Рішення

від 16.11.2015 по справі 914/3107/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015р. Справа № 914/3107/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», м. Київ

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м. Київ

про стягнення 812 444 грн. 26 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, представник (довіреність №440/15 від 01.09.2015 р.);

від відповідача: ОСОБА_4, представник (довіреність від 01.10.2015 р.);

від третьої особи: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів», м. Львів про 812 444 грн. 26 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 04.09.2015 р. призначив розгляд справи на 21.09.2015 р., залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м. Київ. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 17.11.2015 р.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

02.11.2015 р. через канцелярію суду надійшли заяви ТзОВ «Юкрейніан Велдінг Компані», ТзОВ «ПТК «Схід», ОСОБА_5, ДП «Промінструмент», ДТПП «Комсервіс», ПрАТ «Монтажлегмаш» про вступ у справу як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 09.11.2015 р. суд відмовив в задоволенні вищевказаних заяв.

16.11.2015 р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №914/3107/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається Київським апеляційним господарським судом.

У п. 4.1.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що у розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.

Таким чином, в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №914/3107/15, із наведених ним у клопотанні про зупинення підстав, слід відмовити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та ТзОВ «Мегапром», ДП «Промінструмент», ДТПП «Комсервіс» 18.02.2004 р. було укладено генеральну кредитну угоду №010/08/1901, якою передбачалося надання кредитних коштів позичальникам, що не перевищують 2 500 000,00 доларів США. В подальшому було укладено додаткові угоди, якими збільшено ліміт заборгованості позичальників до 3 535 000,00 доларів США. 20.10.2011 р. в рамках вказаної генеральної кредитної угоди між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір, на виконання умов якого третій особі було надано грошові кошти з лімітом в сумі 940 000,00 грн. Третя особа зобов'язувалася протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, третя особа свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконала, на дату подання позову до суду заборгованість становила 635 300 грн. 00 коп. по кредиту, 177 144 грн. 26 коп. по сплаті процентів. Крім цього, між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач відповідає перед позивачем за невиконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості, яка становить 812 444 грн. 26 коп. та судові витрати.

В судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

16.11.2015 р. представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців у зв'язку із складним матеріальним становищем відповідача.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, через канцелярію суду подано письмові заперечення на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18 лютого 2004 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» (кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Мегапром», Дочірнім підприємством «Промінструмент», Дочірнім торгівельно-промисловим підприємством «Комсервіс» (позичальники) було укладено генеральну кредитну угоду №010/08/1901.

За цією угодою кредитор (позивач) зобов'язувався надавати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках даної угоди і які після їх підписання стають її невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2. генеральної кредитної угоди передбачено, що загальна сума наданих кредитором кредитних коштах в будь-який момент під час дії даної угоди не може перевищувати суми еквівалентної 2 500 000,00 доларів США.

В подальшому між кредитором та позичальниками було укладено додаткові угоди, якими збільшено ліміт кредитних коштів.

В межах генеральної кредитної угоди між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» (кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Мегапром» (позичальник) було укладено 20 жовтня 2011 р. кредитний договір №010/42/594.

Відповідно до умов цього договору кредитор (позивач) зобов'язується надати позичальнику (третій особі) кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 940 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 13 жовтня 2012 р. (останній день строку користування кредитом).

Відповідно до п. 2.1. договору плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 19% річних.

Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок позичальника не пізніше останнього робочого дня кожного дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав третій особі грошові кошти в сумі 940 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №16 від 21.10.2011 р. та меморіальним ордером №4 від 24.10.2011 р.

12 жовтня 2012 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою визначили кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 04 жовтня 2013 р., встановили з 12.10.2012 р. плату за користування кредитом у розмірі 17,7% річних та узгодили графік погашення заборгованості.

17 грудня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» (кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів» (поручитель) було укладено договір поруки №12/56-4/1086.

За договором поруки поручитель (відповідач) зобов'язувався відповідати перед кредитором (позивачем) солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитних договорів, за умовами якого позичальник/позичальники зобов'язані повернути кредит в розмірі 635 300,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17,7% річних, сплатити комісії, пені, штрафи, передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 2.1. договору поруки).

Згідно п. 2.2. поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №14000-00/8/1180 від 29.04.2015 р., в якій вимагав сплатити за боржника заборгованість по кредиту, процентах та пеню. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача 635 300 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 177 144 грн. 26 коп. заборгованості по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 7.2. договору поруки передбачено, що порука, встановлена договором, припиняється через п'ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання забезпеченого зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником (поручителем), що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 635 300 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 177 144 грн. 26 коп. заборгованості по сплаті процентів.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців слід зазначити наступне.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене п. 6 ст. 83 ГПК України.

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може розстрочити виконання рішення. При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вищенаведені обставини узгоджуються із правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд вважає за можливе задоволити його частково та розстрочити виконання рішення суду на 9 місяців.

Задовольняючи клопотання, суд бере до уваги причини невиконання грошового зобов'язання відповідачем та його складне матеріальне становище.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів», м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд. 116 (ідентифікаційний код 31144599) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», м. Київ, вул. Лєскова, 9 (ідентифікаційний код 14305909) 635 300 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 177 144 грн. 26 коп. заборгованості по сплаті процентів, 16 248 грн. 90 коп. судового збору з розстроченням виконання рішення суду на дев'ять місяців шляхом сплати суми боргу щомісячно рівними частинами.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 16.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.