Рішення

від 24.11.2015 по справі 379/746/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/746/15-ц Головуючий у І інстанції Зінкін В. І. Провадження № 22-ц/780/5428/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц. Категорія 26 24.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору недійсними,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року позивач ПАТ «Комерційний банк «Надра» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Заявлені вимоги мотивував тим, що 26 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», позичальником ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 13928,71 доларів США під 13,05 % річних; відповідач зобов'язався щомісячно до 18 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 253 долари США; також 28 жовтня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору. Станом на 03 квітня 2015 року за ОСОБА_2 наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 19255,56 доларів США, в тому числі непогашений кредит 12423,96 доларів США, несплачені відсотки 3475,18 доларів США, пеня за прострочення строків виконання зобов'язань 3052,92 доларів США, штраф за порушення умов кредитного договору 303,50 доларів США, загальна сума заборгованості - 15899,14 доларів США та 78907,82 грн. Просив стягнути із відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 15899,14 доларів США та 78907,82 грн.

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про визнання кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору недійсними, посилаючись на те, що договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. З договору вбачається, що у ньому немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, відсутні відомості про умови, які визнані обов'язковими підпунктами 3.2, 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. В порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав йому в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору. Крім того, із додаткової угоди № 1 до кредитного договору слідує, що договір доповнено пунктами 1.1.2 щодо плати комісії за консультації по кредитних операціях у розмірі 0,75 % від суми залишку по кредиту, що є несправедливими умовами договору, так як містять умови про зміни у витратах. Крім того, відсоток за користування кредитними коштами збільшився. Просив визнати недійсним кредитний договір від 26 березня 2008 року та додаткову угоду № 1 від 28 жовтня 2010 року, укладені між позичальником ОСОБА_2, поручитель ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра».

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість у розмірі 15899,14 доларів США, та пеню за прострочення строків виконання зобов'язань 49399,7 грн., штраф за порушення умов кредитного договору 7135,22 грн. вирішено питання про стягнення судових витрат, в решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ПАТ «Комерційний банк «Надра», не погоджуючись із рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, також не погоджуючись із рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Комерційний банк «Надра» підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - до відхилення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 26 жовтня 1993 року НБУ видало ВАТ КБ «Надра» ліцензію № 21 на право здійснювати банківські операції, визначені п. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а 04 листопада 2005 року - додаток до дозволу, згідно якого банк отримав право здійснювати операції з валютними цінностями.

26 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір «Автопакет» № 126/П/23/2008-840, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 13928,71 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим договором, на придбання автотранспортного засобу. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 13,05 % річних за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. Надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях / іноземній валюті - доларах США / євро. Позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.1.3.1 цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № 79422515 у порядку, передбаченому п. 2.2.3 цього договору, шляхом сплати мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 253 долари США. Згідно п. 2.2.3 договору, позичальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту щомісячно до 18 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 18 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, банк, починаючи з 21 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Згідно п. 2.2.4, якщо протягом дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімальний платіж та/чи інші платежі, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов'язань по договору у визначеному порядку.

Згідно із п. 3.2 договору, поручитель безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Згідно із п. 4.3 договору позичальник зобов'язаний сплачувати необхідні платежі в розмірі та порядку, визначених у п.п. 2.2.1, 2.2.2 цього договору, у випадку порушення виконання зобов'язань сплатити банку штрафні санкції, визначені у цьому договорі, у випадках, визначених у цьому договорі, протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги банку про дострокове повне виконання зобов'язань, виконати зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбачених цим договором та можливих штрафних санкцій.

Розділом 5 договору визначено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % відсотків від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору, за кожен випадок.

