Ухвала

від 24.11.2015 по справі 813/2203/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Справа № 876/6960/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Телерадіоорганізація «Лев» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

                                                   В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року Приватне підприємство «Телерадіоорганізація «Лев» (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) у якому, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 10.02.2014 №0000312201/1948 та податкову вимогу від 21.02.2014 №317-25 (далі – Податкова вимога).

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що вказані оскаржуване ППР та Податкова вимога прийняті протиправно, оскільки ним було належним чином задекларовано та сплачено податок на додану вартість (далі - ПДВ) по податкових зобов'язанням із залишків товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів, які перебували на обліку у ПП на момент анулювання ліцензії платника ПДВ, при придбанні яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту у відповідних періодах, однак вказане безпідставно не взято до уваги податковим органом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі №813/2203/14 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР від 10.02.2014 №0000312201/1948. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, фактично в частині задоволених позовних вимог, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що ПП було зобов'язане провести коригування податкових зобов'язань з ПДВ в зв'язку із здійсненням умовного постачання товарів шляхом відображення цієї операції в період з 21.01.2012 по 25.01.2012, однак вийшло за вказані строки. Більше того, зазначає, що сплачені ПП кошти і надалі обліковуються по його особовому рахунку, а відтак єдиним можливим способом врегулювання зазначеної ситуації та зарахування суми зобов'язань із умовного постачання товарів до бюджету є узгодження оскаржуваного ППР.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що ПП мало право коригувати свої податкові зобов'язання за період коли було платником ПДВ, а відтак прийняте ППР відповідача є протиправним. Крім цього, Податкова вимога, яку оскаржує позивач станом на момент розгляду справи анульована, а відтак підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ПП зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.12.1998 та перебуває на податковому обліку у відповідача як платник податків з 19.01.1999. Відповідно до свідоцтва від 22.12.2006 №100007790 зареєстроване платником ПДВ з 22.12.2006 (а.с.7-8).

25.01.2012 ДПІ у зв'язку із тим, що ПП зареєстровано платником єдиного податку, такому анульовано реєстрацію платника ПДВ.

З 16.01.2014 по 22.01.2014 ДПІ на підставі наказу від 16.01.2014 №29 та направлень від цієї ж дати №№26-29, та в порядку пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, була проведена позапланова виїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, за результатами якої було складено акт від 28.01.2014 №106/13-03-22-01-13/30274667 (а.с.6-47) в якому зафіксовано порушення п.184.7 ст.184 ПК України, а саме заниження ПП суми податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2012 року в сумі 26406грн.

10.02.2014, на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято ППР №0000312201/1948 (а.с.48), яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 33177,50грн (основний платіж - 26406грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 6771,50грн).

21.02.2014 ДПІ винесено податкову вимогу №317-25 (а.с.49), відповідно до якої станом на 20.02.2014 сума податкового боргу ПП з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 4687,42грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, ПП звернулося до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до п.184.7 ст.184 ПК України (в редакції, чинній на момент анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, у разі анулювання реєстрації як платника ПДВ особа зобов'язана визнати умовний продаж за наявності всіх умов, наведених у вказаній нормі.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обов'язку платника податку у відповідності до вимог п.184.7 ст.184 ПК України в останньому звітному (податковому) періоді визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання. Спірними являються висновки податкового органу щодо неподання ПП податкової декларації з ПДВ, а відтак невизнання ним умовного постачання товарів та необоротних активів, у зв'язку із чим не нараховані податкові зобов'язання.

Підпунктом 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Порядок прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами податкового органу передбачено положеннями пунктами 49.8 - 49.14 ст.49 ПК України.

Відповідно до п.49.8 ст.49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п.49.8 вказаної статті).

Згідно із п.49.10 ст.49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Пунктами 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пп.48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, в разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що податковий орган зобов'язаний прийняти від платника податків податкову декларацію, якщо вона за формальними ознаками містить усі обов'язкові реквізити, зазначені у пп.48.3 та 48.4 ст.48 ПК України, проте, перевірка показників декларації у зв'язку з прийняттям звітності не допускається.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктами 184.5 та 184.6 ст.184 ПК України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи, як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

У разі анулювання реєстрації особи, як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у зв'язку із анулюванням 25.01.2012 свідоцтва платника ПДВ подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року та додаток №5 до цього розрахунку, якими належним чином нараховано податкові зобов'язання із ПДВ за грудень 2011 року в сумі 26406грн та сплачено 1320грн штрафу у зв'язку із виявленою помилкою, що підтверджується зокрема платіжним дорученням від 15.02.2012 №60 (а.с.52-56).

Вказаний уточнюючий розрахунок було надіслано ПП засобами електронного зв'язку 13.02.2012 (а.с.93), а також поштою 21.02.2012 (а.с.51-52), та отримано ДПІ 13.02.2012 та 24.02.2014 відповідно, що підтверджується квитанцією від 13.02.2012 №1 та листом ДПІ від 04.06.2014 №8208/13-03-18-00-22/940 (а.с.88, 93).

Відтак, встановлено, що висновки апелянта про неподання позивачем податкової декларації із декларуванням умовного постачання товарів та необоротних активів, а тому ненарахуваня податкових зобов'язань з ПДВ є безпідставними та неспроможними.

Так, матеріалами справи чітко підтверджується, що позивачем дотримано положень статей 49, 50 та 184 ПК України та подано уточнюючий розрахунок за грудень 2011 року, тобто за період, коли ПП було зареєстроване як платник ПДВ, тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для його невизнання та неприйняття.

Покликання апелянта на неможливість врахування ним уточнюючого розрахунку за грудень 2011 року та зарахування коштів, які поступили від ПП в рахунок погашення нарахованої суми ПДВ у зв'язку із тим, що ПП анулювало свідоцтво платника ПДВ, а відтак неможливо технічно провести відповідні зміни у облікову картку, на думку апеляційного суду є абсурдними та такими, що не можуть бути покладені в основу для відмови у задоволенні позовних вимог ПП, оскільки податковим органом грубо порушено право позивача, а також зазначені вище норми податкового законодавства, а тому системні/технічні проблеми ДПІ не можуть бути підставою для виправдання її протиправних дій.

Фактично усі вимоги апелянта зводяться до необхідності задоволення таких лише з метою виправлення за допомогою судового рішення допущених податковим органом порушень, що критично оцінюється судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ПП щодо визнання протиправними та скасування ППР від 10.02.2014 №0000312201/1948.

В іншій частині – щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування Податкової вимоги, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 30 листопада 2015 року.