Рішення

від 19.11.2015 по справі 206/4989/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7113/15 Справа № 206/4989/14 Головуючий у 1 й інстанції - Маштак К.С. Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Гайдук В.І, Єлізаренко І.А.

При секретарі - Гулієву М.І.о

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра», ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Н.М. про стягнення заборгованості по кредитній угоді шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафів за договором іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та за позовною заявою третьої особи, що заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра» про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 28 січня 2008 року між позивачем та ТОВ "Граніти Дніпра" був укладений кредитний договір № КГ-252Д, відповідно до якого товариству був наданий кредит у розмірі 540 000 доларів США, строком до 18 лютого 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,6 % річних, а у випадку порушення зобов'язання 30%річних з кінцевою датою повернення суми кредиту 28 липня 2008 року. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 28 липня 2008 року плата за користування кредитом становить 15,6 % річних з кінцевою датою повернення суми кредиту 28 січня 2009 року, а у випадку порушення будь-якого зобов'язання 36 % річних від суми залишку за кредитом.

30 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № ДІ-252, згідно з яким відповідач надав позивачу в іпотеку земельну ділянку площею 0,1399 гектарів з всіма її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить відповідачу на праві власності. Заставна вартість предмету іпотеки склала 1 766 237,00 грн.

ТОВ "Граніти Дніпра" не виконало зобов'язання, внаслідок чого розмір заборгованість складає 13 881 965,94 грн. Відповідач ОСОБА_3 не виконав свій обов'язок застрахувати предмет іпотеки. В договорі іпотеки передбачено, що в такому випадку, іпотекодавець повинен сплатити штраф у розмірі 30% від договірної вартості, а саме 529 871,10 грн.

З урахуванням зазначеного просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою АДРЕСА_2; надати ПАТ КБ "Приватбанк" право здійснити продаж предмету іпотеки за договором № ДІ-252, від власного імені з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі шляхом нотаріального укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем; стягнути з відповідача штраф за договором іпотеки № ДІ-252 в розмірі 529 871,10 грн.

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Граніти Дніпра", про визнання договору іпотеки недійсним. В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказував, що договір іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року укладений з порушенням чинного законодавства, без згоди дружини ОСОБА_4, яка за рішенням суду є власником будинку який розташований на спірній земельній ділянці та просив визнати договір іпотеки недійсним та зобов'язати приватного нотаріуса виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуженння об'єктів нерухомого майна предмету іпотеки земельну ділянку площею 0,1399 га.

У жовтні 2014 року третьою особою, що заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_4 подано позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ТОВ «Граніти Дніпра» про визнання договору недійсним (т. 3 а.с. 109-113).

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви, ОСОБА_4 зазначила, що з 12 січня 1994 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. За час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за спільні кошти було набуто майно, що є їхньою спільною сумісною власністю. Зазначене майно було передане в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Майно з усіма його приналежностями складають предмет іпотеки за договором (п. 8 договору іпотеки). Ані усної, ані письмової згоди на передання в іпотеку житлового будинку вона не надавала. З викладеного виходить, що ОСОБА_3 самостійно розпорядився їхньою спільною сумісною власністю - житловим будинком. Про укладенні вказаних договорів вона дізналась з матеріалів даної справи. Також, при внесенні змін до кредитного договору та до договору іпотеки повинна бути дотримана така ж сама процедура, що й при укладені кредитного договору та договору іпотеки. Таким чином, додаткова угода № 1 до кредитного договору № КГ-252Д від 28 січня 2008 року та договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року повинні бути визнані недійсними. З урахування уточненої позовної заяви позивач ОСОБА_4 просила визнати недійсними: договір іпотеки ДІ-252 від 30 січня 2008 року та договір про внесення змін № 1 від 29 липня 2008 року до договору іпотеки № ДІ - 252 від 30 січня 2008 року(т. 4 а.с. 52-60).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" - відмовлено в повному обсязі.

Позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки ДІ-252 від 30 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. та зареєстрований в реєстрі за 11/08.

Визнано недійсним договір про внесення змін № 1 від 29 липня 2008 року до договору іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3201.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3, сплачений ним судовий збір у розмірі 1942,50 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4, сплачений нею судовий збір у розмірі 1964,10 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ "Приватбанк" подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 січня 1994 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено шлюб, який розірвано 18 серпня 2009 року.

01 липня 1998 року ОСОБА_3, в період шлюбу з ОСОБА_4, придбав за договором купівлі-продажу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці 1000 кв. м.

Згідно державного акту від 17 жовтня 2000 року, зазначена земельна ділянка розміром 0,1000 га та земельна ділянка розміром 0,0399 га, які розташовані в АДРЕСА_2, передані у приватну власність ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Як вбачається, зазначений акт видано на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 серпня 2000 року № 2021.

30 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № ДІ-252, посвідчений приватним нотаріусом, згідно з яким ОСОБА_3 передав ЗАТ КБ«ПриватБанк» в іпотеку земельну ділянку площею 0,1399 гектарів з всіма її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до умов зазначеного договору спірну земельну ділянку площею 0,1399 га, яка розташована в АДРЕСА_2, було передано в забезпечення виконання зобов'язання позичальником ТОВ «Граніти Дніпра» за кредитним договором № КГ-252Д від 28 січня 2008 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № КГ-252 від 28 січня 2008 року ТОВ «Граніти Дніпра» станом на 13 грудня 2011 року має заборгованість перед банком, яка складається із: заборгованості за кредитом 540 000,00 доларів США, заборгованості за відсотками 581 129,99 доларів США, заборгованості з пені 452 127,22 доларів США, а всього 1 597 439,26 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк", суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли, доводи позивача спростовуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, встановленими судом обставинами в їх сукупності. Отже, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів позивачем суду не надано.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд виходив з того, що при укладенні договору іпотеки не було зазначено, що на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди. При цьому в матеріалах справи містяться докази, щодо придбання житлового будинку ОСОБА_3 та його перепланування в період шлюбу з ОСОБА_4

Крім того, укладання договору іпотеки земельної ділянки між позивачем та відповідачем, за відсутності згоди співвласника на передачу в іпотеку житлового будинку з надвірними спорудами, порушує право власності ОСОБА_4, як співвласника (власника) житлового будинку та прямо суперечить вимогам ЗУ «Про іпотеку» в частині надання обов'язкової згоди співвласника нерухомого майна, посвідченого нотаріально.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з п. п. 7, 8, 9 договору іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року земельна ділянка площею 0,1399 гектарів зареєстрована в установленому законом порядку як окремий виділений об'єкт права власності. Майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та складає предмет іпотеки за даним договором. Іпотека за цим договором поширюється і на частину предмету іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення даного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Крім того, з п.п. 13.6, 13.8 договору іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року вбачається, що предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності та до нього відсутні вимоги інших осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Правові підстави набуття громадянами права на землю визначені Главою 16 ЗК України.

Відповідно до положень статей 6, 22 чинного на час виникнення спірних правовідносин Земельного кодексу України 1991 року та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок» земельна ділянка яка є часткою державного земельного фонду, одержаною особою у власність в процесі приватизації, є його особистою власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Із роз'яснень, викладених у п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вбачається, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Посилання відповідачів на те, що станом на момент укладення спірного Договору іпотеки №ДІ-252 від 30.01.2008 р. на земельній ділянці АДРЕСА_2 знаходився житловий будинок, інші будівлі та споруди, які було придбано за Договором купівлі-продажу від 01.07.1998 р. ОСОБА_3, однак дані будівлі не були предметом іпотечного договору необґрунтовані з огляду на наступне.

Матеріалами, наданими на запит суду КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"(т.3) вже станом на 26.12.2006 р. на земельній ділянці по АДРЕСА_2 був відсутній жилий будинок, літ. А-2, житловою площею 77,3 кв. м, з літною кухнею літ. Б цегляною, сараєм літ. Ж цегляним, вбиральнею літ. З цегляною, огородженнями № 1-3, спорудою І, - а було наявне самочинне незавершене будівництво, загальною площею 477. 7 кв. м та житловою площею 175. 4 кв. м. що не було введено в експлуатацію.

Цей факт був встановлений рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2010 р. по справі № 2-460/10 (що набрало чинності 22.08.2010 р.) - (а.с. 232 т. 3), - згідно якого судом було відмовлено ОСОБА_3 у визнані права власності без подальшого введення в експлуатацію домоволодіння загальною площею 477,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, дані обставини підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи по домоволодінню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно яких на день укладення іпотечного договору, будинку, що належав подружжю ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 01 липня 1998 року, не існувало(а.с. 125-258, т-3).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, на момент укладення іпотечного договору ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не набули права власності на незавершене самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 477, 7 кв. м, що було збудовано за період з 1998 по 2006 роки замість житлового будинку, літ. А-2, житловою площею 77,3 кв.м.

Твердження відповідачів про недодержання сторонами при укладенні Договору іпотеки №ДІ-252 від 30.01.2008 р. ст. 18 ЗУ "Про іпотеку" та недосягнення згоди з такої істотної умови договору іпотеки, як опис приналежностей земельної ділянки, а саме будинку та іншого нерухомого майна, які знаходяться на спірній земельній ділянці спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Таким чином, в силу ст. 186 ЦК України жилий будинок не є приналежністю земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 6 ЗУ "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору іпотеки) якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов'язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж мови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець.

Об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва.

Отже, згідно з ЗУ "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути і один об'єкт нерухомого майна, зокрема, одна земельна ділянка, який обов'язково належить іпотекодавцю на праві власності.

При цьому, об'єкт незавершеного будівництва може бути, а не обов'язково є предметом іпотеки і не передається в обов'язковому порядку в іпотеку при іпотеці земельної ділянки, а вважається предметом іпотеки.

Таким чином, предметом іпотеки, належним іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві власності станом на дату укладення Договору іпотеки ЖДІ-252 від 30.01.2008 р. є лише земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, - й у спірному Договорі іпотеки сторони погодили всі істотні умови, передбачені ст. 18 ЗУ "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору іпотеки), зокрема, - повний опис переданої в іпотеку земельної ділянки, достатній для її ідентифікації.

Що стосується посилань на те, що при укладенні Договору іпотеки земельної ділянки необхідною була згода дружини іпотекодавця - ОСОБА_4 - на передачу в іпотеку житлового будинку то вони спростовуються матеріалами нотаріальної справи з посвідчення Договору іпотеки земельної ділянки(а.с. 83-106 т. 3), матеріалами інвентаризаційної справи КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за адресою: АДРЕСА_2(т. 3), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна(а.с. 23, т. 3).

Як підтверджується Договором іпотеки №ДІ-252 від 30.01.2008 р., в іпотеку за цим Договором у відповідності до ст. ст. 5, 6, 15, 18 Закону України «Про іпотеку» була передана лише земельна ділянка, як окремий об'єкт права власності, без жодних будинків, будівель, споруд та незавершеного будівництва, - а на передачу в іпотеку земельної ділянки ОСОБА_4 надала відповідну згоду, яка була посвідчена нотаріально(а.с. 88 т. 3), хоча необхідності в цьому не було, оскільки спірна земельна ділянка була приватизована ОСОБА_3 особисто і, відповідно діючого на той час законодавства, є особистою власністю особи, яка зідійснила приватизацію, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо тверджень відповідачів про необхідність отримання окремої згоди ОСОБА_4 при укладенні Договору про внесення змін № 1 від 29.07.2008 р. додаткової угоди до Договору іпотеки, то вони є необґрунтованими, оскільки надання згоди при укладенні додатків та додаткових угод до договору іпотеки не передбачені жодними нормами Закону України "Про іпотеку", СК України та інших норм актів чинного законодавства.

Виходячи також з того, що ОСОБА_4 не є співвласником земельної ділянки.

Як видно із заяви ОСОБА_4 від 30.01.2008 р. щодо надання згоди на передачу в іпотеку земельної ділянки (а.с. 88 т. 3), - ОСОБА_4 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_3 не на укладення конкретного Договору іпотеки №ДІ-252 30.01.2008 p., а "на надання земельної ділянки, розташованої на території Самарського району АДРЕСА_2, що є спільною сумісною власністю, в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" та на укладення договору іпотеки з ним на умовах йому відомих та на його розсуд".

