Рішення

від 22.10.2015 по справі 409/8125/12

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 409/8125/12

Провадження № 2/209/16/15

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2015 року м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участю секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначення заповіту недійсним і застосування наслідків його недійсності, усунення від права на спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначення заповіту недійсним і застосування наслідків його недійсності, усунення від права на спадкування за заповітом, в якому просять:

- встановити факти, що мають юридичне значення, а саме: що ОСОБА_6 народилася 15 грудня 1925 року в селі Богданівка Богданівського району Павлоградської округи (нині Павлоградською району Дніпропетровської області) та її батьками є: батько - ОСОБА_7, росіянин, 21 роки та мати ОСОБА_7 Єфросін'я Пімоновна, росіянка, 21 роки; ОСОБА_8 народився 21 березня 1928 року в селі Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської округи (нині Павлоградського району Дніпропетровської області) і його батьками є: батько - ОСОБА_7, росіянин, 23 роки та мати - ОСОБА_7 Єфросін'я Пімоновна, росіянка, 23 роки; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є рідними братом сестрою, ОСОБА_9 є рідною тіткою для ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно, останні є для неї племінницями; дата народження ОСОБА_9 - 18 грудня 1926 року, яка зазначена в паспорті серія АЕ № 782307, виданому 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровською РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, в попередньому паспорті та в похідних від паспорту документах є такою, що не відповідає дійсності; паспорт ОСОБА_9, серії АЕ № 782307, виданий 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3, посвідчений 12 вересня 1997 року державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_4; актовий запис про реєстрацію одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за № 330 від 01 липня 1978 року та актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за № 21 від 05 січня 1984 року (Свідоцтво про розірвання шлюбу ІІ-КИ № 333540) в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області; актовий запис про смерть ОСОБА_9 10 жовтня 2009 року за № 769 від 12 жовтня 2009 року, в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області є документами, що належали та були оформлені відносно ОСОБА_9, яка народилася 15 грудня 1925 року;

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 та усунути відповідача від права на спадкування.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що 10 жовтня 2009 року в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області померла їхня рідна тітка ОСОБА_9 у віці 82 роки. На день смерті ОСОБА_9 проживала та була зареєстрована в квартирі за адресою: м. Дніпродзержинськ, проспект Перемоги, 11-121. На день смерті ОСОБА_9 проживала сама і сім'я складалася з однієї особи. Квартира, в якій проживала і померла ОСОБА_9 належала їй на праві приватної власності. Спадкоємців за законом першої черги немає, у ОСОБА_9 не було дітей, батьки померли, шлюб розірваний. За другою чергою право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця. Позивачі є племінницями померлої ОСОБА_9, яка була рідною сестрою для їхнього померлого батька, тому вони є спадкоємицями за законом за правом представництва. Ними була подано заяви про прийняття спадщини 04 грудня 2009 року та 09 квітня 2010 року. Заяви про прийняття спадщини подані з дотриманням шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Але, після смерті спадкодавця їм стало відомо, що існує заповіт ОСОБА_9 від 12 вересня 1997 року, посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під № 1-1068 на ім'я відповідачки по справі ОСОБА_3, яка є сусідкою спадкодавця, згідно якого тітка свою квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр-т Перемоги, 11-121, заповідає у власність ОСОБА_11. У зв'язку з відкриттям спадщини за зверненням відповідачки із заявою про прийняття спадщини 21 листопада 2009 року в Третій Дніпродзержинській державній нотаріальній конторі було розпочато та зареєстровано спадкову справу по спадкодавцю ОСОБА_9, номер у спадковому реєстрі - 48484486, номер у нотаріуса - 1347/2009. 18 травня 2013 року в Третій Дніпродзержинській державній нотаріальній конторі відповідачці було видано - Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 18 листопада 2009 року позивачі приїздили на 40 днів з дня смерті тітки відвідати місце захоронення і звернулися до відповідачки з проханням надати їм свідоцтво про смерть їхньої тітки для звернення до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини для спадкування за законом. Відповідачка відмовила їм в цьому проханні, сказала, що квартира належить їй, і свідоцтво про смерть вона їм не дасть. В цей же день вони разом з відповідачкою пішли до нотаріальної контори, де остання надала державному нотаріусу ОСОБА_12 свідоцтво про смерть і заповіт ОСОБА_9 Нотаріус сповістила їх, що квартиру ОСОБА_9 заповіла відповідачці, на все інше майно ніякого розпорядження померла не зробила. Нотаріус пояснила відповідачці, що все майно, яке знаходиться в квартирі належить спадкоємцям за законом, але відповідач дозволила їм забрати лише п'ять православних книжок та фотоальбом тітки. Для підтвердження їхнього права на спадкування за законом, одержання свідоцтва про право на спадщину необхідно надати до нотаріальної контори документи, що підтверджують родинні відносини між ними та померлою ОСОБА_9, але через хибні та некоректні записи в документах, а також відсутності деяких з них, вони не можуть підтвердити факт родинних відносин для спадкування за законом. Внаслідок помилкових та некоректних записів в документах: свідоцтві про народження їхнього батька ОСОБА_8, паспорті ОСОБА_9, мають місце протиріччя в інформації щодо дати народження ОСОБА_9, по батькові батьків померлої ОСОБА_9 та померлого ОСОБА_8, які є рідними братом та сестрою. Оскільки в правовстановлюючих документах на ім'я померлої ОСОБА_9 зазначена хибна дата народження 18 грудня 1926 року замість правильної фактичної дати народження 15 грудня 1925 року, то необхідне визнання цих документів в судовому порядку такими, що належали або були оформлені відносно ОСОБА_9, яка народилася 15 грудня 1925 року, тому встановленню підлягають також наступні факти, що мають юридичне значення: дата народження ОСОБА_9 - 18 грудня 1926 року, яка зазначена в паспорті серії АЕ № 782307, виданому 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, в попередньому паспорті та в похідних від паспорту документах є такою, що не відповідає дійсності; паспорт ОСОБА_9 серії АК № 782307, виданий 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; актовий запис про реєстрацію одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за № 330 від 01 липня 1978 року та актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за № 21 від 05 січня 1984 року (свідоцтво про розірвання шлюбу ІІ-КИ № 333540) в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області; актовий запис про смерть ОСОБА_9 10 жовтня 2009 року за № 769 від 12 жовтня 2009 року в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області; заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3, посвідчений 12 вересня 1997 року державним нотаріусом Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, є документами, що належали або були оформлені відносно ОСОБА_9, яка народилася 15 грудня 1925 року. В зв'язку з тим, що державний нотаріус в порушення вимог ст. 541 ЦК УРСР, п. 82 Інструкції (1994) в заповіті не зробив конкретизації місця його укладення, замість вказівки конкретного місця укладення заповіту - в ньому зазначена місцевість, а саме "місто Дніпродзержинськ", крім того державний нотаріус при оформленні заповіту не дотримався вимоги абз. 3 п.17 Інструкції (1994), згідно якої на нотаріально оформлюваних документах незаповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених для дії за кордоном, в яких прокреслення не допускаються. Також згідно абз. 2 п. 18 Інструкції (1994) посвідчувальний напис повинен бути написаний ясно, чітко, без підчисток, вільні місця - прокреслені, дописки та інші виправлення - застережені. Як можна бачити, в заповіті ОСОБА_9 немає жодного прокреслення вільних місць, що є грубим порушенням форми нотаріально оформлюваного документу заповіту та його посвідчення. Також в заповіті стоїть сумнівний підпис ОСОБА_9, який не відповідає її звичайному підпису, який вона виконувала на документах за життя, що визиває певний сумнів у його достовірності та в тому, що тітка була в нормальному психофізіологічному, емоційному стані в момент вчинення угоди, якщо заповіт дійсно підписаний нею. Крім того при укладенні заповіту не були належним чином роз'яснені правова природа правочину, його зміст, предмет, права і обов'язки: можливість і порядок зміни і скасування заповіту і наслідки цих дій, можливість внесення в заповіт буд-яких умов, які не суперечать чинному законодавству (наприклад, розпорядження про місце поховання), можливість заповідання всього майна і відповідне формулювання в заповіті, можливість відчуження квартири за життя з укладенням договору довічного утримання, порядок укладення іншого договору та наслідки правочинів. Державний нотаріус ОСОБА_4 не перевірила відповідність волі волевиявленню ОСОБА_9 - чи відображає складання заповіту, тобто зовнішнє волевиявлення, дійсну внутрішню волю ОСОБА_9, спрямовану на досягнення відповідного юридичного наслідку, що узгоджується з її внутрішньою волею. Це привело до того, що юридична необізнаність ОСОБА_9 була використана їй на шкоду сусідкою по площадці ОСОБА_3, оскільки після укладення угоди - заповіту, про який відповідачка знала з дня його укладення, остання не забезпечила їй догляд, лікування та матеріальну допомогу, які ОСОБА_9, укладаючи угоду, мала надію приймати від відповідачки на підставі її усних обіцянок. Крім того заповідачка на момент його складання перебувала у такому стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними. Дії відповідачки, досвідченої в питаннях права, мають ознаки умислу щодо замовчування існування у ОСОБА_9 суб'єктивного права на зміну або скасування заповіту, і цим остання сприяла виникненню в неї права на спадкування за заповітом від 12 вересня 1997 року. Із поведінки відповідачки під час перебування ОСОБА_9 в безпорадному стані вбачається, що ОСОБА_3 навмисно залишила тітку в небезпеці, що привело до її смерті на третій день після інсульту. Така поведінка має ознаки злочину, встановленого ст. 135 Кримінального кодексу України, тому під час розгляду справи на підставі ст. 211 ЦПК України вбачаються підстави для постановлення судом окремої ухвали про порушення кримінальної справи і проведення досудового слідства для встановлення, чи не скоїла відповідачка злочин для скорішого набуття квартири ОСОБА_9 у свою власність. Позивачі вважають, що із наведених обставин, вбачається, що заповіт ОСОБА_9 від 12 вересня 1997 року має декілька ознак для визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності: форма заповіту не відповідає вимогам закону та іншого нормативного акту; при посвідченні угоди нотаріусом, що виконував посвідчення заповіту, були порушені норми нормативно-правових актів, обов'язкові для виконання при зазначеній нотаріальній дії; цей заповіт не відображає об'єктивно дійсної волі заповідачки, а волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Крім того, замовчування відповідачкою перед ОСОБА_9 її суб'єктивного права на зміну і скасування заповіту, підтримка в неї її помилкового розуміння правової природи заповіту є умисними діями, направленими на перешкоджання скасування заповіту та виникнення права на спадкування за заповітом. Це на думку позивачів є підставою для усунення відповідачки від права на спадкування за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 яка представляла свої інтереси та інтереси позивача ОСОБА_2 за довіреністю при судовому розгляді позов підтримала в повному обсязі просила його задовольнити згідно обставин викладених в позовній заяві та уточненнях до неї.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала повністю, вказала, що заповіт був складений сусідкою у відповідності до її волевиявлення, вважає вимоги позивачів надуманими та необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Представники третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог - Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, заперечень проти позову не надано.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що була сусідкою спадкодавця ОСОБА_9 та проживала в сусідній квартирі з останньою на лівому березі м. Дніпродзержинська за по пр. Перемоги 11-116. Також була та є на даний час сусідкою відповідача ОСОБА_3. Позивачів по справі не знає бачила лише на поминках спадкодавця. Із спадкодавцем в неї були дружні стосунки. ОСОБА_9 була в дуже теплих відносинах із відповідачем, називала її "моєю ОСОБА_13" її дітей вважала за своїх онуків. ОСОБА_3 постійно допомогала та доглядала ОСОБА_9 до самої її смерті. Згодом приблизно в 1997 році ОСОБА_9 сказала їй, що хоче переписати свою квартиру на ОСОБА_3, щоб після смерті та залишилася їй та її дітям. ОСОБА_9 була в 1997 році в повному розумі та при пам'яті, потім сама казала їй, що ходила до нотаріуса та написала заповіт на відповідача. Про яку-небудь домовленість щодо умов написанні заповіту вона нічого не чула від спадкодавця та відповідача.

В порядку судового доручення допитаний свідок ОСОБА_14 /а.с. 8 т. 2/, яка пояснила суду, що дійсно як їй відомо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є рідними братом та сестрою, та ОСОБА_9 є рідною тіткою ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

В порядку судового доручення допитаний свідок ОСОБА_15 /а.с. 14-17 т. 2/, яка пояснила суду, що дійсно як їй відомо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є рідними братом та сестрою, та ОСОБА_9 є рідною тіткою ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

Судом досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:

- свідоцтво про смерть /а.с. 12 т. 1/, згідно якого підтверджується факт та дата смерті спадкодавця;

- витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі /а.с. 13 т. 1/, згідно якого підтверджується реєстрація спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_9;

- заява позивача ОСОБА_1 до Державного архіву /а.с. 14 т. 1/, згідно якої підтверджується звернення позивача щодо отримання документів підтверджуючих її родинні стосунки з померлим спадкодавцем;

- розписки спадкодавця її листи, листівки, документи надані територіальним центром соціального обслуговування Дніпровського району м. Дніпродзержинську /а.с. 15, 16, 52, 53, 72, 73, 144-147 191 т. 1, 30-36, 95-103, 125-127, 160-166 т. 3/, згідно яких надані зразки підпису спадкодавця;

- копії паспортів позивачів /а.с. 42-43 т. 1/, згідно яких підтверджується їх місце реєстрації та проживання;

- свідоцтва про народження позивачів, свідоцтво про одруження батька позивачів, свідоцтво про смерть батька позивачів, свідоцтво про смерть матері позивачів, свідоцтво про народження батька позивачів архівні довідки держархіву /а.с. 44-51 т. 1/, згідно яких позивачі підтверджують родинні стосунки зі спадкодавцем;

- лист територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Дніпродзержинську та довідка про перелік послуг /а.с. 72, 73 т. 1/, згідно яких підтверджується, що спадкодавець перебувала на обліку в вищезазначеному центрі з 18 грудня 1992 року до дня смерті 10.11.2009 року;

- спадкова справа після померлого спадкодавця ОСОБА_9 /а.с. 81-130 т. 1/, згідно яких підтверджується складання заповіту спадкодавцем на ім'я відповідача по справі ОСОБА_3, та прийняття нею спадщини, а також звернення до нотаріуса позивачів по справі із заявами про прийняття спадщини;

- копії трудових книжок позивачів та табелі виходу останніх на роботу /а.с. 137-143 т. 1, 36-37, 42 т. 2/, згідно яких підтверджується їх місце роботи;

- лист КЗОЗ Дніпродзержинської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" /а.с. 148 т. 1, 38-39 т. 3/, згідно якого підтверджується, що остання перебувала на обліку у лікарів з діагнозом ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний та інші, в 1996-1997 році порушень мозкового кровообігу не переносила;

- амбулаторна картка спадкодавця /149-190 т. 1/, згідно якої підтверджується що ОСОБА_9 в 1996-1997 році порушень мозкового кровообігу не переносила, мала стан здоров'я відповідно до її віку;

- лист Пенсійного фонду в Дніпровському районі /а.с. 1-2 т. 2/, згідно якого підтверджується розмір пенсії померлої ОСОБА_9;

- фотографії спадкодавця та батьків позивачів /а.с. 39-41 т. 2/, згідно яких підтверджуються їх родинні відносини;

- заповіт від 12 вересня 1997 року, реєстр для реєстрації нотаріальних дій /а.с. 99-103 т. 2/, згідно яких підтверджується написання заповіту спадкодавцем на ім'я відповідача;

- постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії /а.с. 118 т. 2/, згідно якої підтверджується відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_9 в зв'язку з відсутність документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем;

- інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно /а.с. 46-47 т. 3/, згідно якиї підтверджується реєстрація спадкової квартири на відповідача;

- висновок судової почеркознавчої експертизи /а.с. 184-196 т. 3/, згідно якої підтверджується, що підписи від імені ОСОБА_9 в заповіті виконані саме нею під впливом постійних природних збиваючих факторів (серед яких могли бути:вікові зміни, хворобливий стан та інше).

В судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини:

10 жовтня 2009 року в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області померла рідна тітка позивачів - ОСОБА_9 у віці 82 роки. На день смерті ОСОБА_9 проживала та була зареєстрована в квартирі за адресою: м. Дніпродзержинськ, проспект Перемоги, 11-121. На день смерті ОСОБА_9 проживала сама і сім'я складалася з однієї особи. Квартира, в якій проживала померла ОСОБА_9 належала їй на праві приватної власності. 12 вересня 1997 року спадкодавцем ОСОБА_9 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під № 1-1068 на ім'я відповідачки по справі ОСОБА_3, яка є сусідкою спадкодавця, згідно якого ОСОБА_9 свою квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр-т Перемоги, 11-121, заповідає у власність ОСОБА_11. У зв'язку з відкриттям спадщини за зверненням відповідачки із заявою про прийняття спадщини 21 листопада 2009 року в Третій дніпродзержинській державній нотаріальній конторі було розпочато та зареєстровано спадкову справу по спадкодавцю ОСОБА_9, номер у спадковому реєстрі - 48484486, номер у нотаріуса - 1347/2009. 18 травня 2013 року в Третій Дніпродзержинській державній нотаріальній конторі відповідачці було видано - Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкоємців за законом першої черги немає, у ОСОБА_9 не було дітей, батьки померли, шлюб розірваний. За другою чергою право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця. Позивачі є племінницями померлої ОСОБА_9, яка була рідною сестрою для їхнього померлого батька, тому вони є спадкоємицями за законом за правом представництва. Ними були подані заяви про прийняття спадщини 04 грудня 2009 року та 09 квітня 2010 року. Заяви про прийняття спадщини подані з дотриманням шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Позивачі отримали відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_9 в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.

Вивчивши надані сторонами докази: письмові докази, пояснення свідків, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими частково обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Згідно ст.256 ЦПК України судовим порядком можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян, якщо чинним законодавством не передбачений інший порядок їх встановлення.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Згідно наданих суду доказів по справі, зокрема пояснень свідків та письмових доказів, а також виходячи з того, що відповідачка визнавала факт того, що позивачі є племінницями спадкодавця, суд вважає, що вимоги позивачів в частині встановлення фактів, що мають юридичне значення такими, що підлягають задоволенню оскільки доведені доказами у своїй сукупності.

Щодо позовної вимоги в частині встановлення факту того, що дата народження ОСОБА_9 - 18 грудня 1926 року, яка зазначена в паспорті серія АЕ № 782307, виданому 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровською РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, в попередньому паспорті та в похідних від паспорту документах є такою, що не відповідає дійсності, суд вважає необхідним відмовити у її задоволенні, оскільки суд вважає вимогу про встановлення того факту, що ОСОБА_6 народилася 15 грудня 1925 року в селі Богданівка Богданівського району Павлоградської округи (нині Павлоградською району Дніпропетровської області) такою, що підлягає задоволенню, і дані вимоги є взаємовиключаючими.

На підставі ч.1 ст.61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, ч. 2 - докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, ч. 3 - доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, ч. 4 - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає доводи позивача, щодо невідповідності заповіту по формі вимогам закону та іншого нормативно-правового акту виходячи з наступного:

Згідно норм ст. 541 ЦК України (який діяв на час складання заповіту) Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. Нормативно правовими актами не визначено яким саме чином повинно зазначатися місце укладання заповіту, водночас згідно п.11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3.03.2004 №20/5, зареєстрованим в Мін'юсті 3.03.2004 за №283/8882, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом за місцем знаходження приміщення державної нотаріальної контори, в якій працює державний нотаріус, або приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Законодавством заборонено нотаріусу здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу. Оскільки судом не встановлено, та суду не надано доказів порушення вищезазначених правових норм, то зазначення в заповіті нотаріусом місцем складання заповіту - «м. Дніпродзержинськ» є відповідно до вимог закону зазначенням місця складання заповіту за місцем знаходження приміщення державної нотаріальної контори, в якій працював державний нотаріус. Таким чином вимог щодо конкретизації місця укладання заповіту як зазначає позивач законом та іншими нормативними актами не передбачено, та є лише трактуванням позивачем норм законодавства на власний розсуд.

Стосовно порушень нотаріусом п. 18 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3.03.2004 №20/5, зареєстрованим в Мін'юсті 3.03.2004 за №283/8882 також вважає позивачем надуманими та такими що не зволікають визнання заповіту недійсним оскільки заповіт не містить виправлень дописок а стосується конкретного одного об'єкту нерухомості, тому не може зволікати за собою таких юридичних наслідків як визнання заповіту недійсним.

Доводи позивача щодо сумнівності підпису спадкодавця в заповіті також не приймаються судом до уваги, оскільки не доведені позивачами жодними доказами та спростовані висновком судової почеркознавчої експертизи.

Стосовно доводів позивачів, щодо порушення нотаріусом порядку посвідчення угоди, недієздатності спадкодавця під час складання заповіту, не розуміння спадкодавцем природи правочину та їх юридичних наслідків, складання заповіту під впливом тяжких обставин життя, суд також не приймає оскільки вони також не доведені належним чином, а як судом зазначалося вище доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Всі доводи позивачів жодним чином не доведені та ґрунтуються на припущеннях та тлумаченні норм чинного на момент складання заповіту законодавства. Також доводи позивачів спростовуються доказами які маються в матеріалах справи у своїй сукупності, зокрема, згідно медичної картки, спадкодавець на момент складання заповіту не мав жодних медичних показників які б вказували на те, що остання була недієздатна, та через якісь чинники не могла віддавати звіт своїм діям та керувати ними, доводи позивачів, щодо нерозуміння природи правочину, також спростовано показаннями свідків, які вказували, що остання розуміла, що «відписала» квартиру сусідам повністю розуміючи наслідки своїх дій та діяла свідомо та добровільно. Тяжких обставин під впливом яких можливо було укладання заповіту судом також не встановлено, оскільки остання мала достатній розмір пенсії, отримувала соціальну допомогу, та, як встановлено в судовому засіданні, отримувала допомогу відповідача та її родини, на тяжкий матеріальний або інший тяжкий стан ніколи не скаржилася.

Стосовно усунення від права на спадкування суд також вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню оскільки позивачами жодним чином не доведено перешкоджання спадкодавцеві скласти новий заповіт, внести до нього зміни або скасувати існуючий, оскільки останній був складений більш ніж за 10 років до смерті спадкодавця, за цей тривалий час остання неодноразово, як вказувалось свідком, остання ділилася із знайомими тим, що вона склала заповіт на відповідача, та жодним чином відповідач не намагався якось перешкоджати вчинити зазначені вище дії щодо складання нового заповіту або зміни старого чи його скасування. Жодних доказів на підтвердження доводів позивачів суду не надано та не встановлено.

Таким чином вимоги позивачів щодо визнання заповіту недійсним та усунення від права на спадкування необґрунтовані та не доведені тому підлягають відмові в їх задоволенні

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України в частині задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 1224 ЦК України, керуючись ст. 3,4, 8,10, 57, 59, 60, 158 ч.2, 209, 213-215, 218, 256 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначення заповіту недійсним і застосування наслідків його недійсності, усунення від права на спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_6 народилась 15 грудня 1925 року в селі Богданівка Богданівського району Павлоградської округи (нині Павлоградського району Дніпропетровської області) та її батьками є: батько - ОСОБА_7 (росіянин, 21 рік на момент народження дитини) та мати - ОСОБА_16 (росіянка, 21 рік на момент народження дитини).

Встановити факт, що ОСОБА_8 народився 21 березня 1928 року в селі Богданівка Богданівського району Павлоградської округи (нині Павлоградського району Дніпропетровської області) і його батьками є: батько - ОСОБА_7 (росіянин, 23 роки на момент народження дитини) та мати - ОСОБА_16 (росіянка, 23 роки на момент народження дитини).

Встановити факт, що ОСОБА_8 та що ОСОБА_9 є рідними братом і сестрою, ОСОБА_9 є рідною тіткою для ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно останні є для неї племінницями.

Встановити факт, що паспорт ОСОБА_9, серії АЕ № 782307, виданий 03 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3, посвідчений 12 вересня 1997 року державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_4; актовий запис про реєстрацію одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за № 330 від 01 липня 1978 року та актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за № 21 від 05 січня 1984 року (свідоцтво про розірвання шлюбу ІІ-КИ № 333540) в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області; актовий запис про смерть ОСОБА_9 10 жовтня 2009 року за № 769 від 12 жовтня 2009 року в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, є документами, що належали та були оформлені відносно ОСОБА_9, яка народилась 15 грудня 1925 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений ними судовий збір 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К.Л. Шендрик