Ухвала

від 24.11.2015 по справі 826/10018/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/57871/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Дячук А.В.

відповідача - Кинали Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014

у справі № 826/10018/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222260 від 08.04.2013, податкової вимоги від 01.07.2014 № 3256-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 01.04.2014 № 3256-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу; в решті - постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за 1 квартал 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпробуд Стайл», складено акт № 1014/22-621/24729540 від 20.03.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового законодавства України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 303 375 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 08.04.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001222260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 379 212 грн., у т.ч.: 303 375 грн. основного платежу та 75 844 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, 19.04.2013 ТОВ «ІБК «Малахіт» оскаржило його в адміністративному порядку.

04.07.2014 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надіслала на адресу ТОВ «ІБК «Малахіт»: лист № 13785/10/26-53-25-01-10 від 01.07.2014 про наявність у ТОВ «ІБК «Малахіт» станом на 01.07.2014 заборгованості по податку на прибуток у сумі 378 989,48 грн.; податкову вимогу № 3256-25 від 01.07.2014, в якій зазначено, що станом на 30.06.2014 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 14 621,25 грн.; рішення № 3256-25 від 01.07.2014 про опис майна в податкову заставу.

Висновки акту перевірки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «ІБК «Малахіт» і ТОВ «Дніпробуд Стайл» з метою штучного формування валових витрат за відсутності факту реальності здійснення господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що у 2010 році ТОВ «ІБК «Малахіт» уклало з ВАТ «Фармак» два договори (№ 27 від 18.03.2010 та № 05/07-10 від 05.07.2010) на виготовлення та монтування огороджувальних конструкцій фасадів корпусів по вул. Фрунзе, 74 в м. Києві.

У зв'язку із великим обсягом робіт та неспроможністю їх виконати власними силами у встановлений строк (це підтверджується відкладенням терміну виконання робіт до 25.02.2011 відповідними додатковими угодами до договорів підряду), ТОВ «ІБК «Малахіт» прийняв рішення залучити субпідрядну організацію, якій доручити виконання певного обсягу робіт.

Між ТОВ «ІБК «Малахіт» (замовник) і ТОВ «Дніпробуд Стайл» (підрядник) укладено договір підряду від 29.12.2010 № 29/12-10, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника монтаж вентфасаду (виріб) з композитного матеріалу згідно технічного завдання замовника. Монтаж виробу проводиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 74. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи підрядника в порядку та на умовах визначених цим договором.

На підтвердження виконання вказаного договору до суду надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено здійснення господарських операцій з ТОВ «Дніпробуд Стайл», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом.

Скасовуючи спірні податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що протягом року, а саме з 19.04.2013 (день подання скарги до податкового органу) по 04.07.2014 (день отримання ТОВ «ІБК «Малахіт» податкової вимоги) орган доходів і зборів не направляв на адресу ТОВ «ІБК «Малахіт» жодних рішень та листів з приводу розгляду поданої скарги, ТОВ «ІБК «Малахіт» на підставі п. 56.9 ст. 56 ПК України вважав, що скарга задоволена повністю, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001222260 від 08.04.2013 - скасовано; результати виконаних ТОВ «Дніпробуд Стайл» робіт були передані ВАТ «Фармак» на підставі відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, тобто використані ТОВ «ІБК «Малахіт» у господарській діяльності; відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських операцій, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Суд касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем надано до перевірки та суду документи первинного та податкового обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпробуд Стайл» та використання підрядних робіт у власній господарській діяльності - передано ВАТ «Фармак», тому донарахування грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач у червні 2012 року вже проводив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІБК «Малахіт» щодо правовідносин з ТОВ «Дніпробуд Стайл» за січень 2011 pоку, але з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість.

Під час перевірки податковий орган дійшов до висновку, що правовідносини між ТОВ «ІБК «Малахіт» та ТОВ «Дніпробуд Стайл» не мали реального характеру, договір підряду № 29/12-10 від 29.12.2010, укладений між ТОВ «ІБК «Малахіт» та ТОВ «Дніпробуд Стайл» є нікчемним, а первинні документи, що були складені на виконання цього договору (акти приймання виконаних робіт, податкові накладні) - такими, що не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі акту перевірки відповідач визначив грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 242 701 грн. податковим повідомленням-рішенням

№ 0000152260 від 27.06.2012, яке було оскаржене позивачем в судовому порядку по справі № 2а-9332/12/2670.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014, податкове повідомлення-рішення відповідача було визнано неправомірним та скасовано.

Під час розгляду цієї справи суди встановили реальність проведених сторонами операцій.

В постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012 зазначено, що волевиявлення позивача та ТОВ «Дніпробуд Стайл» на укладення договору підряду було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами при розгляді іншого спору між тими ж самими сторонами з приводу тих самих правовідносин встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «ІБК «Малахіт» та ТОВ «Дніпробуд Стайл» за договором підряду № 29/12-10 від 29.12.2010.

Як встановлено матеріалами справи, акт перевірки 2013 року ґрунтується на тих самих доводах, що і акт перевірки 2012 року. Відмінність між цими актами полягає лише в тому, що в 2012 році позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а в 2013 році - з податку на прибуток.

Згідно з пп. пп. 14.1.153, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 зазначеного Кодексу у разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Як встановлено в судовому порядку, позивачем на момент звернення до суду не було отримано рішення за результатами розгляду в порядку адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, тому податковим органом передчасно надіслано на адресу позивача податкову вимогу від 01.07.2014 № 3256-25.

За наведених обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального і процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний