Ухвала

від 25.11.2015 по справі 814/100/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/100/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -ОСОБА_1 судді -ОСОБА_2 судді - за участю секретаря ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зерноторгівельна компанія В«ПрометейВ» , Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зерноторгівельна компанія В«ПрометейВ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«Зерноторгівельна компанія В«ПрометейВ» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05 квітня 2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 позов був задоволений частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № НОМЕР_1, а також податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № НОМЕР_2 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 5 404 328 грн. за основним платежем та на 1 020 565,50 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 назване рішення суду першої інстанції змінено шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2012 № НОМЕР_2 у повному обсязі; в решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 залишено без змін.

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від "24" грудня 2014 р постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 2а-4768/12/1470 були скасовані , а справа була направлена на новий розгляд до суду 1-ої інстанції, із посиланням на те ,що суди не витребували у позивача та не дослідили вищеперелічені документи, що складаються при виконанні транспортно-експедиційних послуг, та дозволяють достовірно встановити їх зміст та призначення; не перевірили належним чином доводи ДПІ про придбання позивачем з 06.08.2011 зернових культур безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників з віднесенням сум ПДВ у ціні відповідної продукції до податкового кредиту та з подальшою реалізацією цього товару без формування податкових зобов'язань з ПДВ, не дослідили зміст відповідних операцій, їх учасників та статус постачальників позивача, порядок відображення цих операцій у податковому обліку Товариства; суди повинні були встановити наявність (або відсутність) у цього постачальника ознак сільськогосподарського підприємства у розумінні пункту 209.6 статті 209 ПК України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року позов був задоволений. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року було виправлено описку , виклавши резолютивну частину в наступній редакції: В«Позов задовольнити частковоВ» .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням товариством з обмеженою відповідальністю В«Зерноторгівельна компанія В«ПрометейВ» та Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою апелянт-позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, а апелянт-відповідач - відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року апелянта - відповідача було замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що в період з 27.02.2012 року по 07.03.2012 року ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року.

За результати перевірки було складено акт №640/22-200/36384761 від 23.03.2012 року , яким встановлено порушення ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 135.2 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.4 ст. 138, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на прибуток в сумі 704235 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 5727394 грн. у періоді, що перевірявся, так як , на думку податкового органу ,ТОВ протиправно включило до складу витрат вартості експедиційних послуг у сумі 5011417грн., за відсутності належного документального підтвердження фактичного виконання цих послуг (товарно-транспортної документації, оформленої при перевезені вантажу, заявки на виконання перевезень вантажів відповідно до умов договору) та їх використання у господарській діяльності підприємства (безтоварність господарських операцій з оформлення експедиційних послуг з ТОВ «Баярд-К» на суму 6 013 700 грн. ( в т.ч. ПДВ 1 002 283 грн.)); сформувало податковий кредиту з ПДВ у сумі 348750,00 грн. за податковою накладною від 01.08.2011 р. № 31/2, яка не зареєстрована постачальником ПП «Хлібодар» у Єдиному реєстрі податкових накладних; не відобразило у складі податкових зобов'язань з ПДВ операцій по реалізації зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД, які були безпосередньо придбані у сільськогосподарських товаровиробників; безпідставно включило до податкового кредиту ПДВ у сумі 1786774 грн. у складі вартості придбаних зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД, з огляду на придбання позивачем цих товарів з метою використання в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ; віднесло ПДВ у ціні зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД, придбаних у відкритого акціонерного товариства «Зелений Гай», яке не мало статусу сільськогосподарського товаровиробника.

На підставі акту перевірки податковим органом 05.04.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення : №0000482301 про визначення ТОВ грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 704235 грн. та №0000502301 про визначення ТОВ грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6828725 грн., з яких 5727394 грн. донараховано податку та 1101331 грн. штрафні санкції.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає , що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України, частини 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ), яки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції було встановлено, щоміж ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» та ТОВ «Баярд-К» було укладено договір надання транспортно-експедиційних послуг № 19/04 від 19.04.2011 року.

Для підтвердження фактів здійснення господарських операцій ТОВ було надано :податкові накладні , які внесені позивачем в реєстр отриманих податкових накладних та включені до податкового кредиту, та видаткові накладні за відповідний період, ТТН, акти виконаних робіт. Оплата послуг проводилась у безготівковій формі згідно наданих платіжних доручень , операції відображено у бухгалтерському обліку.

Але судом 1-ої інстанції було також встановлено, що під час перевірки у ТОВ були відсутні товаротранспортні накладні форми 1-ТН, які повинні підтверджувати факт перевезення товару (оформлення (заповнення) яких, за твердженням позивача, входило до послуг отриманих від ТОВ «Баярд-К»), складання яких передбачено Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» і, згідно яких один екземпляр товарно-транспортної накладної зберігається у замовника транспортних послуг, а також не надано документи, які прямо передбачені Договором від 19.04.2011 №19/04 на експедиційні послуги: заявки на виконання узгоджених перевезень вантажів за установленою формою, які направляються експедитору для узгодження здійснення перевезення.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином , апеляційний суд погоджується із позицією відповідача , що надані ТОВ акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами, що підтверджують факт виконання робіт (послуг), оскільки не містять інформації про вид та об'єм робіт/послуг (не містять інформації про конкретні об'єми та направлення (види досліджень та ін.), по яким проводились логістичні послуги), із наданих ТОВ документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості робіт (послуг) та, відповідно, доцільність використання їх в господарській діяльності суб'єкта господарювання (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат ,так як будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність інших документів, що дозволяють достовірно встановити, для яких саме операцій залучається експедитор та перевірити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю платника їх замовником на момент формування податкового кредиту та на час перевірки, або їх надання до податкового органу із запереченнями на акт перевірки, як це передбачено п. 44.6 ст. 44 ПКУ - не доведено належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції доходить до висновку, із врахуванням вимог ст.202,203,215,216,228,638 Цивільного Кодексу України . що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини є тільки передчасними припущеннями податкового органу, та не є свідченнями нікчемності правочину,

Апеляційний суд вважає ,що дії податкового органу по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань та відповідне повідомлення-рішення є правомірними, а відсутність судового рішення про визнання договору чи угоди недійсною, не повинно розглядатися, як беззаперечне підтвердження правомірності права на віднесення витрат до валових у ситуації, коли надані позивачем первинні документи не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та погоджується із висновком суду 1-ої інстанції,що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження використання результатів отриманих маркетингових та консультаційних послуг, пов'язаних з бухгалтерським та податковим обліком, в господарській діяльності підприємства, чим порушено п. 198.1, п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та включено до складу податкового кредиту податкові накладні, суми податку в яких нараховані у зв'язку з придбанням транспортних послуг, не підтверджені необхідним переліком документів, які можуть доказом дійсності факту надання послуг.

Судом 1-ої інстанції було також встановлено,що між ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» та ПП «Хлібодар» укладено договір купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2011 року, за яким позивач придбав у ПП «Хлібодар» зернові культури.

ПП «Хлібодар» на адресу ТОВ виписано видаткову накладну №РН-0007358 від 01.08.2011 року та податкову накладну від 01.08.2011 року №31/2 на загальну суму 2 092 500 в т.ч. ПДВ у сумі 348 750 грн., яка не була зареєстрована продавцем ПП Аграрна фірма «Хлібодар» - в Єдиному реєстрі податкових накладних, але була віднесена ТОВ до складу податкового кредиту в серпні 2011 року.

Заяву зі скаргою на постачальника-ПП «Хлібодар» до ДПІ від ТОВ подано не було.

Згодом ПП «Хлібодар», яке видало податку накладну від 01.08.2011 року №31/2, в подальшому відобразило наявність виданих чотирьох податкових накладних від 01.08.2011 р. №31/1/2, 31/2/2, 31/3/2 та 31/4/2, в кожній з яких сума ПДВ складає 87187,62 грн. (в сумарному розмірі ПДВ дорівнює 348750 грн.)

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що зменшуючи податковий кредит на суму 348750 грн., контролюючий орган правомірно виходив з того, що зазначена податкова накладна № 31/2 від 01.08.2011 року в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України не була зареєстрована продавцем ПП Аграрна фірма «Хлібодар» - в Єдиному реєстрі податкових накладних, так як відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягалиь реєстрації тільки ті , сума ПДВ по яким не перевищувала 100000 грн., , надання позивачем до суду чотирьох податкових накладних, які не надавались контролюючому органу при проведені перевірки в порядку п. 44.6 ст. 44 ПКУ, вказує на спробу уникнути відповідальності за вчинене податкове правопорушення з посиланням на документи, які не були складені в строки визначені ПК України.

Судом 1-ої інстанції було також встановлено,що TOB «Зерноторгівельна компанія «Прометей» з 06.08.2011 року придбано безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників: Агрофірми у формі ТОВ «Авангард ЛТД», ТОВ «Агро-Альянс СХГ», ТОВ «Агромастер Плюс», ПАТ «Вознесенськоблплемсервіс» яки були сільгоспвиробниками та перебували на спеціальному режимі оподаткування (суми ПДВ з обсягу придбання віднесено до податкового кредиту) зернові культури: в вересні 2011 року (соняшник 2905,61 т; ячмінь 104,82 т), в жовтні 2011 року (кукурудза 1641,22 т), в листопаді 2011 року (кукурудза 3359,38 т), в грудні 2011 року (пшениця 100,86 т)

З 06.08.2011 року ТОВ було реалізовано зернові культури без податкових зобов'язань з податку на додану вартість (які безпосередньо придбані у сільськогосподарських підприємств - виробників з податковим кредитом) в вересні 2011 року (соняшник 2187,72 т; ячмінь 52,2 т), в жовтні 2011 року (кукурудза 1259,94 т), в листопаді 2011 року (кукурудза 863,08 т), в грудні 2011 року (пшениця 100,62 т).

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає ,що на порушення ТОВ п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, який набрав чинності в цій редакції з 06.08.2011р., були занижені податкові зобов'язання внаслідок невідображення сум ПДВ по господарським операціям з продажу в період з вересня по грудень 2011 року зернових культур, придбаних у сільгоспвиробників, наступним контрагентам: ТОВ АДМ Україна, підприємству з іноземними інвестиціями ОСОБА_2, ТОВ ТА Каргілл, ТОВ Нью Юкрейн, ТОВ Кернел-Трейд, так як не було надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження закупки зернових культур не у сільгоспвиробників та/або знаходження залишків товару на час здійснення перевірки (як стверджує позивач), які б спростовували висновки відповідача, які ґрунтуються на допустимих фактичних даних.

Крім того, судом 1-ої інстанції було встановлено,що за договорами на адресу ТОВ за результатами переробки сільгоспродукції поставлено: ПрАТ «Креатив» - соняшник, масло соняшникове нерафіноване, шрот соняшника, ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» - борошно вищого, 1, 2 сорту, ін., ТОВ «Виробнича компанія «Прометей» - ячмінь, ТОВ СП «Нібулон» - пшениця 6 кл., пшениця 3 кл., ячмінь, кукурудза.

Придбана у сільгоспвиробників сільгосппродукція була перероблена у сонячне масло, шрот та борошно, а потім реалізовано контрагентам покупцям:

- ПрАТ «Креатив» (податкові накладні № 89 від 04.04.11, № 88 від 06.04.11, №90 від 08.04.11, № 91 від 15.04.11, №92 від 18.04.11,№93 від 28.04.11, №134 від 21.05.11, №134 від 13.06.11, № 404 від 03.11.11);

- ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (податкова накладна №201 від 29.07.11);

- ТОВ СП «Нібулон» (податкові накладні № 220 від 06.08.11, №232 від 11.08.11, №250 від 17.08.11, №251 від 17.08.11, № 340 від 30.09.11, №341 від 30.09.11, № 285 від 01.09.11, № 288 від 03.09.11, № 320 від 25.09.11, №327 від 26.09.11, №333 від 28.09.11, №334 від 28.09.11, №336 від 29.09.11, №337 від 29.09.11);

- ТОВ «Виробнича компанія «Прометей» (податкові накладні № 456 від 28.11.11, №252 від 16

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо доведеності ТОВ реалізації перероблених сільгоспродуктів ПрАт «Креатив» (масло соняшникове, шрот) та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (борошно) та правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими операціями в розмірі 1005708грн.36коп..

Судом 1-ої інстанції було також встановлено,що у серпні, вересні та листопаді 2011 року ТОВ придбало у ТОВ «Зелений Гай», зернові культури на суму 323 066 грн.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якої станом на 22.08.2012 року видами діяльності ТОВ «Зелений Гай» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, овочів і баштанних культур, тощо, але згідно акту Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС «Про результати документальної планової виїзної перевірки ВАТ «Зелений Гай» від 18.04.2012р., питома вага сільгосппродукції ВАТ «Зелений Гай» в 2011 році становила 56%, .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції що у 2011 році ВАТ «Зелений Гай» не мало статусу сільгоспвиробника в контексті приписів 209 ПК України, так як питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становила менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а отже операції з продажу зернових культур, придбаних у ТОВ «Зелений Гай», не підлягають оподаткуванню. Як наслідок, по операціям з купівлі у ТОВ «Зелений Гай» зернових культур податковий кредит не нараховується.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтами фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційних скарг для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зерноторгівельна компанія В«ПрометейВ» , Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Єщенко О.В.