Ухвала

від 10.10.2016 по справі 409/8125/12

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи : Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, Ісакова Ліна Вацлавівна, про встановлення фактів, визнання заповіту недійсним та усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Богданівка Богданівського району Павлоградської округи та її батьками є : батько ОСОБА_9 та мати ОСОБА_10 Встановлено факт, що ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Богданівка Богданівського району Павлоградської округи і його батьками є : батько ОСОБА_9 та мати ОСОБА_10 Встановлено факт, що ОСОБА_11 та що ОСОБА_8 є рідними братом і сестрою, ОСОБА_8 є рідною тіткою для ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно останні є для неї племінницями. Встановлено факт, що паспорт ОСОБА_8, серії НОМЕР_1, виданий 3 вересня 1997 року Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, посвідчений 12 вересня 1997 року державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Ісаковою Л.В.; актовий запис про реєстрацію одруження між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 за № 330 від 1 липня 1978 року та актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 і ОСОБА_13 за № 21 від 5 січня 1984 року (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2) в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області; актовий запис про смерть ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 769 від 12 жовтня 2009 року в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, є документами, що належали та були оформлені відносно ОСОБА_8, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а в решті вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме : частини першої статті 158, частини першої статті 305, частини третьої статті 11-1, пункту 5 частини першої статті 20, пункту 4 частини першої статті 309 ЦПК України, статей 48, 55, 541 ЦК УРСР, частини четвертої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 1 січня 2016 року.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

ОСОБА_4 пропущено строк подання заяви про перегляд, однак заявниця ставить питання про поновлення цього строку з посиланням на поважність причин його пропуску.

Колегія суддів вважає, що строк подання заяви про перегляд підлягає поновленню, оскільки він пропущений з поважних причин, що стверджується наявними у заяві доводами.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Відмовляючи у позові в частині визнання заповіту недійсним суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із встановленої відсутності порушень при складенні заповіту вимог щодо його форми та посвідчення, а підтвердженням того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі відсутні. Крім того, відсутні правові підстави для усунення ОСОБА_6 від права на спадкування, так як доказів того, що спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані та потребував допомоги, а відповідачка ухилялася від надання такої, немає.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 28 січня 2015 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 був повідомлений про час та місце розгляду справи в апеляційному суді належним чином, оскільки розписка про одержання ним судової повістки або відомості про його відмову в отриманні повістки відсутні, а тому доводи заявника про неналежне його повідомлення про розгляд справи є обґрунтованими;

- від 19 грудня 2012 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що розглянувши справу за відсутності ОСОБА_6, яка належним чином не була повідомлена про час та місце розгляду справи, апеляційний суд порушив вимоги частини першої статті 305 ЦПК України, не врахував процесуальне право позивача на особисту участь у справі, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд;

- від 2 березня 2016 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні протоколи зміни складу колегії суддів, тобто визначення колегії суддів для розгляду справи відбулося без застосування автоматизованої системи документообігу суду, а відтак справа була розглянута неповноважним складом суду;

- від 16 листопада 2011 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що згідно п. 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог ст. ст. 541, 543 ЦК України й особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача й підписаний особисто заповідачем, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

У наданих для порівняння ухвалах Верховного Суду України :

- від 2 липня 2010 року, суд, як касаційна інстанція, виходив із того, що в разі недодержання відповідних вимог, підтвердження волі заповідача у інший спосіб, як то показаннями свідків, до чого вдався суд першої інстанції при вирішенні даного спору, є недопустимим, оскільки в такому випадку втрачається корисне призначення положень законодавства, покликаних за допомогою встановлених ними правил забезпечити легітимність, юридичну вірогідність вчинених суб'єктами цивільних правовідносин найважливіших за своїми наслідками угод, до яких, безперечно, належить і заповіт;

- від 18 листопада 2009 року, суд, як касаційна інстанція, виходив із встановлених судом першої інстанції порушень при складенні заповіту, а саме : директор Здолбунівського будинку-інтернат з ОСОБА_2 не спілкувався, не встановлював її особу, про її волевиявлення на вчинення заповіту не цікавився, не роз'яснював їй права та обов'язки, що випливають із цього заповіту, порядок зміни та скасування заповіту; не попереджав про наслідки, що виникають у зв'язку з посвідченням заповіту; перед посвідченням заповіту заповідачка не була ознайомлена з проектом заповіту та їй не було прочитано його вголос;

- від 25 листопада 2009 року, суд, як касаційна інстанція, виходив із того, що факт притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності в листопаді 1995 року та в лютому 2001 року й визнання його осудним у ці періоди часу спростовує експертні висновки, апеляційний суд не врахував, що цей факт не суперечить висновкам судово-психіатричних експертиз, оскільки був предметом дослідження й оцінки спеціалістів-психіатрів, які дійшли висновку про те, що осудність особи в 1995, 2001 роках не свідчить про здатність особи розуміти значення своїх дій та керувати ними у визначений час, ураховуючи прогресуючий характер хвороби та те, що оспорювані правочини були вчинені ОСОБА_5 у 2002 році, тобто більш ніж через рік після притягнення його до кримінальної відповідальності;

- від 13 серпня 2008 року, суд, як касаційна інстанція, виходив із того, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та не досліджуючи нових доказів, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у справі переконливих доказів того, що заповіт був складений в момент, коли ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального та процесуального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись частиною четвертою статті 356, статтею 360 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку для подання заяви про перегляд судових рішень у справі задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи : Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, Ісакова Ліна Вацлавівна, про встановлення фактів, визнання заповіту недійсним та усунення від права на спадкування за заявою ОСОБА_5 про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук