Постанова

від 30.11.2015 по справі 826/16472/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2015 року № 826/16472/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить:

визнати протиправними дії по складанню відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року № 0001352202;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 березня 2015 року № 0001352202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/16472/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2015 року.

Сторони участі уповноважених представників у судове засідання 01 жовтня 2015 року не забезпечили, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. У зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи судом відкладений на 26 жовтня 2015 року.

У судовому засіданні 26 жовтня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце проведення повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 05 лютого 2015 року № 258, повідомлення від 05 лютого 2015 року № 2362/10/26-54-22-02, згідно статті 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Акцент-фінанси» (код ЄДРПОУ 33303124) за травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 10 лютого 2015 року № 136/26-54-22-02-37245255.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6. статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем:

завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21) за травень 2014 року на суму 25512,00 грн.;

заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (ряд. 25) за травень 2014 року на суму 302636,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02 березня 2015 року № 0001352202 Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 378295,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 302636,00 грн., за штрафними санкціями - 75659,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 02 березня 2015 року № 0001352202- залишено без змін, скарги позивача - без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 07 травня 2015 № 7489/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 16 липня 2015 року № 14734/6/99-99-10-01-04-25).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки, діями по прийняттю та самим податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Акцент-фінанси».

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії по складанню відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року № 0001352202, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Порядок складання та направлення (вручення) платникам податків податкових повідомлень-рішень про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року за № 2135/22447).

Відповідно до п. п. 17.1.7. п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Водночас в силу п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як випливає зі змісту ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Тобто у порядку цієї статті Кодексу до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

А тому дією посадових осіб податкового органу, яка підлягає судовому оскарженню, є владне волевиявлення таких осіб, яке не оформлено актом ненормативного характеру, однак призвело до порушення прав та свобод платника або створило перешкоди для їх реалізації . Під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання посадовою особою податкового органу обов'язку, покладеного на нього ненормативними правовими або іншими актами, що визначають повноваження цих осіб.

Таким чином, обов'язковою умовою оскарження платником дій або бездіяльності податкового органу є наявність ознак юридичної значимості у таких діях (бездіяльності), їх вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків платника (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.08.2014 року № К/800/1805/13 ).

Однак оспорювані за даним позовом дії податкової інспекції з прийняття податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року № 0001352202 не відповідають наведеним критеріям.

Адже в результаті таких дій (бездіяльності) жодних додаткових обов'язків у позивача не виникло, так само як і не відбулося обмеження прав платника у сфері публічно-правових відносин. Фактично оспорювані дії є лише процедурними за наслідками складання акта перевірки; та безпосередньо такі дії не породжують податкових відносин.

Натомість правові наслідки для позивача в даному випадку можуть створювати лише відповідне рішення контролюючого органу, прийняті на підставі акта перевірки від 10 лютого 2015 року № 136/26-54-22-02-37245255, тобто, податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року № 0001352202.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту права в наведеній частині не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02 березня 2015 року № 0001352202, суд приходить до наступних висновків.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент-фінанси», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент-фінанси» (Постачальник) укладено договір поставки від 19 травня 2014 року № 12, за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець-прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначену цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Замовленнях Покупця.

Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду, згідно чинних правил торгівлі, санітарно - епідеміологічного законодавства України (пункт 3.2 Договору).

Замовлення Покупця на поставку товарів є обов'язковим для Постачальника. В замовленні Покупцем вказується місце і час поставки товару (пункт 4.2 Договору).

Постачальник зобов'язується видавати Покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару (пункт 6.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано податкові накладні від 30 травня 2014 року № 23 на суму 29327,22 грн., № 22 на суму 68579,09 грн., № 21 на суму 22393,57 грн., № 20 на суму 30646,27 грн., № 19 на суму 222606,10 грн., № 18 на суму 661625,50 грн.,№ 17 на суму 517559,87 грн., № 16 на суму 250546,61 грн., № 15 на суму 100545,98 грн., видаткові накладні від 30 травня 2014 року №№ 87-95.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Так, зі змісту договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Акцент-фінанси», первинних документів, вбачається, що останнім поставлявся позивачу лінолеум, однак матеріали справи не містять інформації про такий товар, зокрема характеристики, сертифікати відповідності вказаної продукції нормам та стандартам.

Крім того, позивачем не надано доказів самої поставки таких товарів, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо.

Також, позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

У свою чергу, з аналізу договору про надання послуг від 19 травня 2014 року, Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Замовленнях Покупця. Замовлення Покупця на поставку товарів є обов'язковим для Постачальника. В замовленні Покупцем вказується місце і час поставки товару (пункт 4.2 Договору).

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання умови договору, зокрема замовлень, які є невід'ємною частиною до Договору поставку, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Відтак, відсутність відповідної узгодженості між Покупцем та Постачальником виключає можливість отримання товарно-матеріальних цінностей.

Так, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності надані саме цим контрагентом.

У свою чергу, суд не приймає посилання відповідача на акт від 01 серпня 2014 року № 2218/26-55-22-09/33303124 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Акцент-фінанси» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пункту пунктів 198.3, 198.6. статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Компанія «Керамхолл» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» (код ЄДРПОУ 37245255) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник