Ухвала

від 19.11.2015 по справі 826/16307/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/67733/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Свідло Є.В.,

представника відповідача Вершиніна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства із 100% іноземними інвестиціями «Сандвік» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Підприємство із 100% іноземних інвестицій «Сандвік» (далі - позивач) звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0005052207 та №0005042207 від 27.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток та нараховані штрафні (фінансових) санкцій за протиправне формування ним складу валових витрат по операціях з ремонту та обслуговування автомобілів, проведення та організації виставки, списання використаних паливно-мастильних матеріалів, які, як наслідок, прямо впливають на оподаткування податком на додану вартість, відтак в частині донарахувань по податку на додану вартість висновки податкового органу про його заниження позивачем є правомірними. Реальність господарських операцій з контрагентами КФ ТОВ «Феніксбуд-М» та ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман» не підтверджується первинними документами.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що доводи відповідача та суду першої Інстанції щодо протиправного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з виявленими розбіжностями між задекларованим податковим кредитом Підприємства із 100% іноземними інвестиціями «Сандвік» та податковими зобов'язаннями Кременчуцької філії ТОВ «Феніксбуд-М» і ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман» є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника, у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій, що у сукупності дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 895515,00 грн., а також п. 44.1 ст.44, п. 198.6 ст.198 ПК України у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в розмірі 162547,00 грн., оскільки щодо філії ТОВ «Феніксбуд-М» 28.01.2013 року внесено запис до Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про відсутність за місцезнаходженням, а ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман», згідно бази даних ІС «Податковий блок», має стан 16 - припинено, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ним правомірно.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

З 24.07.2013 року по 04.09.2013 року посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та Іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року

За результатами перевірки складено акт № 860/2207/30058678 від 11.09.2013 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 895515,00 грн., у тому числі за періоди: 3 квартал 2011 року - 222756,00 грн., 4 квартал 2011 року - 250242,00 грн., 1 квартал 2012 року - 196849,00 грн., 2 квартал 2012 року -174353,00 грн., З квартал 2012 року - 26606,00 грн., 4 квартал 2012 року - 24709,00 грн.;

- п. 44.1 ст.44, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 162547,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2011 року - 6709,00 грн., серпень 2011 року - 9344,00 грн., вересень 2011 року - 7067,00 грн., жовтень 2011 року - 8672,00 грн., грудень 2011 року - 28367,00 грн., січень 2012 року - 6044,00 грн., лютий 2012 року - 7246,00 грн., квітень 2012 року - 22092,00 грн., травень 2012 року - 9372,00 грн., червень 2012 року - 9217,00 грн., липень 2012 року -7471,00 грн., вересень 2012 року - 15858,00 грн., жовтень 2012 року - 7480,00 грн., листопад 2012 року - 8394,00 грн., грудень 2012 року - 9214,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Феніксбуд-М» та ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман», ТОВ «НКТ-Транс» та ТОВ «Лукойл-Київ».

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0005052207 від 27.09.2013 року, яким позивачу визначено суму податку на прибуток в розмірі 895515,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 105629,00 грн., а також № 0005042207 від 27.09.2013 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 162547,00 грн. та 40637,00 грн. штрафних санкцій.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Феніксбуд-М» та ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман», ТОВ «НКТ-Транс» та ТОВ «Лукойл-Київ» подано суду копії: договорів надання послуг, договорів на гарантійне обслуговування, договорів поставки, накладних на списання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), актів витрат запчастин та виконаних робіт по гарантійним зобов'язанням, акти виконаних робіт, актів прийому/передачі виконаних робіт (послуг), рахунків-фактур, наказів про розрахунок витрат пального для автомобілів, актів проведення замірів витрат палива, подорожніх листів, чеків придбання пального, виписок з рахунку та інші.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Феніксбуд-М» та ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман», ТОВ «НКТ-Транс» та ТОВ «Лукойл-Київ» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що одним із основних видів господарської діяльності позивача є надання послуг пов'язаних з гарантійним обслуговуванням обладнання торгової марки «Сандвік».

За умовами виконання господарських операцій позивачем було відображено факт використання ним запасних частин до автомобілів при наданні послуг із гарантійного обслуговування торгової марки «Сандвік» в даних бухгалтерського обліку шляхом списання з кредиту «рахунку 28» в дебет «рахунку 23» згідно вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року.

У зв'язку з цим, при формуванні показника декларації з податку на прибуток підприємств «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» позивач врахував не лише вартісні показники собівартості проданих товарів, які були списані з «рахунку 28» в «рахунок 90», а також вартісні показники собівартості запчастин, які були використані при наданні послуг із ремонту обладнання торгової марки «Сандвік», які водночас були списані з «рахунку 28» в «рахунок 23».

Тобто, у період, що перевірявся, позивач отримував доходи від надання послуг з гарантійного обслуговування обладнання торгової марки «Сандвік» та ніс витрати у зв'язку із наданням таких (придбання запчастин), що відображено у даних бухгалтерського обліку та підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати по операціях з гарантійного обслуговування обладнання торгової марки «Сандвік» (гарантійного обслуговування автомобілів, придбання автозапчастин).

Щодо отриманих позивачем послуг із проведення та організації виставки від ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман», суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вказана господарська операція підтверджена належним чином оформленими первинним документами, які у своїй сукупності свідчать про реальність господарської операції. Крім того, правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат по операціях із списанням використаних паливно-мастильних матеріалів, оскільки факт використання таких та оформлення у бухгалтерському обліку позивача підтверджено первинними документами, які свідчать про реальність господарської операції.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які б вказували на безпідставне віднесення до валових витрат сплачених грошових сум та позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ТОВ «Феніксбуд-М» та ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман», ТОВ «НКТ-Транс» та ТОВ «Лукойл-Київ», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Зі змісту положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вбачається, що факт відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження може бути підтверджено лише відповідним записом у Єдиному державному реєстрі.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок (акти неможливості проведення звірки) контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин, вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані. У зазначених актах не досліджувалась поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної Інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія судців приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160,167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі № 826/16307/13-а без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

М.І. Костенко

Н.Г. Пилипчук

Повний текст виготовлено 24.11.2015 року