28 жовтня 2010 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до договору «Автопакет» № 126/П/23/2008-840 від 26 березня 2008 року, за умовами якого з травня 2011 року позичальник сплачує також комісію за консультації по кредитних операціях у розмірі 0,75 % від суми залишку по кредиту, розрахованої на день сплати. При цьому комісія сплачується одноразово протягом першого календарного місяця після закінчення періоду, зазначеного в п. 1.1.1 цього договору. Змінена черговість погашення заборгованості за кредитним договором. Затверджено графік погашення кредиту.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредиту.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

На думку колегії суддів, вказаним вимогам закону кредитний договір № 126/П/23/2008-840 від 26 березня 2008 року не суперечить, на підтвердження недійсності кредитного договору позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 доказів не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності детального розпису загальної вартості кредиту для споживача не спростовують чинність кредитного договору, оскільки в ньому вказано суму щомісячного мінімально необхідного платежу в розмірі 253 долари США, який включає як суму погашення тіла кредиту, так і суму сплачених відсотків, а отже розмір загальної вартості кредиту може бути визначений, виходячи із зазначеної суми платежу та терміну погашення.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року №168 передбачає, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку, зокрема за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо).

Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що передбачене кредитним договором стягнення комісійної винагороди банку є процедурою, яка не суперечить чинному законодавству і є характерною для відносин банківського кредиту, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності угоди № 1 до кредитного договору і відсутності підстав для визнання її недійсною.

Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору недійсними.

Оцінюючи висновки суду в частині задоволення позову ПАТ КБ «Надра», колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Станом на 03 квітня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором складає: непогашений кредит 12423,96 доларів США, несплачені відсотки 3475,18 доларів США, пеня за прострочення строків виконання зобов'язань 52177,25 грн., штраф за порушення умов кредитного договору 7135,22 грн.

Відтак, оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем ОСОБА_2, забезпеченим договором поруки з ОСОБА_3, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, виникає необхідність захисту права позивача шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим, не можна погодитися із висновком суду щодо застосування строку позовної давності при нарахуванні пені.

Так, позивачем надано розрахунок пені із 03 квітня 2014 року, а із позовом банк звернувся до суду 27 травня 2015 року.

Розділом 7 кредитного договору сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, оскільки сторони погодили збільшення позовної давності до десяти років, і оскільки відповідачами не було подано заяви про наслідки спливу позовної давності, пеня підлягала сплаті за весь період, зазначений позивачем, із 03 квітня 2014 року, і суд безпідставно застосував вимоги ст. 267 ЦК України, що призвело до помилкових висновків суду в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню на користь банку.

Вирішуючи питання щодо розміру пені, який підлягає стягненню, оскільки при зверненні із позовом банк просив стягнути пеню, нарахувавши її шляхом єдиного переведення підсумкової суми в доларах США в українську гривню, колегія суддів приймає до уваги, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у ст. 1048 ЦК України, та при застосуванні ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 559 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто відповідальність за прострочення. При цьому у національній валюті пеня повинна обчислюватись за кожен місяць прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти.

Позивачем до апеляційного суду надано деталізований розрахунок заборгованості, в якому здійснено перерахунок пені із 03 квітня 2014 року по 02 квітня 2015 року із огляду на необхідність обчислення пені в національній валюті, і при такому способі обчислення пеня становить 52177,25 грн. Розрахунок здійснено за кожен день прострочення, він є чітким, зрозумілим і обґрунтованим, а тому колегія суддів погоджується із ним і вважає достовірним (а. с. 153 - 160).

Жодних альтернативних розрахунків заборгованості відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 подано не було, а отже колегія приходить до висновку, що наявна заборгованість відповідачів за кредитним договором при апеляційному перегляді не спростована.

Відтак, вимоги ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ПАТ КБ «Надра» ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, яким заборгованість за кредитним договором в частині стягнення кредиту та відсотків, а також штраф стягується із відповідачів згідно із позовними вимогами, а пеня з урахуванням необхідності щомісячного розрахунку в гривні - в розмірі 52177,25 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року скасувати в частині часткового задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, МФО 380764, рахунок № 29094292108077) заборгованість за кредитним договором № 126/П/23/2008-840 від 26 березня 2008 року в сумі 15899,14 доларів США, в тому числі непогашений кредит 12423,96 доларів США, несплачені відсотки 3475,18 доларів США, а також пеню за прострочення строків виконання зобов'язань 52177,25 грн., штраф за порушення умов додаткової угоди -7135,22 грн.

В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 та в частині розподілу судових витрат рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.