cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2015 року Справа № 910/2645/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Малетича М.М.
суддів Мамонтової О.М.
Круглікової К.С.
За участю представників сторін:
від позивача Капелюшна О.Б. (дов. від 19.05.15р.)
від відповідача директор Могильна О.М., Бірюкова О.М. (дов. від 10.11.15р.)
розглянувши касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.15р.
у справі № 910/2645/15-г (господарського суду міста Києва)
за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ
про визнання недійсною заяви № 130 від 16.05.14р. про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язання
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.15р. у справі № 910/2645/15-г (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено, визнано недійсною заяву відповідача № 130 від 16.05.14р. про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.15р. (головуючий Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 22.06.15р скасувати, а рішення від 09.04.15р. залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 602 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади", п. п. 5, 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 35, 43 ГПК України.
Згідно розпорядження Секретаря четвертої судової палати від 30.11.15р. № 05-05/2426 розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя - Малетич М.М., судді Мамонтова О.М., Круглікова К.С.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.13р у справі № 5011-18/16822-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.14р., з Міністерства надзвичайних ситуацій України на користь ТОВ "А-Будсервіс" за договором підряду № 21-5/24 стягнуто 1300914, 47 грн. основного боргу, 65045, 72 грн. пені, 35188, 67 грн. 3 % річних та 28022, 97 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення судом 01.10.13р. видано наказ.
07.05.14р. господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.14р. у справі № 5011-23/14540-2012 про стягнення з ТОВ "А-Будсервіс" на користь Міністерства надзвичайних ситуацій України за договором підряду № 21-5/25 733922, 24 грн. основного боргу, 58891, 58 грн. пені та 15679 грн. судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.15р. у справі № 5011-23/14540-2012, ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.14р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.14р. залишено без змін, якими вищезазначений наказ від 07.05.14р. визнано таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.14р. у даній справі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 808492, 58 грн. на підставі заяви ТОВ "А-Будсервіс" № 130 від 16.05.14р.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.14р. у справі № 5011-18/16822-2012, рішення господарського суду міста Києва від 12.09.13р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.14р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
06.02.15р. Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася з позовом до ТОВ "А-Будсервіс" про визнання недійсною заяви № 130 від 16.05.14р. про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язання на підставі ч.5 ст. 602 ЦК України, у зв'язку з відсутністю механізму взаємозаліку між юридичними особами, одна з яких є бюджетною установою та фінансується з державного бюджету.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.15р. у справі № 910/2645/15-г позов задоволено у відповідності до ч.4 ст. 117 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" та п. п. 5, 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.15р. вказане рішення скасовано, у позові відмовлено. Постанова мотивована наявністю необхідних умов для проведення заліку зустрічних однорідних вимог, встановлених приписами ст. 601 ЦК України та відсутністю заборони для вчинення такого зарахування на стадії виконання судового рішення.
Згідно ч.2 ст. 202 ЦК України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину ( ч.5 даної норми).
За приписами частин 4 і 5 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 ЦК України).
Частинами 5 і 6 ст. 45 "Виконання Державного бюджету України за доходами" Бюджетного кодексу України визначено, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент звернення (19.05.14р.) відповідача із заявою № 130 від 16.05.14р. про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язання, вимоги на суму 808492, 58 грн. за рішеннями судів у справах № 5011-18/16822-2012 (про стягнення з Міністерства надзвичайних ситуацій України на користь ТОВ "А-Будсервіс" 1429171, 83 грн.), № 5011-23/14540-2012 (про стягнення з ТОВ "А-Будсервіс" на користь Міністерства надзвичайних ситуацій України 808492, 82 грн.) є зустрічними, однорідними (грошовими), строк їх виконання настав.
За таких обставин, апеляційний господарський дійшов правильного висновку, що зарахування цих вимог відповідає ст. 601 ЦК України і може здійснюватися за заявою однієї із сторін (відповідача). Суд апеляційної інстанції також зазначив, що взаємозалік за заявою від 16.05.14р. не стосується доходів бюджету (податків, зборів, обов'язкових платежів) і проведення розрахунків з бюджетом, тому на правовідносини сторін у даній справі не розповсюджуються приписи ст. 45 Бюджетного кодексу України, якою врегульовано виконання Державного бюджету України за доходами.
Враховуючи викладене, суд обґрунтовано відмовив у визнанні вказаної заяви (одностороннього правочину) недійсним, оскільки обмежень, визначених законом, щодо можливості зарахування зазначених вимог на момент проведення заліку встановлено не було, а тому, колегія вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню в силі, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.15р. у справі № 910/2645/15-г залишити без змін.
Головуючий суддя М.М. Малетич
Судді: О.М.Мамонтова
К.С. Круглікова
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2015 |
Оприлюднено | 03.12.2015 |
Номер документу | 53948419 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Мамонтова О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні