Постанова

від 25.11.2015 по справі 910/14359/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 910/14359/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Алейніков О. О. - представник за довіреністю № 44 від 31.08.2015

від відповідача за первісним позовом: Дранчук І. Я. - представник за довіреністю від 02.11.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015

у справі № 910/14359/15 (головуючий суддя Підченко Ю. О., судді Карабань Я. А., Плотницька Н. Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз»

до Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3»

про стягнення 448 466,68 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз»

про стягнення штрафу в сумі 314 820,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів в сумі 448 466,68 грн., перехованих йому на виконання умов попереднього договору оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014, строк дії якого закінчився.

Зустрічний позов заявлено про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу в сумі 214 820,99 грн., нарахованого за неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за попереднім договором оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014 в частині укладення нового попереднього договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015, повний текст якого складений 12.10.2015, у справі № 910/14359/15 первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог за первісним позовом ґрунтується на тому, що дія попереднього договору оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014, на виконання умов якого позивачем за первісним позовом були перераховані грошові кошти, припинилася 20.03.2015 у зв'язку з неукладенням сторонами основного договору оренди, а відтак, з моменту припинення вказаного договору підстава для володіння відповідачем за первісним позовом грошовими коштами у розмірі 448 466,68 грн. відпала.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що ні позивачем, ні відповідачем за зустрічним позовом умови попереднього договору оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014 щодо укладення нового попереднього договору у встановлений строк виконані не були, в той час як за наслідками спливу встановленого строку зобов'язання з укладення нового попереднього договору у сторін припинилися, а тому підстави для укладення такого договору після визначеної дати відпали, тобто направлення позивачем за первісним позовом після закінчення строку, визначеного сторонами для укладення нового попереднього договору, листів з пропозицією укласти новий попередній договір, не свідчить про виконання позивачем за зустрічним позовом умов попереднього договору оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014 в частині здійснення дій для укладення нового попереднього договору до договору оренди, а відтак, не породжує правових наслідків, передбачених п. 9 вказаного попереднього договору, у вигляді можливості застосування до відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 по справі № 910/14359/15 повністю та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення, на підтвердження чого послався на те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин безпідставно застосовані норми ст. 1212 ЦК України, оскільки спірні кошти сплачені позивачу за первісним позовом на підставі укладеного між сторонами попереднього договору оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014, що унеможливлює застосування до правовідносин сторін приписів ст. 1212 ЦК України.

Також апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що пізнє направлення апелянтом пропозиції щодо укладення нового попереднього договору свідчить про наявність прострочення кредитора, проте не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» від обов'язку такий договір укласти, а відтак, ухилення останнього від виконання такого обов'язку є підставою для стягнення з нього штрафу, передбаченого умовами попереднього договору оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014.

Крім того, апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що за умовами укладеного між сторонами попереднього договору оренди об'єкт № MS 1.22 від 12.03.2014 (п. 5.5) апелянт має право залишити в себе грошові кошти в сумі 448 466,68 грн., стягнення яких є предметом первісного позову, за умови непідписання попереднього договору на новий строк, що і відбулось у спірному випадку.

Ухвалою від 04.11.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, враховуючи перебування судді Рябухи В. І. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи № 910/14359/15 судовою колегією у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Пашкіна С. А.

Ухвалою від 25.11.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій В. І., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» прийнято до свого провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

20.03.2014 Приватне акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3» як орендодавець (далі Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» як орендар (далі Орендар) уклали попередній договір оренди об'єкт № MS 1.22, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1049, 1050 (далі Попередній договір) (а.с. 10-25 т. 1), предметом якого є укладання Договору оренди (договір оренди приміщень за формою і змістом, визначеними у Додатку № 1 до вказаного договору, укладений сторонами відповідно до умов цього договору) протягом періоду, встановленого пунктом 4.2, а також Оздоблювальні роботи (роботи, що виконуються Орендарем, необхідні для адаптації приміщення з метою провадження діяльності у приміщення, що відповідає меті оренди за договором оренди), Забезпечувальний платіж (платіж, що виплачується Орендарем на користь Орендодавця як гарантія виконання Орендарем своїх зобов'язань за Попереднім договором у порядку і строки, визначені у ст. 5 Попереднього договору).

Пунктом 5.1 Попереднього договору визначено, що Орендар здійснює на користь Орендодавця забезпечувальний платіж у сукупному розмірі, що дорівнює трьом місячним розмірам базової орендної плати, загальної плати та експлуатаційні та операційні витрати та маркетингового збору, включаючи ПДВ згідно погодженого графіку.

