Постанова

від 25.11.2015 по справі 813/283/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 876/5792/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в адміністративній справі № 813/283/15 за позовом приватного підприємства «Торгова компанія Альянс» до державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року приватне підприємство «Торгова компанія Альянс» (надалі - ПП «ТК Альянс», Підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у м.Червонограді) від 12.01.2015 р. за №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки податкового органу про завищення Підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) та заниження податку на прибуток за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Технологія-КСП» є неправомірними й такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки фактичне здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується належними доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.01.2015 року за №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДПІ у м.Червонограді, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що висновки висновки, викладені в акті перевірки, є правомірними, а угода позивача з контрагентом не має реального товарного характеру з огляду на інформацію, що міститься у акті перевірки по ТОВ «Травелко-груп», яким, зокрема, не підтверджено взаємовідносини по ланцюгу постачання від ТОВ «Травелко-груп» до ТОВ «Технологія-КСП» (контрагента позивача).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 18 по 22 грудня 2014 року ДПІ у м.Червонограді проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ТК Альянс» з питань дотримання податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із ТОВ «Технологія-КСП» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2014 року за № 1613/2200/33071419 (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Підприємством приписів пунктів 198.1 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого завищено задекларовану суму податкового кредиту за липень 2014 року на суму 183 333,34 грн.

На підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 12.01.2015 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- за № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток в розмірі 273 285,51 грн, в тому числі: за основним платежем - в сумі 182 190,34 грн і за штрафними санкціями - в сумі 91 095,17 грн;

- за № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 1143 грн за липень 2014 року.

В основу висновків податкового органа про порушення позивачем приписів п.п.198.1 та 198.3 ст.198 ПК України покладено, зокрема, висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 12.09.2014 року № 2109/26-59-22-08/37728527 по ТОВ «Травелко-груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, яким, зокрема, не підтверджено взаємовідносини по ланцюгу постачання від ТОВ «Травелко-груп» до ТОВ «Технологія-КСП».

Як встановлено судом, 05.06.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Технологія-КСП» (Продавець) укладено договір поставки за № 9, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність обладнання (далі - товар), а покупець - прийняти і своєчасно оплатити, на умовах і строки, визначені цим договором.

Згідно із пунктом 2.1 договору товар постачається партіями згідно заявки покупця. Найменування товару, його асортимент, кількість та термін постачання кожної партії товару узгоджуються сторонами та відображаються у накладних та інших супровідних документах на кожну фактично поставлену партію.

На підтвердження реальності здійснених операцій за цим договором позивачем надано копії договору, податкових накладних, накладних, товарно-транспортної накладної (надалі - ТТН), платіжних доручень, а також довідку № 04-29/15 від 29.04.2015 р. про те, що 02.07.2014 р. позивачем було прийнято гірничо-шахтне обладнання (надалі - ГШО) від ТОВ «Технологія-КСП» згідно накладних № 60, 61, 62 від 02.07.2014 року та ТТН № 60 від 01.07.2014 року на орендованій площадці в присутності представників підприємства ПП «ТК Альянс» та ТОВ «Технологія-КСП». ГШО було перевантажено на автомобіль НОМЕР_3 власними силами і відправлено 02.07.2014 р. покупцю ВП «Управління Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» згідно видаткової накладної № РН-007021 від 02.07.2014 р. та ТТН № 007-21 від 02.07.2014 р. Передача здійснювалась на складі в с.Острів, у присутності представників підприємств ПП «ТК Альянс» та ВП «Управління Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля».

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивач підтвердив копіями: договору поставки товару від 18.04.2014 р. № 76 з ДП «Львіввугілля» (ВП Управління «Західвуглепостач»), специфікації до договору, видаткової накладної, ТТН, податкової накладної, довіреності на отримання ТМЦ.

Також надано копію договору суборенди промислової площадки від 02.01.2012 р.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що висновки податкового органу про непідтвердження здійснення господарських відносин позивача з ТОВ « Технологія-КСП» є помилковими, з огляду на те, що у позивача є всі необхідні документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують реальність здійснення цих господарських операцій.

Також відповідачем не доведено неможливості здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Технологія-КСП», а його висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, по суті, ґрунтуються лише на результатах проведеної іншим податковим органом перевірки підприємства, яке не було контрагентом позивача та не доведено взаємозв'язку такого з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Технологія-КСП».

При цьому судом враховано принцип індивідуалізації відповідальності, за яким підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин позивача з ТОВ «Технологія-КСП» та наявності факту узгодженості його дій з таким контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, право на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат виникає у платника податків лише у разі фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених первинних та інших документів; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При дослідженні наявних у справі та додатково наданих представником податкового органу доказів встановлено, що відповідно до ТТН від 01.07.2014 р. № 60 відвантаження ТМЦ від ТОВ «Технологія-КСП» для ПП «ТК Альянс» мало місце 01.07.2014 р.

Надалі ТМЦ було реалізоване позивачем для ВП «Управління Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» 02.07.2014 р. відповідно до податкових накладних за №№ 63 та 64 від 02.07.2014 р., видаткової накладної № РН-007021 від 02.07.2014 р. та ТТН № 007-21 від 02.07.2014 р.

Разом з тим, податкові накладні із аналогічною номенклатурою від постачальника ТОВ «Травелко-груп» до покупця ТОВ «Технологія-КСП» були видані 15.07.2014 року за №№ 113 та 114.

Крім того, згідно ЄРПН за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено придбання ТОВ «Технологія-КСП» аналогічної номенклатури ТМЦ у ТОВ «БК Рубікон люкс» згідно ПК від 07.07.2014 р. за №№ 5, 6, що теж є пізніше на дату реалізації на ПП «ТК Альянс». При цьому аналізом ЄРПН не встановлено придбання цієї номенклатури ТМЦ ТОВ «Рубікон люкс».

Тобто, зазначені обставини вказують на те, що ТМЦ були раніше отримані позивачем від ТОВ «Технологія-КСП», ніж придбані останнім.

При цьому реалізацію таким ТМЦ ТОВ «Технологія-КСП» в ЄРПН зареєстровано за цей період лише на ПП «ТК «Альянс», а згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс) станом на 31.12.2014 року «Запаси, в т.ч. готова продукція» становлять 0,0 грн; основні фонди у ТОВ «Технологія-КСП» на цей період відсутні, що свідчить про неможливість використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності.

За висновками акта ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 12.09.2014 року за № 2109/26-59-22-08/37728527 «Про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Травелко-груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року» не підтверджено взаємовідносини по ланцюгу постачання від ТОВ «Травелко-груп» до ТОВ «Технологія-КСП».

Відповідно до акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.09.2014 р. № 4247/26-58-22-04-17/31245726 «Про результати проведення невиїзної перевірки ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Компакт ОСОБА_2», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року» ТОВ «Травелко-Груп», ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, стан « 0» на суму ПДВ 2 434,291 тис.грн податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «Компакт ОСОБА_2» в липні 2014 року не декларував та податкові накладні на користь останнього в ЄРПН не реєстрував; тобто, неможливо підтвердити об'єкти оподаткування з придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у липні 2014 року.

Зазначене, з урахуванням інших наявних у справі доказів, дає підстави вважати, що спірні операції з постачання ТМЦ не мали реального характеру, а документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати податкових накладних, містять недостовірну інформацію.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в адміністративній справі № 813/283/15 скасувати.

У задоволенні позову приватного підприємства «Торгова компанія Альянс» до державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_3

Постанова складена у повному обсязі 30 листопада 2015 року.