013 р. послуги охорони відповідач посилаючись на відсутність фінансування не розрахувався, внаслідок чого позивачу нанесено матеріальної шкоди у вигляді понесених витрат на організацію та здійснення заходів охорони технічними засобами на суму 51 356,26 грн., яку й просив стягнути з відповідача тощо.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилався на відсутність фінансування й зазначав, що головним розпорядником бюджетних коштів є Мінкульт України, а НХМУ є розпорядником цих коштів нижчого рівня й здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, просив залучити до участі у справі Мінкульт України та Мінфін України тощо.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мінкульт України та Мінфін України.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, відповідача та третьої особи-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позов задовольнив.
Так, задовольняючи позов місцевий суд встановив, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем договору на надання послуг охорони майна, позивач в період травень-грудень 2013 року надав відповідачу послуги з охорони майна та обслуговування сигналізації на загальну суму 51 356,26 грн., проте відповідач своїх зобов'язань не виконав, оплати наданих послуг не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на вищезгадану суму, що підтверджується матеріалами справи. Посилаючись на приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 978 ЦК України місцевий суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню тощо.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, цивільні права та обов'язки на підставі ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Як встановлено матеріалами справи, 16.12.2013 р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №130-Д об/2013Печ на надання послуг охорони майна (далі - Договір), за умовами п.п. 2.1, 2.2 якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснювати охорону майна замовника та обслуговування сигналізації на об'єкті. Періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником згідно Інструкції з користування сигналізацією.
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок вартості послуг виконавця за Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни. Вартість послуг визначається в розрахунку.
Оплата за Договором здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів в сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку (п. 3.2 Договору).
Даний Договір укладено терміном на один рік з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р. (п. 9.1 Договору).
Місцевим судом встановлено й не спростовано сторонами, що на виконання умов Договору позивач в період травень-грудень 2013 року надав відповідачу послуги з охорони майна та обслуговування сигналізації на загальну суму 51 356,26 грн., проте відповідач свого зобов'язання не виконав, оплати наданих послуг не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на згадану суму.
Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ст.ст. 612, 625 ЦК України).
Так, суспільні відносини у сфері музейної справи, правові, економічні, соціальні засади створення і діяльності музеїв України та особливості наукового формування, вивчення, обліку, зберігання, охорони і використання Музейного фонду України, його правовий статус, регулюються та визначаються Законом України «Про музеї та музейну справу», дія якого поширюється на всі види музеїв та заповідників в частині їх музеєфікації, а також обліку, зберігання та використання, охорони, консервації, реставрації музейних предметів, музейних колекцій та предметів музейного значення.
Положеннями ст. 13 згаданого Закону передбачено, що фінансування музеїв залежно від форм власності здійснюється за рахунок коштів відповідно державного бюджету, місцевих бюджетів, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством. Бюджетні призначення та кошти, одержані від додаткових джерел фінансування музеїв, не підлягають вилученню протягом бюджетного періоду, крім випадків, передбачених законом. Кошти, що надійшли з додаткових джерел фінансування, не впливають на обсяги бюджетного фінансування державних та комунальних музеїв. Сума витрат на забезпечення охорони музеїв обов'язково визначається в державному та місцевих бюджетах і вноситься до переліку захищених статей видатків загального фонду бюджетів.
Держава гарантує захист майнових прав музеїв усіх форм власності. Вилучення державою у музеїв їх фондів та іншого закріпленого за ними майна може здійснюватися лише у випадках, передбачених законами України. Держава гарантує забезпечення охорони музеїв державної та комунальної форм власності (ст. 29 Закону України «Про музеї та музейну справу»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності» з метою вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ утворено Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затверджено Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, перелік об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають, обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.
На підставі п. 3 Положення про Державну службу охорони одним із основних завдань Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
До Переліку об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони за договорами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. №615, відносяться державні музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, інші важливі об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, УДСО при ГУМВС України в м. Києві як органом, уповноваженим на здійснення обов'язкової охорони об'єктів, до яких згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. №615, відносяться об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення, до яких належить НХМУ, надавалися такі послуги, зокрема з 01.05.2013 р. по 31.12.2013 року. Позивач на виконання умов Договору виконав свої зобов'язання, натомість відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати згідно Договору не виконав, внаслідок чого у нього на момент звернення позивача до суду з даним позовом виникла заборгованість у розмірі 51 356,26 грн. Претензій та повідомлень з боку відповідача про порушення позивачем умов надання послуг за Договором матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на відсутність відповідного фінансування на послуги охорони не заслуговують на увагу, адже згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів для виконання зобов'язання не вважається підставою звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі №11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р., зокрема, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на вищевикладене та те, що позивачем доведено в суді факт надання послуг з охорони об'єкта НХМУ за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2013 р. на суму 51 356,26 грн., на підставі ст. 54 Конституції України, ст. 218 ГК України, ст.ст. 11, 13, 526, 617, 626, 629, 978 ЦК України, ст.ст. 13, 29 Закону України «Про музеї та музейну справу», постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності», апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 51 356,26 грн. заборгованості з оплати наданих позивачем послуг з охорони об'єкта відповідача.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Національного художнього музею України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 р. у справі №910/9051/15 - без змін.
Матеріали справи №910/9051/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.О. Алданова
Г.А. Жук
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 24.11.2015 |
Оприлюднено | 30.11.2015 |
Номер документу | 53821668 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Дикунська С.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні