Ухвала

від 19.11.2015 по справі 816/1143/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27363/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Оніщенка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» (далі - позивач, ТОВ «Полтавське підприємство бурових робіт») звернулося до суду із позовом в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ) № 1510-25 від 30.03.2015 року з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1392989,95 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сплату грошового зобов'язання здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для направлення позивачу податкової вимоги.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) не передбачено такої підстави для звільнення платника податку від обов'язку сплати податкових зобов'язань, як відмова банку у виконанні доручень клієнта незалежно від причин такої відмови.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що платіжне доручення про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначене позивачем в поданій податковій декларації за 2014 рік, було вчасно подано до банку, а неперерахування коштів відбулось не з вини позивача, а з вини банку, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для виставлення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» зареєстроване як юридична особа 08.07.2008 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснено запис № 1 588 102 00000 007863 (а.с. 25); перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві.

15.02.2015 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 року (реєстр. № 9080705205 від 15.02.2015 року), в якій вказано суму податкового зобов'язання в розмірі 1418520,00 грн. (а.с.13-18)

02.02.2015 року позивачем до філії «Полтавського РУ» АТ «Банк «Фінанси і Кредит» подано платіжне доручення № 2 про сплату податку на прибуток за 2014 року в розмірі 1400000 грн. (сума, зазначена у платіжному дорученні була меншою, ніж вказана у декларації, оскільки на рахунках обліку та картці платника податку рахувалась переплата в розмірі 25530,05 грн.). Банк прийняв вказане платіжне доручення на виконання 03.02.2015 року, що підтверджується штампом банку (а.с. 26).

Листом № 25/02/15-01 від 25.02.2015 року позивач повідомив відповідача про сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1400000 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 2 від 02.02.2015 року (а.с 27).

26.02.2015 року позивачем до АТ «Банк «Фінанси і Кредит» (далі - банк) було направлено претензію-вимогу № 26/02/15-01 про перерахування коштів згідно поданого платіжного доручення (а.с. 35).

Листом № 2//1 від 05.01.2015 року філія «Полтавського РУ» АТ «Банк «Фінанси і Кредит» повідомила позивача, що з 16.03.2015 року філія буде реорганізована у відділення № 161 у м. Полтаві АТ «Банк «Фінанси і Кредит» та замість старого рахунку товариства № 260024460701 буде діяти новий рахунок № 26004035624601. (а.с. 28-29)

З огляду на викладене, та враховуючи, що Банком було самостійно переведено залишок коштів позивача зі старого рахунку на новий, ТОВ «Полтавське підприємство бурових робіт» повторно подало до банку платіжне доручення № 3 від 02.04.2015 року про сплату податку на прибуток за 2014 року в розмірі 1400000,00 грн.

07.04.2015 року ДПІ у м. Полтаві було вручено позивачу лист № 5139/10/16-01-25-01-18 від 30.03.2015 року та податкову вимогу № 1510-25 від 30.03.2015 року на суму податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1392989,95 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

За змістом п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Платіжне доручення позивача № 2 від 02.02.2015 року про сплату податку на прибуток за 2014 рік прийнято банком 03.02.2015 року, однак таке залишилось не виконаним.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем вчинялися дії з метою перерахування банком платежу на рахунок відповідача, як то: направлення листа-претензії, направлення повторного платіжного доручення.

У зв'язку з тим, що платіжне доручення позивача № 2 від 02.02.2015 року прийнято банком 03.02.2015 року, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем вчинено всі необхідні дії для сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік у строки передбачені ст.ст. 49, 51 ПК України.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що порушення строків сплати податку на прибуток за 2014 рік відбулось не з вини позивача, а з вини банківської установи, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для направлення позивачу податкової вимоги, оскільки відповідальність за вказане порушення покладається на банк відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 816/1143/15-а скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, в даній справі, залишити в силі.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

М.І. Костенко

Н.Г. Пилипчук

Повний текст виготовлено 24.11.2015 року.