Постанова

від 26.11.2015 по справі 816/5072/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5072/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Коломієць Є.Є.,

представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Прокопчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про:

- визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870 стосовно ПБП "Технікс" (код ЄДРПОУ 31174870) по взаємовідносинах з ТОВ "Київконсалт" код ЄДРПОУ 39177842 за червень 2014 року, з ТОВ "НВП Техоімпульс" код ЄДРПОУ 37306092 за квітень 2014 року, з ТОВ "Баланар" код ЄДРПОУ 39203856 за травень 2014 року, з ТОВ "Інформер торг" код ЄДРПОУ 390723313 за березень, квітень 2014 року, з ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" код ЄДРПОУ 37440072 за лютий, березень, квітень 2014 року, з ТОВ "Систем Енерджи Нью", код ЄДРПОУ 38441999 за березень, травень, липень 2013 року;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0000532308;

- визнання протиправними дій відповідача, що виразились у внесенні до АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" коригування показників податкового кредиту ПБП "Технікс" з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870;

- зобов'язання поновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ПБП "Технікс" (податковий номер 31174870), виключені на підставі акта від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870;

- зобов'язання вилучити з АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПБП "Технікс", оформлені актом від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870;

- зобов'язання відновити в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" дані податкової звітності ПБП "Технікс" шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ПБП "Технікс" за період з 01.03.2013 по 31.06.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 справу прийнято до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та законні інтереси ПБП "Технікс" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента у ланцюгу постачання у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням не є підставою для донарахування грошових зобов'язань добросовісному платнику податків.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях посилались на те, що позивач допустив до перевірки працівників контролюючого органу, дії контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки у судовому порядку не оскаржував. Вказував на відомості, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою ПБП "Технікс" та викладені в акті перевірки від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870. Крім того, звертав увагу, що відносно посадових осіб ПБП "Технікс" зареєстровано кримінальне провадження №32014170000000065. Досудовим слідством встановлено, що під час фінансово-господарської діяльності на протязі 2013-2014 років відображено неіснуючі господарські операції посадові особи ухилились від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПБП "Технікс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31174870, з 17.10.2000 перебуває на обліку в якості платника податків та є платником податку на додану вартість з 18.10.2000.

Видами діяльності позивача є: надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу (09.10), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), оптова торгівля металами т металевими рудами (46.72), діяльність у сфері архітектури (71.11), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах (71.12), технічні випробування та дослідження (71.20).

У період з 25.09.2014 по 01.10.2014 фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПБП "Технікс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Київконсалт" код ЄДРПОУ 39177842 за червень 2014 року, з ТОВ "НВП Техоімпульс" код ЄДРПОУ 37306092 за квітень 2014 року, з ТОВ "Баланар" код ЄДРПОУ 39203856 за травень 2014 року, з ТОВ "Інформер торг" код ЄДРПОУ 390723313 за березень, квітень 2014 року, з ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" код ЄДРПОУ 37440072 за лютий, березень, квітень 2014 року, з ТОВ "Систем Енерджи Нью", код ЄДРПОУ 38441999 за березень, травень, липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість /надалі також ПДВ/ загалом у розмірі 8 374 982 грн /т. І, а.с. 25-79/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 05.11.2014 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000532308, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 12 562 473 грн, в тому числі: 8 374 982 грн - основний платіж, 4 187 491 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 24/.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві, ПБП "Технікс" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Київконсалт", ТОВ "НВП Техоімпульс", ТОВ "Баланар", ТОВ "Інформер торг", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Систем Енерджи Нью" у березні, травні, липні 2013 та лютому, квітні, травні 2014 року.

Однак, за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПБП "Технікс" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту на загальну суму 8 374 982 грн по господарським операціям з ТОВ "Систем Енерджи Нью" за березень 2013 на суму 833 333 грн, за травень 2013 року - 1 369 863 грн, за липень 2013 року - 1 729 360 грн; по ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" у лютому 2014 року - 31 077 грн, у квітні 2014 року - 37 872 грн; по ТОВ "Баланар" у травні 2014 року - 2 133 333 грн, по ТОВ "Київконсалт" у червні 2014 року - 2 240 144 грн.

Мотивуючи наведені доводи контролюючий орган зазначив, що згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів рахується розбіжність по періодам за березень, травень, липень 2013 та лютий, квітень, травень, червень 2014 року між задекларованими показниками ПБП "Технікс" та задекларованими показниками ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт". Відповідачем враховано відомості, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, згідно яких господарських правовідносин позивача з контрагентами не підтверджено, а саме: акт перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 №531/26-57-22-04-10/38441999 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сістем Енерджи Нью" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.12.2012 по 31.12.2013"; акт перевірки ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.07.2014 №664/16-01-22-06/37440072 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" з питань правомірності проведення господарських відносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за лютий, березень 2014 року"; акт перевірки Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 22.07.2014 №374/10-04-22-10/39203856 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Баланар" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період червень 2014 року"; акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.07.2014 №1973/26-55-22-08/39177842 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Київконсалт" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014".

Оцінивши наведені доводи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, спірні відносини між ПБП "Технікс" та ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт" стосувалися надання послуг оренди виробничого обладнання, про що сторонами складено відповідні договори.

До матеріалів справи залучено копії договору з ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" №10 від 29.04.2013 про надання послуги установкою насосною /т. І, а.с. 212/, договору оренди обладнання №01/01-2013 від 01.01.2013, укладеного з ТОВ "Систем Енерджи Нью", перелік виробничого обладнання, переданого в оренду /т. ІІ, а.с. 1-5/, договору оренди обладнання №06/05-2014 від 06.05.2014, укладеного з ТОВ "Баланар", перелік виробничого обладнання, переданого в оренду /т. ІІ, а.с. 29-33, 43-46, 51/, договору оренди обладнання №30/04-2014 від 30.04.2014, укладеного з ТОВ "Київконсалт", перелік виробничого обладнання, переданого в оренду /т. ІІ, а.с. 55-60, 65-66/.

За твердженнями представника позивача, на підставі вказаних вище договорів, ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт" надали ПБП "Технікс" в оренду обладнання, а саме: овершот, труболовку, фрез, труби бурильні, верхній привід, телеметричну безкабельну систему, долото, жолоб зливний, ємкості, гвинтовий вибійний двигун, опорно-центруючі елементи бурильні.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту у березні, травні, липні 2013 та лютому, квітні, травні 2014 року позивач надав копії податкових накладних від 28.02.2013 №№16, 15, від 15.02.2013 №12, від 21.02.2013 №14, від 19.02.2013 №13, від 24.02.2014 №15, від 10.02.2014 №9 /т. І, а.с. 218-224/, від 16.05.2013 №22, від 20.03.2013 №№31, 62, від 14.02.2013 №60, від 19.07.2013 №101, від 15.07.2013 №№100, 83, 82, від 17.05.2013 №№24, 23 /т. ІІ, а. с. 18-28/, від 31.05.2014 №№14, 15, 16, від 31.05.2014 №13 /т. ІІ, а. с. 40-42, 53/, від 06.06.2014 №2501, від 11.06.2014 №№5001, 5002, від 13.06.2014 №6001, від 16.06.2014 №7503, від 17.06.2014 №8001, від 19.06.2014 №9001, від 20.06.2014 №9501, від 23.06.2014 №11001, від 25.06.2014 №12001, від 27.06.2014 №13001 /т. ІІ, а. с. 76-86/.

Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних суд встановив, що вони формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, за приписами даної статті господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивач надав копії актів приймання-передач і обладнання та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) /т. І, а.с. 213-217, т. ІІ, а. с. 6-17, 34-39, 52, 54, 68-75/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії документів, суд дійшов висновку, що вони не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій з надання в оренду виробничного обладнання, а тому не визнаються судом в якості достатніх та належних доказів у справі. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, будь-які господарські операції можуть бути відображені платником податків у податковому обліку лише в разі наявності відповідних записів за даними бухгалтерського обліку такого платника. При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість платник податку має враховувати саме дані бухгалтерського обліку, які (дані) мають в повній мірі відображати зміст конкретної господарської операції.

Однак, позивач, а ні на вимогу суду, а ні з власної ініціативи не надав доказів відображення за даними бухгалтерського обліку ПБП "Технікс" спірних господарських операцій, зокрема, щодо взяття на облік орендованого виробничого обладнання вимоги суду не виконав, відповідних доказів не надав.

Судом встановлено, що орендоване обладнання на підприємстві не обліковувалось.

За приписами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі) призначені позабалансові рахунки класу "0".

Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди.

Збільшення залишку рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" відбувається при прийнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів, та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення - при їх поверненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс.

Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.

При цьому, абзацом шостим розділу І вказаної Інструкції передбачено, що ведення рахунків класу 0 є обов'язковим для всіх підприємств.

Таким чином, позивач, у разі отримання в оренду виробничого обладнання, мав зарахувати таке обладнання на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі оренди.

Разом з цим, представниками позивача надано оборотно-сальдову відомість про по рахунку "01" про взяття на облік лише бурової установки /т. І, а.с. 157/.

Крім того, варто зазначити, що ні залучені до матеріалів справи договори оренди, ані акти приймання-передачі обладнання не містять відомостей про вартість обладнання.

Так само, на неодноразову вимогу суду позивач не надав жодних відомостей про переміщення у просторі (транспортування) згаданого обладнання.

Разом з цим, суд враховує повідомлення УДАІ УМВС України в Полтавській області від 05.02.2015 вих. №11/6-634, за змістом якого дозволи на участь у дорожньому русі транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, ТОВ "Київконсалт" та ТОВ "Баланар" не видавались /т. IV, а.с. 177/.

Зазначена обставина, з огляду на твердження представника позивача про те, що транспортування обладнання здійснювалось саме орендодавцями, свідчить про відсутність будь-яких фактів переміщення обладнання для буріння у просторі.

За відсутності належних документальних підтверджень отримання виробничого обладнання в оренду та постановки його на облік, відсутні підстави вважати, що таке обладнання було передано позивачу.

Що стосується посилань позивача на перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт", суд зазначає, що сам по собі факт перерахування коштів не є беззаперечним свідченням здійснення договірними сторонами реальних господарських операцій. Окрім того, судом встановлено, що кошти перераховані позивачем на користь своїх контрагентів не в повному обсязі, а з копій платіжних доручень, наданих представником позивача, неможливо встановити призначення платежу.

Так само, позивачем не надано обґрунтованих розрахунків вартості оренди обладнання.

Окрім того, в ході розгляду справи не знайшли належного підтвердження доводи позивача про ймовірне використання орендованого у ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт" обладнання в межах господарської діяльності.

При цьому, суд не приймає в якості належних доказів у справі залучені до матеріалів копії договорів на виконання робіт з капітального ремонту свердловини, укладеного з ТОВ "Карпатигаз" та додатків до нього /т. І, а.с. 166-211/, оскільки останні не містять жодних відомостей про використання саме того обладнання, про оренду якого у ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт" стверджує позивач.

Будь-яких інших доказів використання у своїй господарській діяльності зазначеного обладнання позивач на вимогу суду не надав.

Суд акцентує увагу на тому, що із загального об'єму матеріалів справи (понад 800 аркушів) переважну частину займають надані позивачем відомості про штатний розпис ПБП "Технікс", наявних робітників, їх документи про освіту та підвищення кваліфікації.

Однак, сама лише наявність кваліфікованого персоналу не може свідчити про реальність спірних господарських операцій щодо оренди обладнання. До того ж, на вимогу суду позивач не надав відомостей про фактичний допуск працівників до виконання робіт за допомогою орендованого обладнання, закріплення такого обладнання за співробітниками підприємства, проведення з ними інструктажів тощо.

Надані позивачем документи у своїй сукупності не містять жодного доказу наявності в орендодавців хоча б якого-небудь обладнання та його переміщення у просторі від орендодавців до орендаря і одержання останнім.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до приписів статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак, відомості, викладені в довідці про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт", не можуть бути використані в якості самостійної підстави для висновку про відсутність у добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з таким контрагентом.

Однак, як зазначалося судом вище, визначальним у даному питанні є саме підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій.