На виконання умов Попереднього договору Орендар перерахував гарантійний платіж у розмірі 448 466,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000027076 від 26.03.2014 (а.с. 77 т. 1) та сторонами не заперечується.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Згідно з п. 4.2 Попереднього договору сторони зобов'язуються укласти договір оренди протягом Строку дії (строк, протягом якого Попередній договір зберігає чинність і який становить один календарний рік з дати підписання і нотаріального посвідчення Попереднього договору), і не пізніше, ніж протягом 10 робочих днів після дати реєстрації права власності Орендодавця на торговельний центр. Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря про таку реєстрацію протягом 2 робочих днів після її здійснення.

В п. 4.1 Попереднього договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року.

Отже, за умовами Попереднього договору сторони мали обов'язок укласти договір оренди протягом одного року з дати підписання та нотаріального посвідчення Попереднього договору, тобто у строк до 20.03.2015, але при цьому не раніше за дату реєстрації права власності Орендодавця на торговельний центр.

Проте, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, а саме листів Орендодавця № 2099/03/14 від 29.10.2014, № 24/2/03/15 від 22.01.2015 (а.с. 78-80 т. 1), укладення договору оренди у строк до 20.03.2015 не було можливо через те, що відкриття торгівельного центру, щодо оренди приміщень у якому мав бути укладений договір оренди, було заплановано після цієї дати (спочатку у травні, а потім у серпні 2015 року)

Вказані факти сторонами не заперечуються.

Відповідно до п. 4.3 Попереднього договору, якщо договір оренди не може бути укладений протягом Строку дії за умови, що жодна зі сторін не порушує свої зобов'язання за Попереднім договором, що призводить до його дострокового розірвання, як це передбачено в Попередньому договорі, сторони зобов'язані укласти новий попередній договір про укладання договору оренди на тих же умовах, що визначені в Попередньому договорі, до закінчення строку, але не пізніше ніж до закінчення 10 календарного місяця строку. У випадку відмови Орендаря укласти новий попередній договір про укладення договору оренди, Орендодавець має право (не обмежуючи право орендодавця на відшкодування збитків) залишити в себе забезпечувальний платіж як санкцію за порушення Орендарем умов Попереднього договору.

Частина 3 ст. 254 ЦК України встановлює, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, зі змісту п. 4.3 Попереднього договору слідує, що сторони погодили, що новий попередній договір має бути укладений у строк не пізніше, ніж до закінчення 10 календарного місяця строку дії Попереднього договору - тобто до 01.02.2015, і відмова Орендаря від укладення до цієї дати нового попереднього договору надає Орендодавцю право залишити в себе забезпечуваний платіж як санкцію за порушення Орендарем умов Попереднього договору.

Водночас згідно з п. 5.5 Попереднього договору, у разі непідписання договору оренди і розірвання Попереднього договору з вини Орендаря або у разі не підписання Попереднього договору на новий строк згідно умов цього договору, Орендодавець має право в якості санкції залишити в себе забезпечувальний платіж додатково до будь-яких інших засобів захисті своїх інтересів, до яких Орендодавець може вдатися відповідно до цього договору.

Частина 1 ст. 217 ГК України встановлює, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Отже, в розумінні умов Попереднього договору, право Орендодавця залишити в себе забезпечувальний платіж як санкцію у випадку непідписання попереднього договору на новий строк згідно з умовами уже існуючого Попереднього договору (п.5.5) виникає як наслідок того, що таке непідписання сталося через відмову Орендаря його укласти (п.4.3), тобто у випадку наявності винних з точки зору Попереднього договору дій останнього.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту відмови Орендаря від укладення нового попереднього договору протягом встановленого Попереднім договором строку 10 місяців, посилання Орендодавця на наявність в нього права залишити в себе забезпечувальний платіж як санкцію не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Факт звернення Орендодавця до Орендаря з пропозицією укласти новий попередній договір листами № 2642/03/15 від 23.02.2015 та № 2706/03/15 від 04.03.2015 (а.с. 132-133 т. 1), тобто після встановленої пунктом 4.3 Попереднього договору дати - до 01.02.2015, не може бути прийнятий судом в якості доказу на підтвердження відмови Орендаря від укладення такого договору, яке тягло б за собою правові наслідки, передбачені за це пунктом 4.3 Попереднього договору, оскільки таке звернення сталося поза межами, встановленими умовами Попереднього договору.

Водночас, з огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів вважає помилковою правову позицію Орендодавця, що пізнє направлення ним пропозиції щодо укладення нового попереднього договору слід розглядати як прострочення кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, яке не звільняє Орендаря від обов'язку такий договір укласти. Враховуючи умови укладеного сторонами Попереднього договору, вказана норма до спірних правовідносин сторін застосуванню не підлягає.

Крім того, слід зазначити про таке.

Пунктом 5.1 Попереднього договору визначено, що забезпечувальний платіж вважається «гарантійним платежем» згідно з розділом 2 статті 546 ЦК України і є формою договірного забезпечення, встановленого сторонами за цим договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1); Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов'язує здійснення прав і виконання обов'язків сторонами за цим договором.

Договір оренди між сторонами укладений не був, а Попередній договір закінчив свою дію, що виключає можливість виконання Орендодавцем будь-яких зобов'язань за вказаним договором, в рахунок яких він міг би отримати від Орендаря плату, та, відповідно, свідчить про безпідставність утримання Орендодавцем вказаних коштів.

Також, слід врахувати, що перерахована в якості забезпечувального платежу сума 448 466,68 грн. із закінченням дії Попереднього договору втратила статус забезпечувального платежу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 ГК України, яка кореспондується з приписами ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Враховуючи, що в обумовлені Попереднім договором строки та в порядку, встановленому вказаним договором, а ні новий попередній договір а ні основний договір оренди сторонами укладені не були, зобов'язання сторін за Попереднім договором слід вважати припиненими з 20.03.2015.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За обставин, що склалися, правова підстава для перебування у Орендодавця грошових коштів в сумі 448 466,68 грн., фактично, зникла, що відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України є підставою для повернення вказаних коштів Орендарю.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1); Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення Орендодавцем забезпечувального платежу у випадку припинення Попереднього договору та неукладення договору оренди, а також щодо строків такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як слідує з матеріалів, справи Орендар листом № 1399 від 19.03.2015 (а.с. 81 т.1) просив Орендаря повернути спірні кошти в сумі 448 466,68 грн. Про отримання Орендодавцем вказаного листа свідчить підпис його представника на повідомленні (а.с. 82 т. 1).

З матеріалів справи слідує, що Орендодавець спірні кошти не повернув, що ним не заперечується, з огляду на що, та враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів вважає позовні вимоги Орендаря про стягнення з Орендодавця 448 466,68 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України законними та обґрунтованими. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо зустрічного позову, слід зазначити таке.

Зустрічний позов заявлено про стягнення з Орендаря штрафу в сумі 314 820,99 грн., нарахованого за неналежне виконання ним своїх зобов'язань за Попереднім договором в частині укладення нового попереднього договору.

Згідно зі ст. 9 Попереднього договору, у випадку невиконання Орендарем своїх зобов'язань, передбачених ст. 5 та/або статтею 6, та/або статтею 8 та/або пунктами 4.2 та/або 4.3 цього договору та/або у випадку здійснення Орендарем неналежної діяльності у приміщенні, Орендар сплачує Орендодавцеві штраф у сумі гривневого еквіваленту 500 Євро за кожен день (або його частину) починаючи з шостого дня, коли відповідне зобов'язання Орендаря залишається невиконаним (неналежно виконаним), та 1000 Євро за кожен день (або його частину) починаючи з одинадцятого дня, коли відповідне зобов'язання Орендаря залишається невиконаним (неналежно виконаним).

Зі змісту зустрічного позову слідує, що Орендодавець нараховує Орендарю штраф у розмірі 13 500 Євро, що еквівалентно 314 820,99 грн. за період прострочення з 05.03.2015 р. по 20.03.2015 за порушення виконання ним зобов'язань за Попереднім договором щодо укладення нового попереднього договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Враховуючи, що у Попередньому договорі сторони не визначили, на кого саме покладається зобов'язання ініціювати укладення нового попереднього договору і в якому саме порядку, застосувати до Орендаря санкції за порушення зобов'язання, яке Попереднім договором на нього не покладалося, не відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що в період, до якого сторони мали укласти новий попередній договір, дій, спрямованих на укладання такого договору (зокрема, щодо направлення пропозицій на його укладання), не було вчинено жодною із сторін, тобто неукладення такого договору є наслідком дій як Орендаря, так і Орендодавця.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правові підстави для стягнення штрафу з Орендаря на користь Орендодавця відсутні, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення штрафу в сумі 314 820,99 грн. у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/14359/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 3».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/14359/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/14359/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14359/15.

Повний текст постанови складено: 30.11.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

С.А. Пашкіна