Постанова

від 25.11.2015 по справі 810/4196/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/9092/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі 810/4196/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фірма «Сервіс Транс») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просило:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої складено Акт №17/22-03/38275254 від 23 липня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС-ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року» (далі по тексту - Акт перевірки);

- визнати неправомірними дії відповідача по формуванню в Акті перевірки висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року;

- зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, позов задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків судами першої та апеляційної інстанцій положенням чинного законодавства, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 23 липня 2013 року начальником ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області видано наказ №44 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС-ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013»

За результатами проведення зазначеної перевірки 23 липня 2011 року складено відповідний акт за №17/22-03/38275254, в якому зазначено про завищення позивачем податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ, а також щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про порушення відповідачем процедури та порядку призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, зокрема, внаслідок недотримання податковим органом вимог пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України щодо надсилання письмового запиту на адресу позивача.

Також, суди зазначили, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків (зборів) є такими, що здійснюються поза межами повноважень, а тому дії відповідача по формуванню в Акті перевірки від 23.07.2013 №17/22-03/38275254 висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 підлягають визнанню протиправними.

У зв'язку зі встановленням протиправності зазначених дій податкового органу, судами також задоволено вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС-ТРАНС» за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року та зобов'язання поновити такі показники.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій. Окрім того, позивачем не оспорювалось право державної податкової інспекції на проведення перевірок, взагалі, він доводив протиправність розпочатої щодо нього перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для перевірки правомірності дій відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо здійснення позапланової перевірки позивача в розрізі дотримання порядку, визначеного приписами Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений положеннями статті 78 ПК України, а особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані положеннями статті 79 ПК України.

Так, у пункту 78.4 статті 78 ПК України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пункт 79.2 статті 79 ПК України деталізує наведену вище норму та закріплює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Правила листування з платником податків врегульовані статтею 42 ПК України.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Крім того, пунктом 79.1 статті 79 ПК України також закріплено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судами підстави для проведення документальної перевірки позивача, передбачені пунктом 78.1 статті 78 ПК України відповідачем в наказі на її проведення не зазначені.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправними дій відповідача по корегуванню показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Фірма «Сервіс Транс» за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року та зобов'язанні податкового органу відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість платника за відповідний період.

Способом здійснення податкового контролю також є інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК колегія суддів приходить до висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частина 3 статті 10 цього Закону визначає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

За відсутності протилежних приписів у Податковому кодексі України наведені норми підлягають застосуванню також і щодо податкової інформації.

Тому платник податків має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої податкової інформації про себе, знищення податкової інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частина 5 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до частини 1 статті 23 названого Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. При цьому згідно з частиною 2 названої статті оскаржені можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Твердження відповідача про те, що відомості баз даних жодним чином не змінюють податкові зобов'язання платника спростовуються, зокрема правом використання контролюючими органами інформаційних баз даних для визначення суми розбіжностей при автоматичному відшкодуванні ПДВ з бюджету в силу положень підпункту 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

Виходячи з викладеного, для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ платник податку може вимагати від контролюючого органу достовірності даних інформаційних баз.

За таких обстави, з огляду на визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо проведення позапланової перевірки протиправними, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість платника, на підставі отриманої за наслідками проведення такої перевірки, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Вищезазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 09 грудня 2014 року у справі №21-511а14.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про вчинення суб'єктом владних повноважень протиправних дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача протиправними та коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість платника, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень у відповідній частині судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Тим часом, колегія суддів не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині наявності підстав для задоволення позову щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області по формуванню у Акті №17/22-03/38275254 від 23 липня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 38275254) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Викладені в ньому висновки є позицією працівника податкового органу, який його складає, тобто відносяться до його компетенції, а тому підстави для визнання відповідних дій протиправними відсутні.

Враховуючи викладене, суди дійшли до помилкового висновку щодо обґрунтованості зазначених позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі №810/4196/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма «Сервіс Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій по формуванню у Акті №17/22-03/38275254 від 23 липня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 38275254) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року.

3. Постановити у відповідній частині нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма «Сервіс Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій по формуванню у Акті №17/22-03/38275254 від 23 липня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 38275254) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року відмовити.

4. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі №810/4196/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна