Постанова

від 02.12.2015 по справі 918/773/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа № 918/773/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Сороці Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 підприємства-фірми "Мека" від 23.02.2015 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.15 р. у справі № 918/773/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Груп"

до відповідача ОСОБА_2 підприємства - фірми "Мека"

про стягнення 271 108,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність в справі;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 р. у справі № 918/773/14 (суддя Романюк Р.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Груп" до ОСОБА_2 підприємства-фірми "Мека"; стягнуто з відповідача на користь позивача 251 578,80 грн. боргу, 13 619,72 грн. пені, 3 143,01 грн. 3 % річних, 2 767,36 грн. інфляційних втрат та 5 422,18 грн. витрат по сплаті судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що зібраними у справі доказами підтверджується факт виконання позивачем будівельно-монтажних робіт, обумовлених договором № 23/07-13 від 23.07.2013 р. і вказані роботи прийняті відповідачем; позовні вимоги про стягнення 251 578 грн. 80 коп. заборгованості є обґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство-фірма "Мека" звернулося з апеляційною скаргою від 23.02.2015 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 р. у справі № 918/773/14 та прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус-Груп" до ОСОБА_2 підприємства-фірми "Мека" про стягнення 271 108,89 грн. відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції порушено такі принципи як рівність та змагальність сторін. Судом не було враховано положень господарського процесу щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, не було досліджено ряд документів, поданих відповідачем та нічого не зазначено про них в рішенні суду, натомість надано перевагу доказам іншої сторони. Право вимоги у ПП "Ранг" не настало, а тому укладення договору про відступлення права вимоги між ПП "Ранг" та ТзОВ "Статус-Грун" є передчасним, необгрунтованим та незаконним. Заміна сторони без згоди замовника не допускається. Клопотання про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку із складністю справи задоволено не було. Посилань на таке клопотання в рішенні також не міститься, що свідчить про однобічне дослідження справи. 10.02.2015 р. від ППФ "Мека" були подані письмові пояснення, де зазначається про недоліки виконаних робіт, про які ППФ "Мека" заявляло до ПП "Ранг", правонаступником згідно ухвали суду від 04.02.2015 р. стало ТзОВ "Статус-Груп". Також до цих пояснень відповідача був доданий Технічний звіт про результати обстеження і оцінки технічного стану незавершеного будівництвом реконструкції адміністративної будівлі з перепланування приміщень для Радивилівського НКП Рівненського ЦПТО на вул. О.Невського, 34 в м. Радивилів. Згідно оцінки стану конструктивних елементів конструкції всановлено дефекти фундаментів; стан перекриття будівлі, покрівлі - аварійний; перегородки - відсутні; підлога, вікна, двері - аварійний стан; вертикальні тріщини в зовнішній несучій стіні по осі "1" свідчать про прогресуючу осадку конструкцій фундаменту. Отже, роботи були виконані неякісно. ОСОБА_2 підприємством фірма "Мека" було подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, яке судом першої інстанції задоволено не було. Судом не досліджувалася якість виконання робіт субпідрядником. Не досліджувався факт, який був встановлений судами апеляційної і касаційної інстанції щодо виявленого прихованого недоліку робіт, який був виявлений уже після прийняття робіт і підписання актів прийняття будівельних робіт. Судом першої інстанції не враховано позицію Вищого господарського суду України, де вказано, що для з'ясування всіх обставин справи, а саме: дослідження характеру виявлених недоліків виконаних робіт та їх наслідків, визначення за яким саме договором субпідряду виконувались роботи, що призвели до дефектів, встановлення з чиєї вини виникли виявлені недоліки, необхідне застосування спеціальних знань, а, отже, призначення відповідної судової експертизи. Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Отже, судом першої інстанці було однобічно розглянуто справу. Досліджувалися лише обов'язки генпідрядника щодо оплати робіт, проте не досліжувалися обов'язки субпідрядника щодо якісного виконання робіт. Адже обов'язок генпідрядника щодо оплати виконаних робіт презюмуєтьтя обов'язком субпідрядника щодо якісного виконання робіт. Судом першої інстанції не було досліджено відзиву до позову, в якому заначено, що у ПП "Ранг", правонаступником якого є ТзОВ "Статус-Груп", наявна заборгованість за надані ППФ "Мека" послуги з генпідряду та забезпечення електропостачанням ПП "Ранг" на загальну суму 2 282 грн. 07 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус-Груп" у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 р. у справі № 918/773/14 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства-фірми "Мека" - без задоволення, посилаючись на те, що твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки скаржником не наведено, яку саме норму або норми матеріального права було порушено та не правильно застосовано судом та не наведено які саме висновки суду не відповідають обставинам справи або які саме обставини справи, які суд вважав підтвердженими доказами не відповідають дійсності. Твердження скаржника про неможливість та незаконність здійснення позивачем процесуального правонаступництва є лише припущенням та не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Статтею 25 ГПК України, передбачено право сторони у разі заміни кредитора у зобов'язанні здійснити процесуальне правонаступництво на будь-якій стадії судового процесу. Ні норми цивільного законодавства ні стаття 25 ГПК України не передбачають наявності згоди боржника (іншої сторони по справі) щодо зміни кредитора у зобов'язанні (заміни сторони у справі у разі процесуального правонаступництва), а передбачають повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні, що і було зроблено позивачем та визнано відповідачем у своїх письмових поясненнях. Заперечення відповідача проти здійснення процесуального правонаступництва с необгунтованими, враховуючи також той факт, що договір відступленпя права вимоги по якому відбулось правонаступпицтво є дійсним та у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався. Заявляючи про начебто виявлені недоліки робіт (по спливу 2,5 місяців після їх прийняття), скаржник жодних вимог щодо захисту своїх прав в рамках цього процесу або окремого до позивача не заявляв, що підтверджує правильність позиції суду. Скаржник вважаючи що роботи виконані неякісно і його права порушені, вправі був звернутися з зустрічним позовом або з окремим з конкретними вимогами до позивача. Сторони погодили оплату за виконані роботи шляхом внесення авансу, а решту після підписання уповноваженими представниками сторін Акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 на окремо завершений об'єм виконаних робіт протягом 10 (десяти) банківських днів. Роботи були прийняті відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується Актом виконаних робіт КБ-2в і довідкою форми КБ-3 за липень - серпень 2013 року, які були підписані сторонами 21.08.2013 р. Вимог щодо наявності недоліків виконаних робіт генпідрядник не висував. Однак і цю погоджену суму в розмірі 251 578 грн. 80 коп. генпідрядником оплачено не було. Досудове врегулювання спору між сторонами не дало бажаного результату, заборгованість за фактично виконаний та прийнятий генпідрядником об'єм робіт оплачена не була. Відповідач отримавши оплату від замовника за виконані та прийняті роботи на суму 251 578,80 грн., витративши такі кошти на власні потреби, з метою не оплати позивачу вказаної суми, зараз намагається переконати суд у невиправлених з вини позивача недоліках. Хоча замовник прийняв такі роботи та оплатив їх генпідряднику не висуваючи жодних вимог щодо неналежної якості робіт. Щодо твердження скаржника про начебто наявність заборгованості ПП "Ранг" перед ППФ "Мека" по оплаті певних послуг і не прийняття цього судом першої інстанції до уваги, то наявність у відповідача вимог до ПП "Ранг", які виникли із інших договорів, не можуть бути підставою для невиконання відповідачем зобов'язань по договору субпідряду на капітальне будівництво, який і був предметом розгляду у суді першої інстанції. Господарським судом Рівненської області під час розгляду справи № 918/773/14 не було порушено матеріального та процесуального права, а відтак дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, оціненими за своїм внутрішнім переконанням суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги (а.с.231, т.ІV).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу; вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 р. у справі № 918/773/14 є законним та обґрунтованим; судом першої інстанції повно досліджено матеріали справи, а відповідач уникає оплати виконаних та прийнятих робіт.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.07.2014 р. у справі № 918/773/14 позов ОСОБА_2 підприємства "Ранг" до ОСОБА_2 підприємства-фірми "Мека" задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 251 578,80 грн. основного боргу, 13 619,72 грн. пені, 3 143,01 грн. 3 % річних, 2 767,36 грн. інфляційних втрат, а також 5 422,18 грн. судового збору (а.с.55-57, т.І).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. у справі № 918/773/14 апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства-фірми "Мека" задоволено; рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.45-50, т.ІІ).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 р. у справі № 918/773/14 касаційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Ранг" задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2014 р. у справі № 918/773/14 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області (а.с.105-112, т.ІІ).

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, Виший господарський суд у своїй постанові від 16.12.2014 р. зазначив, що враховуючи відсутність дефектних актів, для з'ясування всіх обставин справи, а саме: дослідження характеру виявлених недоліків виконаних робіт та їх наслідків, визначення за яким саме договором субпідряду виконувались роботи, що призвели до дефектів, встановлення з чиєї вини виникли виявлені недоліки, необхідне застосування спеціальних знань, а, отже, призначення відповідної судової експертизи.

Згідно частини 1 статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оскільки судом першої інстанції при повторному розгляді справи, судову експертизу не було призначено, на виконання вказівок Вищого господарського суду України у справі № 918/773/14 ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи і отримання висновку судового експерта (а.с.71-77, т.ІІІ). Матеріали справи № 918/773/14 направлено до ОСОБА_2 підприємства "Експерт-Рівне-Консалт" для проведення судової експертизи (а.с.154, т.ІV).

Відповідно до пункту 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", з подальшими змінами та доповненнями, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.

Ухвалою суду оплату за проведення експертизи було покладено на зацікавлену сторону - Приватне підприємство-фірму "Мека".

Однак, матеріали справи та ухвалу суду без виконання було повернуто судовим експертом на адресу суду, разом з повідомленням про неможливість проведення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки Приватне підприємство-фірму "Мека" до 10.11.2015 р. не з'явилося в головний офіс ОСОБА_2 підприємства "Експерт-Рівне-Консалт" для остаточної оплати робіт по виконанню експертизи (а.с.226, т. ІV).

Отже, у зв'язку із ухиленням заінтересованої сторони ПП "Мека" від оплати витрат на проведення експертизи, апеляційний суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2013 р. між ОСОБА_2 підприємством-фірмою "Мека" (генпідрядник) та ОСОБА_2 підприємством "Ранг" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на капітальне будівництво № 23/07-13 (а.с.9-14, т.І), згідно пунктів 1.1, 1.2 якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати на платних засадах на замовлення та з власних матеріалів комплекс будівельно-монтажних робіт з реконструкції адміністративного будинку з переплануванням приміщень Радивилівського навчально-консультативного пункту Рівненського ЦПТО ДСЗ в м. Радивилів Рівненської обл. згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здати об'єкт згідно Акту приймання-передачі закінчених робіт у встановлений договором термін. Основні параметри об'єкта будівництва (техніко-економічні показники): загальна площа - 820 кв. м.; будівельний об'єм 3235,3 куб. м.

Пунктом 2.1. договору сторони домовилися, що загальна сума цього договору складається з вартості витрат субпідрядника та вартості робіт, що виконуються субпідрядником за цим договором. Загальна сума цього договору складає - 619 806,40 грн. (з ПДВ 20 %).

Відповідно до пункту 2.2 договору остаточна сума договору відповідатиме всім сумам Актів форми КБ-2в та довідки КБ-3 узгоджених та підписаних уповноваженими представниками сторін, в т.ч. скріплених печатками сторін.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування генпідрядником коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника у національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт субпідрядником на підставі актів виконаних робіт в наступному порядку та в терміни: не пізніше 10 (десяти) календарних днів після укладання даного договору здійснити авансовий платіж у розмірі 30 % (тридцяти відсотків) від загальної вартості будівельних монтажних робіт за даним договором, який зараховується в рахунок виконаних робіт при здійсненні розрахунків; оплата вартості робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками сторін Акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 на окремо завершені об'єми виконаних робіт протягом 10 (десяти) банківських днів.

Остаточний розрахунок за договором здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів після здачі об'єкта в експлуатацію і підписання відповідного акта (пункт 2.6 договору).

Згідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 договору субпідрядник у рамках цього договору зобов'язується виконати якісно та у встановлений термін передбачені цим договором роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здати закінчені роботи у встановлений даним договором термін.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили що, генпідрядник у рамках цього договору зобов'язується: до початку провадження робіт забезпечити субпідрядника затвердженою проектно-кошторисною документацію і всіма необхідними документами, що дозволяють виконання робіт субпідряднику; прийняти результати робіт субпідрядника у порядку передбаченому цим договором та чинним законодавством України; сплатити вартість виконаних субпідрядником робіт за цим договором у порядку та в обсягах, передбачених у цьому договорі.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору субпідрядник щомісяця до 25 числа звітного місяця за результатами виконаних окремих етапів (об'ємів) робіт оформляє та надає генпідряднику акти форми КБ-2в, зведеної відомості матеріально-технічних ресурсів та виконавчу документацію до цих об'ємів. Після узгодження виконаних об'ємів робіт та підписання Актів форми КБ-2в до першого числа наступного за звітним місяцем субпідрядник надає генпідряднику довідку форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт в трьох примірниках на підставі узгоджених раніше робіт в Акті форми КБ-2в. Об'єми робіт не надані субпідрядником до 25 числа звітного місяця враховуються в Актах за наступний місяць з відповідною оплатою в наступних місяцях. Здавання-приймання в експлуатацію об'єкта загалом оформляється Актом приймання-передачі закінчених робіт, виконані підрядником відповідно до договору підряду, проектної та кошторисної документації, дата підписання якого сторонами визначає момент передачі робіт у власність замовника. Генпідрядник зобов'язаний прийняти роботи, виконані субпідрядником, протягом розумного строку з моменту повідомлення про готовність робіт до передавання, виконаних за даним договором.

На виконання умов договору субпідряду на капітальне будівництво № 23/07-13 від 23.07.2013 р. субпідрядник - Приватне підприємство "Ранг" виконало певний обсяг будівельно-монтажних робіт з реконструкції адміністративного будинку з переплануванням приміщень Радивилівського навчально-консультативного пункту Рівненського ЦПТО ДСЗ в м. Радивилів Рівненської області, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати форми № КБ-3 за липень-серпень 2013 року та Актами № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за липень-серпень 2013 року, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими відтисками їх печаток (а.с.15-23, т.І).

Приватне підприємство-фірма "Мека" своїх зобов'язань за договором по оплаті виконаних робіт не виконало.

Згідно частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином не допускаються (частина 7 статті 193 ГК України).

Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору підряду.

Згідно частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 318 ГК України та статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк визначений договором об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Як вбачається з актів № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за липень-серпень 2013 року (а.с.16-23, т.І), виконані позивачем будівельно-монтажні роботи, вартість яких складає предмет позову у цій справі, прийняті відповідачем без жодних зауважень стосовно обсягу чи їх якості (наявних недоліків).

Позивачем заявлено про стягнення вартості лише частини робіт, фактично виконаних згідно договору і відображених в довідці про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат форми № КБ-3 за липень-серпень 2013 року та актах № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за липень-серпень 2013 року (а.с.15-23, т.І).

За таких обставин, враховуючи, що сторони пунктами 2.5, 2.6 договору субпідряду на капітальне будівництво № 23/07-13 від 23.07.2013 р. передбачили можливість оплати окремих етапів робіт і такі роботи (фактично виконані) прийняті відповідачем без будь-яких зауважень стосовно допущених відступів від умов договору або інших недоліків, то, відповідно, останній зобов'язаний сплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених пунктом 2.5 договору.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження відповідача, що оплата робіт підряднику повинна здійснюватися в порядку визначеному пунктом 2.6 договору, оскільки об'єкт не здано в експлуатацію, то не настав і строк оплати, виходячи з наступного.

Пунктом 2.6 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за договором здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів після здачі об'єкта в експлуатацію і підписання відповідного акта.

Вказана умова договору відповідає положенням статті 854 ЦК України і стосується остаточного розрахунку за виконані підрядні роботи, однак, враховуючи, що предметом спору у цій справі є оплата вартості фактично виконаних та прийнятих робіт (окремого етапу робіт), то, відповідно, положення цього пункту до спірних правовідносин не може бути застосовано.

Оскільки факт виконання позивачем будівельно-монтажних робіт, обумовлених договором № 23/07-13 від 23.07.2013 р. доведений належними та допустимими доказами і вказані роботи прийняті відповідачем, за відсутності доказів сплати їх вартості у строки визначені в договорі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 251 578 грн. 80 коп. заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 2 767 грн. 36 коп. за період з вересня 2013 року по грудень 2013 року та 3 % річних в сумі 3 143 грн.01 коп. за період з 05.09.2013 р. по 03.02.2014 р. (а.с.3 на звороті - 4. т.І).

Враховуючи правильність проведених позивачем розрахунків та те, що відповідач прострочив оплату виконаних робіт, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 договору сторони передбачили, що за невчасне здійснення розрахунків генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь субпідрядника за кожен день прострочення.

Посилаючись на підпункт 8.1.2 договору, позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, нарахував відповідачу пеню в сумі 13 619 грн. 72 коп. за період з 05.09.2013 р. по 03.02.2014 р. за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань (а.с.3 на звороті, т.І).

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, враховуючи матеріали справи, норми чинного законодавства, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 251 578 грн. 80 коп. заборгованості, 13 619 грн. 72 коп. пені, 3 143 грн. 01 коп. 3 % річних та 2 767 грн. 36 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, ґрунтуються на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини і підлягають до задоволення, з покладенням судових витрат на відповідача у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що роботи були виконані неякісно, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Частинами 3, 4 статті 853 ЦК України встановлено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, визначена статтею 858 ЦК України, згідно частини 1 якої, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Тобто, згідно статті 858 ЦК України, відступ підрядника від умов договору чи недоліки в роботі (за їх наявності) не є підставою для відмови в оплаті виконаних та прийнятих замовником підрядних робіт.

Крім того, право вибору шляхів усунення недоліків належить замовнику і таке право відповідачем у цій справі,зокрема, шляхом подання зустрічного позову, не реалізовано.

Доводи апелянта щодо неправомірності здійснення правонаступництва, без згоди замовника спростовуються наступним.

Згідно частин 1, 2 статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Абзацом 3 пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

17.12.2014 р. між ОСОБА_2 підприємством "Ранг" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус-Груп " (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 17/12/2014, згідно пункту 1.1 якого згідно якого Приватне підприємство "Ранг" (первісний кредитор) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус- Груп" (новий кредитор) приймає право вимоги до ОСОБА_2 підприємства - фірма "МЕКА" (боржник) за договором субпідряду на капітальне будівництво № 23/07-13 від 23.07.2013р. на суму заборгованості в розмірі 271 108 грн. 89 коп.

Договір відступленпя права вимоги, по якому відбулося правонаступпицтво є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 р. правомірно було проведено заміну сторони у справі - ОСОБА_2 підприємства "Ранг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус- Груп" (а.с.208-209, т.ІІ), про що, на виконання пункту 1.4 постанови ВГСУ № 18 від від 26.12.2011 р., судом першої інстанції було зазначено у описовій частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо не задоволення клопотання про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку із складністю справи, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до частини 1 статті 4-6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Дана стаття не передбачає обов'язкового розгляду справи у колегіальному складі за клопотанням сторони.

Доводи щодо того, що судом першої інстанції не було досліджено відзиву до позову, в якому заначено, що у ПП "Ранг", правонаступником якого є ТзОВ "Статус-Груп", наявна заборгованість за надані ППФ "Мека" послуги з генпідряду та забезпечення електропостачанням ПП "Ранг" на загальну суму 2 282 грн. 07 коп. не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки вимоги, які виникли із інших договорів і не є предметом розгляду в даній справі і не заявлялись відповідачем до розгляду, зокрема, шляхом подання окремого позову або зустрічного позову, не можуть бути підставою для відмови у стягненні боргу по договору субпідряду на капітальне будівництво або зменшення суми боргу у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги щодо не призначення судом першої інстанції судової експертизи взято до уваги і, як було зазначено вище, така експертиза була призначена апеляційним судом, однак не була проведена у зв'язку із несплатою заінтересованою стороною (апелянтом) її вартості. Справу розглянуто за наявними матеріалами, підстави для скасування рішення відсутні.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дослідженням всіх обставин справи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 р. у справі № 918/773/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 підприємства-фірми "Мека"від 23.02.2015 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

ОСОБА_1