Зважаючи на ненадання позивачем на перевірку та в ході розгляду справи в суді належних доказів фактичного отримання та використання у власній господарській діяльності виробничого обладнання, про оренду якого у ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт" стверджує позивач, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Залучені до матеріалів справи письмові докази у своїй сукупності не підтверджують наявності в діях позивача ділової мети щодо вчинення господарських операцій та можливого руху активів в ході здійснення таких операцій.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 судом у позивача було витребувано договори, з метою виконання яких Приватним багатопрофільним підприємством "Технікс" були укладенні спірні договори із вказаними контрагентами та первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання вказаних договорів. Однак, вказані договори та первинні бухгалтерські документи складені за результатами їх виконання Приватним багатопрофільним підприємством "Технікс" суду не надано.

Надані позивачем акти приймання-передавання виконаних робіт /т. VII, а.с. 30-87/, суд не приймає в якості належних доказів у справі, оскільки останні не містять жодних відомостей про використання саме того обладнання, про оренду якого у ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт" стверджує позивач.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані господарські операції не носили реального характеру, відображення їх результатів у податковому обліку ПБП "Технікс" здійснено безпідставно, з метою штучного формування податкового кредиту.

Відтак, суд підтверджує правомірність доводів ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за березень, травень, липень 2013 року, лютий, квітень, травень, червень 2014 року у розмірі 8 374 982 грн.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0000532308.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Систем Енерджи Нью", ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД", ТОВ "Баланар", ТОВ "Київконсалт" та ПБП "Технікс" у березні, травні, липні 2013 року, лютому, квітні, травні, червені 2014 року. Тобто, платником податків не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за березень, травень, липень 2013 року, лютий, квітень-червень 2014 року в розмірі 8 374 982 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ПБП "Технікс" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870 стосовно ПБП "Технікс" (код ЄДРПОУ 31174870) по взаємовідносинах з ТОВ "Київконсалт" код ЄДРПОУ 39177842 за червень 2014 року, з ТОВ "НВП Техоімпульс" код ЄДРПОУ 37306092 за квітень 2014 року, з ТОВ "Баланар" код ЄДРПОУ 39203856 за травень 2014 року, з ТОВ "Інформер торг" код ЄДРПОУ 390723313 за березень, квітень 2014 року, з ТОВ "ПП "Велнадрасервіс ЛТД" код ЄДРПОУ 37440072 за лютий, березень, квітень 2014 року, з ТОВ "Систем Енерджи Нью", код ЄДРПОУ 38441999 за березень, травень, липень 2013 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

У іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджено матеріалами справи та визнано представником позивача, ТОВ "Технікс" допустив ревізорів ДПІ у м. Полтаві до проведення перевірки, проти її проведення з підстав, визначених Податковим кодексом України, не заперечував.

За таких обставин, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, що виразились у внесенні до АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" коригування показників податкового кредиту ПБП "Технікс" з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання поновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ПБП "Технікс" (податковий номер 31174870), виключені на підставі акта від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання вилучити з АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПБП "Технікс", оформлені актом від 08.10.2014 №5530/16-01-22-02/31174870; зобов'язання відновити в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" дані податкової звітності ПБП "Технікс" шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ПБП "Технікс" за період з 01.03.2013 по 31.06.2014, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок) акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

За змістом пункту 6 розділу 4 Порядку, за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряючого, його оціночні судження щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Отже, внесення до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" податкової інформації, отриманої внаслідок проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

До того ж, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

У даному випадку безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку ТОВ "Технікс" порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України суд зазначає, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.12.2014 у справі №21-511а14.

Згідно з частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства, є лише службовою діяльністю працівників Кременчуцької ОДПІ з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій.

Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 судом з'ясовано, що контролюючим органом внесено до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" податкової інформації, отриманої внаслідок проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, лише стосовного одного контрагента ТОВ "Технікс" - ТОВ "ПП "Велнадрасервіс" /т. ІV, а.с. 99-100/.

Оскільки права позивача спірними діями відповідача не порушуються, позовні вимоги є безпідставними.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0000532308 та оскаржених позивачем дій.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ПБП "Технікс" повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Разом з цим, виходячи з приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, зважаючи на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір в розмірі 4384 грн 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" (код ЄДРПОУ 31174870) судовий збір в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок на розрахунковий рахунок 31213206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко