Ухвала

від 18.11.2015 по справі 1527/17947/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4432/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника позивача ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» - ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 06 березня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И Л А:

16 листопада 2012 року ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором кредиту.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 23.01.2008 року між AT «ОСОБА_3 Аваль» та ДП «Малахіт» було укладено кредитний договір № 010/2-0-1/22, відповідно до якого, ДП отримало споживчий кредит в сумі 1 600 000 гривень. Строк дії договору встановлено до 23.01.2018 року. Поручителями згідно договорів поруки виступили ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, які взяли на себе солідарну відповідальність із боржником за належне виконання умов кредитного договору дочірнім підприємством.

03 грудня 2011 року ДП «Малахіт» припинило виконання грошового зобов'язання в наслідок чого виникла заборгованість. Відповідачі неодноразово попереджалися про неприпустимість порушення грошового зобов'язання. Станом на 31.10.2012 року заборгованість складає 1 145 832,26 гривень, на підставі чого, банк звернувся до суду із позовом та просив його задовольнити у повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за відсутності відповідачів, які у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 березня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» по 1 145 832,26 гривень та в рівних частках судовий у розмірі 3 219 гривень.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року заяву ОСОБА_10 та ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення від 06 березня 2014 року було визнано неподаною та повернуто заявникам.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідачі по справі ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не з'явилися, та про розгляд справи вони неодноразово сповіщався належним чином, однак причини неявки до суду апеляційної інстанції ними надано не було, крім того, інтереси відповідача ОСОБА_5 за довіреністю представляє довірена особа, тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка відповідачів до апеляційного суду не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 і пояснення на апеляцію її представника ОСОБА_6 та заперечення на апеляційну скаргу представника ПАТ «ОСОБА_3 банк Аваль» - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2008 року між АТ «ОСОБА_3 банк Аваль», та дочірнім підприємством «Малахіт» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 1 600 000 гривень США строком до 23 січня 2018 року з наданням графіку погашення боргу по кредиту та сплати відсотків за користування ним (а.с. 23-34).

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8О, та ОСОБА_5 23 січня 2008 року були укладені договори поруки, відповідно до яких останні прийняли на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ДП «Малахіт», які виникають у нього з умов кредитного договору.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, поручителі не звільняються від свого обов'язку відповідати як солідарні боржники за зобов'язаннями кредитора.

Однак, відповідачі договірних зобов'язань не виконували, тому кошти у встановлені договором строки до банку не надійшли, чим порушуються права та інтереси кредитора.

Судова колегія приходить до висновку, що розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, перевірив усі докази по справі, які навів позивач у підтвердження своїх вимог, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на те, що місцевий суд не прийняв до уваги тих обставин, що рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2012 року було стягнуто заборгованість з юридичних осіб, у тому числі боржника за спірним кредитним зобов'язанням ДП «Малахіт», тому судом не може бути застосовано стягнення заборгованості з поручителів, оскільки в такому випадку поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою і боржником, а також те, що на момент подачі позову до суду кредитор пропустив шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання та не пред'явив вимогу до поручителя, оскільки з такою вимогою банк звернувся до ОСОБА_5 лише 02.11.2012 року.

Однак судова колегія не погоджується з цими доводами апеляційної скарги виходячи з наступного. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.1,2 ст. 553 ЦК України).

Солідарна відповідальність - у зобов'язальному праві відповідальність кількох

боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Повне виконання зобов'язання одним із солідарних боржників звільняє інших боржників від відповідальності перед кредитором. Солідарна

відповідальність застосовується у випадках, коли боржниками є кілька осіб за умови, що така відповідальність передбачена договором або встановлена, зокрема, при неділимості предмета зобов'язання. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників.

Крім того, порука як вид забезпечення носить виключно особистий характер, коли поручитель відповідає особисто за виконання позичальником його зобов'язання перед кредитором. Таким чином, колективний або якісь інший спільний договір поруки укладатись не може.

З врахування вище наведеного, судова колегія вважає, що відповідальність поручителів ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 визначена як солідарна саме п.3.1. договорів поруки. Предмет зобов'язань є також один неділимий на кожного окремого солідарного боржника, а саме умови повернення суму кредиту у розмірі 1 600 000 гривень та сплата відсотків та інших штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору, тому всі відповідачі є солідарними боржниками перед ПАТ «Райфайзен банк Аваль».

Крім того, не заслуговує на увагу посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач пропустив строк на протязі якого, він мав право звернутись до суду в позовними вимогами до поручителів, та посилання на ч.4 ст.559 ЦПК України, оскільки ці обставини спростовуються п. 4.1 спірного договору поруки де зазначено, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання, та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання.

Також порука припиняється якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Оскільки спірний кредит не повернуто, та основне зобов'язання на час звернення позивача до суду виконано не було, а строк основного зобов'язання закінчується лише 23 січня 2018 року, тому позивач не пропустив строк на звернення до суду з позовними вимогами до поручителів.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин, доводи ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межахзаявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам,постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_12

ОСОБА_2