Постанова

від 01.12.2015 по справі 922/3974/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 922/3974/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А. судді Пуль О.А.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 21.10.2015р.;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 11.03.2015р.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ностро", м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015р.

у справі № 922/3974/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф", м. Харків,

до відповідача: Приватного підприємства "Ностро" , м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2015р. у справі № 922/3974/15 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Ностро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф" 42608,64грн. заборгованості та 1827,00грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст.ст.11,509,526,640,642,692 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту поставки ПП "Ностро" товару за видатковою накладною від 28.11.2014р. №261, яка є підтвердженням факту укладення договору у спрощеній формі, та наявністю заборгованості за отриманий товар. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що розписка ОСОБА_3 від 28.11.2014р. про отримання коштів та квитанція до прибуткового касового ордеру від 28.11.2014р. №000269, яка складена ОСОБА_3, не є належними та допустимими доказами в підтвердження факту оплати поставленого товару.

Приватне підприємство "Ностро" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015р. у справі № 922/3974/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Еладаполіграф" до ПП "Ностро" у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки наявним у справі доказам сплати вартості товару, поставленого позивачем. Так, зокрема, зазначає, що розписка, видана працівником позивача - ОСОБА_3 на користь директора відповідача, та квитанція до прибуткового касового ордеру від 28.11.2014р. №000269 є належними доказами, які підтверджують факт оплати поставленого товару.

Відзивом на апеляційну скаргу від 21.10.2015р. ТОВ "Еладаполіграф" заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим та просить рішення місцевого господарського суду від 12.08.2015р. у справі №922/3974/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що в розумінні вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 та зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320, а також посадових обов'язків ОСОБА_3 не є уповноваженою особою на проведення касових операцій, зокрема, отримання коштів та оформлення прибуткових касових ордерів, а отже, на думку позивача, розписка від 28.11.2014р. та квитанція до прибуткового касового ордеру не є належними доказами виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/3974/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Пуль О.А.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги і просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015р. у справі №922/3974/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема зазначив, що у ПП «Ностро» відсутній договір від 28.09.2011р. №28/09-11/2, копія якого наявна в матеріалах справи і, відповідно він не укладався між сторонами спору. Також, зазначив, що повноваження ОСОБА_3 на отримання коштів в рахунок оплати поставленого товару на підставі накладної від 28.11.2014р. №291 не перевірялись, оскільки усі дії, пов'язані з господарськими операціями між сторонами спору від імені ТОВ «Еладополіграф» здійснювались ОСОБА_3, а отже у ПП «Ностро» не виникало сумніву щодо його права на отримання коштів.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - без задоволення за безпідставністю та необґрунтованістю. При цьому зазначив, що між сторонами розрахунки здійснювались лише в безготівковій формі, та в касовій книзі позивача відсутній запис про видачу касового ордеру, що свідчить про те, що кошти не бути отримані позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю ««Еладаполіграф»» передано, а Приватним підприємством «Ностро» прийнято у власність товар (картон НМ330*105 та хр-єрН300*100) з урахуванням податку на додану вартість на суму 42608,64грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.11.2014р. №261(а.с.13).

Факт отримання вказаного товару не заперечується відповідачем, що відображено у відзиві на позовну заяву, підтверджується доводами апеляційної скарги та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції (а.с.44,45,131,132, 205,206).

Позивач стверджує, що відповідач оплату за одержаний товар не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворився борг у розмірі 42608,64грн. грн., що стало підставою звернення ТОВ «Еладаполіграф» з даним позовом до господарського суду. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним поставлено Приватному підприємству «Ностро» товар на суму 42608,64грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.11.2014р. №261, який ним не оплачений, у зв'язку з чим 09.02.2015р. йому було направлено претензію з вимогою оплатити поставлений товар, яка залишились без відповідного реагування (а.с.4,18,19).

12.08.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.119-123).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з простроченням оплати товару і регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України, визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

28.11.2014р. ТОВ «Еладаполіграф» передало, а Приватне підприємство «Ностро» отримало товар (картон НМ 330*105 у кількості 544кг та картон хр-єр 300*100 у кількості 37460кг) на загальну суму 42608,64грн., що підтверджується видатковою накладною №261, яка зі сторони постачальника підписана начальником комерційного відділу ОСОБА_3 та скріплена печаткою товариства, а зі сторони отримувача підписана невстановленою особою та скріплена печаткою підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N 168/704 (надалі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимоги якої кореспондуються з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Видаткова накладна від 28.11.2014р. №261 не містить інформації щодо особи, яка отримала товар, що відповідно не дає змогу її ідентифікувати. Проте, факт поставки та отримання товару підтверджується відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У пункті 9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що передбачене частиною першою статті 35 ГПК визнання обставин сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, може бути реалізоване і в суді апеляційної інстанції на загальних підставах.

Таким чином, факт поставки товару за видатковою накладною від 28.11.2014р. підтверджується видатковою накладною та не заперечується сторонами спору, про що, зокрема, відповідачем зазначено в апеляційній скарзі, а отже дані обставини в розумінні статті 35 ГПК України є преюдиціальним та не підлягають доказуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді господарського спору між тими ж сторонами у справі 922/1069/15 судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачеві поставлений товар за видатковою накладною від 28.11.2014р. №261 (а.с.67-70).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що видаткова накладна від 28.11.2014р. №261 є підтвердженням того, що між сторонами спору укладений договір купівлі-продажу у спрощеній формі в порядку статей 640-642 ЦК України та підтверджує факт отримання товару відповідачем на загальну суму 42608грн.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує лише на те, що ним у повному обсязі оплачений поставлений товар на підставі видаткової накладної від 28.11.2014р. №261, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 28.11.2014р. та розпискою ОСОБА_4, наданою ОСОБА_5.

Суд апеляційної інстанції вважає дані доводи безпідставними та необґрунтованими з наступних відстав.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України

від 15.12.2004 р. N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за N 40/10320 (надалі - Положення), касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи ), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів , купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

У пунктах 2.2, 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні зазначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

За приписами п.п.3.1, 3.3 цього Положення касові операції оформляються касовими ордерами , видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Згідно із п.3.10 Положення прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

Згідно з п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою . Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи , яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства . Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за N 40/10320, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., квитанція до прибуткового касового ордеру є первинним розрахунковим документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції, а саме: прийняття готівки в касу товариства, форма якої встановлена у додатку 2 до вищевказаного положення, яка складається головним бухгалтером і підписується або ним чи іншою уповноваженою на вчинення відповідних дій особою.

Апелянтом в підтвердження факту оплати поставленого товару за накладною від 28.11.2014р. №261 надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 28.11.2014р. №000269, яка містить наступні відомості: прийнято від - ПП «Ностра»; підстави- «видаткова накладна від 28.11.2014р. №261»; сума - « 42684грн.64коп.»; головний бухгалтер - підпис.

Дана квитанція скріплена печаткою підприємства отримувача коштів (ТОВ «Еладаполіграф»).

Проте, дана квитанція не містить прізвища особи, яка його підписала від імені головного бухгалтера, а отже ідентифікувати особу не видається за можливе.

Апелянт стверджує, що квитанція до прибуткового касового ордеру підписана ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2010р. ОСОБА_3 прийнятий на посаду начальника комерційного відділу ТОВ «Еладаполіграф», що підтверджується наказом №4-к (а.с.92).

Розпорядженням директора ТОВ «Еладаполіграф» від 01.08.2014р. доручено ОСОБА_3 підписувати первинні документи на відгрузку товару (накладні, податкові накладні) (а.с.94).

Матеріали справи не містять будь-яких належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б свідчили про наділення ОСОБА_3 правом на проведення касових операцій, зокрема, отримання грошових коштів від юридичних осіб за поставлений товар.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що ОСОБА_3 є директором чи головним бухгалтером або працівником підприємства, який уповноважений керівником на отримання грошових коштів від контрагентів за договорами як плату за поставлений товар та, відповідно, складання прибуткових касових ордерів.

Також в судовому засіданні апеляційної інстанції судовою колегією оглянуто оригінал касової книги ТОВ «Еладаполіграф», яка не містить відомостей про отримання коштів від ПП «Ностра».

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана до матеріалів справи квитанція до прибуткового касового ордеру від 28.11.2014р. не є належним доказом в розумінні статті 34 ГПК України, який підтверджує факт оплати ПП «Ностра» товару, отриманого на підставі видаткової накладної від 28.11.2014р. №261, оскільки вона підписана особою, прізвище та посадове становище якої не зазначено, а, відповідно, особою, ідентифікувати яку не видається за можливе.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_3, який, як стверджує апелянт, отримав кошти згідно покладених на нього посадових обов'язків не був уповноважений їх отримувати, і кошти не оприбутковані в касі ТОВ «Еладаполіграф», про що свідчить касова книга ТОВ «Еладаполіграф», яка оглянута колегією суддів у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що розписка ОСОБА_3, у якій зазначено, що він отримав завдаток за матеріали по рахунку фактури від 28.11.2014р. №252 у сумі 42608грн. від ОСОБА_5, згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує факт здійснення касової операції щодо отримання готівкових коштів, та складена між фізичними особами і не від імені сторін спору, що виключає можливість вважати її належним доказом в підтвердження факту оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної від 28.11.2014р. №261.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Ностро» не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015р. у справі №922/3974/15 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - ПП «Ностро».

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ностро" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015р. у справі № 922/3974/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 02.12.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Пуль О.А.