Факт, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, - є приватизованою, а отже, приватною власністю лише ОСОБА_3 підтверджується матеріалами справи - рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.08.2000 р. № 2021 (а.с. 12-15, т. 4).

Таким чином, передана в іпотеку земельна ділянка, оскільки вона була приватизована ОСОБА_3, не є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, й згода ОСОБА_4 на укладення спірного Договору іпотеки та всіх його складових - додатків та додаткових угод - не вимагається актами чинного законодавства.

Доводи відповідачів про те, що визначення сторонами у договорі іпотеки №ДІ-252 від 30.01.2008 р. договірної вартості предмету іпотеки у сумі 1 766 237, 00 грн. суперечить діючим нормам законодавства є безпідставними, оскільки згідно з ч. 4 ст. 5 ЗУ "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Таким чином, наявність у нотаріальній справі Довідок щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 176 і № 176.1. від 29.01.2008 p., згідно яких нормативна грошова оцінка предмету іпотеки складає 259 354.28 грн. та Витягу із звіту про експертну грошову оцінку (а.с. 90, 91, 94, 95 т. 3) не позбавляє сторони права встановити вартість предмету іпотеки в Договорі іпотеки за згодою між собою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вищевказані обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, помилково дійшов висновку, що на день укладання договору іпотеки подружжя ОСОБА_4 були власниками житлового будинку, який був об'єктом самочинного будівництва та на укладання договору іпотеки та змін до нього була необхідна згода ОСОБА_4 та безпідставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк".

На підтвердження факту видачі кредиту ТОВ "Граніти Дніпра" позивачем за первісним позовом був наданий Кредитний договір № КГ-252Д від 28.01.2008 p. укладений з ТОВ "Граніти Дніпра", як позичальником, розрахунок заборгованості ТОВ "Граніти Дніпра", платіжні доручення щодо видачі кредиту ТОВ "Граніти Дніпра", а також - таке що набрало законної сили рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 15.07.2013 р. по справі № 901/2117/13 щодо стягнення суми заборгованості з ТОВ "Граніти Дніпра" за Кредитним договором № КГ-252Д від 28.01.2008 р.

Поштовими повідомленнями підтверджено отримання ТОВ «Граніти Дніпра» та ОСОБА_3 вимог банку щодо наявності заборгованості та необхідності її погашення(а.с. 38,42-43, т.1).

Як видно з розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю

"Граніти Дніпра" (95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева,

34, кв. 41 код ЄДРПОУ 34915608) вона складає: 1 737 439,26 доларів США - 13 881 965, 94 грн., -що складається з: 540 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 581 129,99 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 24 182,05 доларів США - заборгованості по комісії; 452 127,22 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 140 400,00 доларів США - штраф, - перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) за Кредитним договором № КГ-252Д від 28 січня 2008 року, в рахунок якої підлягає звернути стягнення на спірну земельну ділянку.

Щодо вимог про стягненні з ОСОБА_3 штрафу за порушення обов'язку зі страхування предмету іпотеки ( п. 20.1. Договору іпотеки) слід зазначити, що згідно з ст. 8 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

Іпотечним договором на іпотекодавця може бути покладений обов'язок здійснити інші види страхування у зв'язку з передачею нерухомого майна в іпотеку.

Таким чином, обов'язок зі страхування предмету іпотеку покладений на іпотекодавця і Договором іпотеки, і Законом, а отже, відповідно до норм ст. 525, 526, 629 ЦК України повинен належним чином виконуватися ОСОБА_3

Відповідь однієї страхової компанії, наявна в матеріалах справи, не є належним доказом неможливості застрахувати предмет іпотеки, оскільки в Україні наявні інші страхові компанії і до того ж, з цієї відповіді прямо не слідує неможливість страхування предмету іпотеки і в цій страховій компанії.

Крім того, умови договору щодо страхування об'єкту іпотеки не визнані в судовому порядку недійсними.

Отже вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що ТОВ «Граніти Дніпра» не отримувало кредиту за договором № КГ-252Д від 28 січня 2008 року спростовуються як рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 15.07.2013 р. по справі № 901/2117/13 щодо стягнення суми заборгованості з ТОВ "Граніти Дніпра" за цим договором, так і проплатами боржника які мали місце до 25.11.2008 року(а.с.10-15 т.1).

Посилання відповідача на ліквідацію ТОВ «Граніти Дніпра» та на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо внесення 04.11.2015 року запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Граніти Дніпра», номер запису: 18821110014015864, на підставі рішення засновників не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.

Як видно з наданого відповідачем витягу, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Граніти Дніпра» є Автономна Республіка Крим (а.с.83, т.5).

Реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи 04.11.2015 року здійснені державним реєстратором Реєстраційної служби Сімферопольського управління юстиції Автономної Республіки Крим Лукашовою І.С.

Відповідно до ст. 3 ЗУ №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначаються: 1) сухопутна територія АР Крим та м. Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно зі ст. 1 ЗУ №1207-VII, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та Законів України.

Відповідно до п.1.1 Наказу Мінюста від 05.11.2014 року № 1849/5 «Про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є окупована територія та територія проведення антитерористичної операції» встановлено, що проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є окупована територія та територія проведення антитерористичної операції, здійснюється державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та м. Києві.

Згідно ч. 2,3 ст. 9 ЗУ №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, реєстраційні дії Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо припинення юридичної особи є незаконними відповідно до вищезазначених нормативних актів, оскільки не входять до переліку державних реєстраторів, визначених Міністерством юстиції України.

Крім того, як видно з матеріалів справи, витяг наданий відповідачем ОСОБА_3 отриманий за запитом Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, яка не є стороною по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2015 року порушено провадження за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» у справі про банкрутство ТОВ «Граніти Дніпра» (інформація доступна в ЄДРСР http://reyestr.court.gov.ua/Review/49611219 ).

В матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ТОВ «Граніти Дніпра» боргу на користь банку.

Враховуючи, що на момент внесення запису (04.11.2015 року) про припинення ТОВ «Граніти Дніпра» була порушена справа про банкрутство боржника та відкрито виконавче провадження, відповідно до п. 10 ст. 36 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний реєстратор повинен був залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог банку та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь банку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 396,90 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра», ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Н.М. про стягнення заборгованості по кредитній угоді шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафів за договором іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю

"Граніти Дніпра" (95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева,

34, кв. 41 код ЄДРПОУ 34915608) в сумі 1 737 439,26 доларів США - 13 881 965, 94 грн.,

-що складається з: 540 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 581 129,99 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 24 182,05 доларів США - заборгованості по комісії; 452 127,22 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 140 400,00 доларів США - штраф, - перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) за Кредитним договором № КГ-252Д від 28 січня 2008 року звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0,1399 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), за Державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_4, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №032226 від 17.10.2000 р., та є предметом іпотеки відповідно до Договору № ДІ-252 від 30 січня 2008 року.

Надати Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код

ЄДРПОУ 14360570) право здійснити продаж предмету іпотеки за Договором № ДІ-252

від 30 січня 2008 року: земельної ділянки, площею 0,1399 гектарів, яка розташована за

адресою: АДРЕСА_2, кадастрові номери

НОМЕР_2 та НОМЕР_3, - від власного імені, з правом

укладання договору купівлі-продажу будь-яким способом, у тому числі шляхом укладення

нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, з будь-якою особою-покупцем, з

правом отримувати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інші

необхідні витяги з державних реєстрів, а також надати Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк"(49094, М.Дніпропетровськ,

вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) всі інші права та повноваження,

необхідні для здійснення продажу предмету іпотеки, з початковою ціною предмета

іпотеки для його подальшої реалізації, що буде визначена продавцем перед безпосереднім

здійсненням продажу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" штраф за Договором іпотеки №ДІ-252 від 30 січня 2008 року в розмірі 529 871,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 5396,90 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра» про визнання договору недійсним відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: