Постанова

від 25.11.2015 по справі 922/2848/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа № 922/2848/15

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Курченко В.А.

за участю:

від прокуратури Харківської області прокурор відділу - ОСОБА_1 (службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015р.);

представник 1-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 08-11/4660/2-14 від 24.12.2014р.);

представник 2-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 13.10.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №4370 Х/2 ) та апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" (вх. №4371 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.15 у справі № 922/2848/15

за позовом Прокурора міста Харкова

до відповідачів : 1. Харківської міської ради, м. Харків;

2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" м. Харків

3. ТОВ "ТЗК Сервіс"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2015 по справі №922/2848/15 (суддя Прохоров С.А.) позов прокурора задоволено. Визнано незаконним та скасовано п.п. 63, 63.1, 63.2 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання В«Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів містобудуванняВ» від 24.12.2008 №350/08. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії № 04059243, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові. Зобов'язано ОК В«ЖБК В«ЦезарВ» повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 2,7923 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0079 у первісному (придатному для використання) стані шляхом складання акту приймання-передачі.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" на користь державного бюджету України 1218, 00 грн. судового збору.

Перший відповідач - Харківська міська рада, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2015 по справі № 922/2848/15 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Другий відповідач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Цезар", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2015 по справі № 922/2848/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.10.2015.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у зв'язку з хворобою судді Плахова О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015, зважаючи на те, що апеляційні скарги подані на один і той самий процесуальний документ - рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2015 у справі № 922/2848/15, об'єднано апеляційні скарги в одне провадження та відкладено розгляд скарг до 28.10.2015.

Від другого відповідача ОК "ЖБК "Цезар" надійшла заява (вх. 14692 від 27.10.2015), в якій він просить залучити в якості відповідача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЗК Сервіс". Заява мотивована тим, що спірна земельна ділянка, яка була розділена на менші за розміром, які в подальшому були відчужені на користь іншої особи - ТОВ " ТЗК Сервіс", код ЄДРПОУ 37999565 відповідно до Договорів купівлі-продажу від 27.12.2011. До заяви додані копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

В судовому засіданні 28.10.2015р. представник заявника апеляційної скарги Харківської міської ради підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Відзив на апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" не надав. В засіданні пояснив, що підтримує апеляційну скаргу "ЖБК "Цезар" повністю та просить задовольнити обидві апеляційні скарги, скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 28.10.2015 представник Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" оголосив суду зміст заявленого клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача ТОВ "ТЗК Сервіс".

Прокуратура відзив на апеляційні скарги не надала, в судовому засіданні 28.10.2015 представник прокуратури Харківської області проти доводів, викладених у скаргах, заперечував, просив відмовити в їх задоволенні. Оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін. Проти клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача ТОВ "ТЗК Сервіс" не заперечував.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача ТОВ "ТЗК Сервіс", судова колегія дійшла висновку про його задоволення.

Відповідно до статті 24 ГПК України господарський суд за нявністю достатніх правових підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

У Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" надано господарським судам такі роз'яснення: норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка була розділена на частки, та продана ТОВ "ТЗК Сервіс", судова колегія вважає, що рішення у даній справі стосується прав та інтересів ТОВ "ТЗК Сервіс", як власника частини спірної земельної ділянки, тому вважає за можливе задовольнити клопотання та залучити його в якості третього відповідача у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 залучено до участі у справі в якості третього відповідача ТОВ "ТЗК "Сервіс", зобов'язано заявників апеляційних скарг надати докази направлення копій апеляційних скарг третьому відповідачу та запропоновано третьому відповідачу надати відзиви на апеляційні скарги. Відкладено розгляд справи на 25.11.2015.

Від другого відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. 15749), в яких він додатково обґрунтовує свою позицію у справі та надає судову практику Верховного Суду України.

Третій відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, уповноваженого представника в судове засідання 25.11.2015 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на вищевикладене, на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третього відповідача.

В судовому засіданні 25.11.2015 представник Харківської міської ради підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 25.11.2015 представник ОК "ЖБК "Цезар" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Прокурор відділу прокуратури Харківської області запереречувала проти вимог апеляційних скарг та просила відмовити в їх задоволенні і залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з Законом України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом), підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч.2 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абз. 4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» (у редакції, викладеній у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №2 «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі»), У даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями у даному випадку виступає у якості відповідача.

Відповідно до п.2.1. наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.11.2012 «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» пріоритетним напрямом представницької діяльності є захист інтересів держави у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як зазначає прокурор, у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова прокуратурою міста встановлено, що п.п. 63,63.1, 63.2 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2008 №350/08 ОК «ЖБК «Цезар (ЄДРПОУ 36224339) надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:10:001:0079), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 2,7923 га для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів по вул. Білгородському шосе.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю ОК «ЖБК «Цезар» за 2014 рік нормативно-грошова оцінка 1 кв. м. вказаної земельної ділянки складає 252 грн. 37 коп., тобто при площі 27923 кв. м. нормативно-грошова оцінка всієї земельної ділянки складає 7 046 927 грн. 51 коп.

У подальшому, на підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) видано ОК «ЖБК «Цезар» державний акт на право власності на земельну ділянку серії № 04059243.

Підставою звернення із даним позовом прокурор вказує те, що вказане рішення прийнято усупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186 (далі - Примірний статут).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд вважав заявлені вимоги доведеними та правомірними.

Однак, судова колегія вважає, що господарським судом першої існтанції при винесенні оскаржуваного рішення не досліджені всі обставини справи та порушені норми процесуального права, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом першоїі інстанції, так і під час апеляційного провадження, вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність другого відповідача на підставі положень ст.41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому, при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

В силу ст. 133, 135 Житлового Кодексу та абз. 1 п. 8 Примірного статуту громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі -ЖБК) і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 137 ЖК житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Згідно зі ч. 6 ст. 137 ЖК та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 5, абз. 2 п. 7 абз. 1, п. 45 , абз. 1 п. 74 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік ; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Судова колегія вважає, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: ст. 7 Законом України В«Про коопераціюВ» або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України В«Про коопераціюВ» ) та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правовових актів.

До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що ОК В«ЖБК В«ЦезарВ» створено з порушенням вищевказаних норм, зважаючи на наступне.

Як вбачається зі статуту відповідача-2 ОК В«ЖБК В«ЦезарВ» та протоколу установчих зборів засновників від 18.12.2008 (редакція що діяла на момент прийняття спірного рішення) даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 ЖК України.

Також всупереч ч. 6 ст. 137 та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення про створення ОК В«ЖБК В«ЦезарВ» (протокол №1 установчих зборів засновників від 18.12.2008) та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, в той час як статут кооперативу зареєстровано.

Відповідачі не надали суду жодного доказу того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам ст. 135 ЖК України та абз. І п.8 Примірного статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах. Вивчення зазначених документів ОК «ЖБК «Цезар» встановлено, що відповідні відомості у них відсутні.

Всупереч п. 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу, як у редакції статуту на момент прийняття спірного рішення так і в новій редакції за 2009 рік - число його членів три.

Підсумовуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що спірне рішення Харківської міської ради 5 скликання від 24.12.2008 № 350/08 щодо надання ОК "ЖБК "Цезар" у власність земельної ділянок для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів є передчасним.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що Харківська міська рада, вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення, мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Цезар", мала переконатись у додержанні ОК "ЖБК "Цезар" порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Вищевказаного Харківської міською радою зроблено не було.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України №6 від 17.05.2011 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим, господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

З огляду на висновок судової колегії про передчасність винесення Харківською міською радою спірного рішення, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п.63,63.1,63.2 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2008 №350/08; та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії №04059243, законні та обґрунтовані.

Отже, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви першого відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Однак, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, вважає помилковим такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

У відповідності до частини 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦК України, в редакції, яка діяла на час прийняття 1-м відповідачем рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2008р. № 350/08, позовна давність не поширювалась на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 №4176-VI у Цивільному кодексі України п. 4 ч. 1 ст. 268 було виключено.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 15.01.2012.

П. 5 прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Вимоги позовної заяви полягають у: визнані незаконним та скасування п.п. 63, 63.1, 63.2 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів містобудування» від 24.12.2008 №350/08;

- визнанні недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії № 04059243, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові;

- зобов'язанні ОК «ЖБК «Цезар» повернути територіальній громадян м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 2.7923 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0079 у первісному (придатному для використання) стані.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом у травні 2015 року, тобто з пропуском позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено стороною у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи і та інтереси інших осіб, визначені у статті 29 ГПК України, у відповідності до якої, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Згідно п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 № Згн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України «Про прокуратуру», було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

У Постанові від 29.10.2014 № 6-152цс14 Верховний Суд України вказав на те, що норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Згідно ч. 1 ст. 6 Регламенту Харківської міської ради персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що у пленарному засіданні міської ради 24.12.2008, за результатами якого прийняте спірне рішення, приймав участь прокурора міста Харкова ОСОБА_4 (а.с. 64 т. 1)

Крім того, відповідно до матеріалів справи Харківською міською радою 13.01.2009р. на адресу прокуратури міста Харкова направлено рішення 29 сесії 5 скликання від 24.12.2008.

Отже, заперечення Прокурора, що факт прийняття ним участі у пленарному засіданні міської ради, за результатами якого прийняте спірне рішення, не свідчить про обізнаність існуючих порушень є безпідставними та не відповідають висловленій Верховним Судом України правовій позиції, що міститься у Постанові по справі № 6-178цс15 від 01.07.2015, згідно якої помилковим є висновок судів нижчих інстанцій про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення прокурором перевірки.

В абзаці 2 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у рішенні господарських спорів» зазначено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч.2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Прокурор у позові не зазначає, що саме перешкоджало ознайомитися зі спірними рішеннями на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами відповідача ОК "ЖБК "Цезар" в межах строку позовної давності. Вищевказане зумовлює висновок суду про те, що Прокурор міг довідатися про відповідні порушення з моменту прийняття та оприлюднення спірних рішень.

Отже ссудова колегія дійшла висновку про те, що Прокурором пропущено строк позовної давності, що за наявності відповідної заяви про застосування позовної давності є підставою для відмови в позові.

Зазначене не було враховано господарським судом Харківської області при винесенні оскаржуваного рішення, що призвело до помилкових висновків про відсутність пропуску прокурором строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду Харківської області у даній справі не відповідає нормам процесуального права, прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для справи, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цезар" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.15 у справі № 922/2848/15 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Повний текст постанови складено 30.11.15

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шутенко І.А.