Постанова

від 06.11.2018 по справі 813/283/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

06 листопада 2018 року

справа №813/283/15

адміністративне провадження №К/9901/8931/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Торгова компанія Альянс на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у складі суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М., у справі №813/283/15, за позовом Приватного підприємства Торгова компанія Альянс до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

21 січня 2015 року Приватне підприємство Торгова компанія Альянс (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 12 січня 2015 року № 0000012200 та №0000022200, з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 травня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволений, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення податкового органу від 12 січня 2015 року № 0000012200 та №0000022200, з підстав доведеності Товариством правомірності формування податкового кредиту за липень 2014 року відповідно до положень пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

25 листопада 2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, ухвалено нову постанову якою у задоволені позову Підприємства відмовлено у повному обсязі з мотивів доведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

04 грудня 2015 року Підприємством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, з підстав невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, доводить реальність виконання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія КСП предметом якого є постачання гірниче - шахтного обладнання придбаного та поставленого ВП Управління Західвуглепостач ДП Львіввугілля .

25 грудня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 07 грудня 2015 року, та витребувано справу №813/283/15 з Львівського окружного адміністративного суду.

Заперечення або відзив податкового органу на касаційну скаргу Підприємства до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

07 червня 2016 року справа №813/283/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа №813/283/15 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/8931/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 33071419, перебуває на податковому обліку податкового органу з 20 липня 2004 року, є платником податку на додану вартість з 29 грудня 2012 року.

Податковим органом у грудні 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія -КСП за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 26 грудня 2014 року №1613/2200/33071419 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 12 січня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 000022200 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статті 58 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 182190 грн. 34 коп. за порушення пунктів 198.1,198.3 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 91095 грн. 17 коп. грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу та № 000012200, яким з тих самих підстав зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 1143 грн.

Склад податкового правопорушення за висновками податкового органу полягає у завищенні Підприємством податкового кредиту за липень 2014 року на суму 183333 грн. 34 коп. сформованого за наслідками виконання договору поставки обладнання (товару) укладеного 05 червня 2014 року позивачем, як покупцем з Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія-КСП , як продавцем (контрагент позивача).

На підтвердження виконання умов договору позивач надає копії договору, накладних, податкових накладних, товарно-транспортної накладної (надалі ТТН), платіжних доручень, а також довідку № 04-29/15 від 29 квітня 2015 року про те, що 02 липня 2014 року позивачем прийнято гірничо-шахтне обладнання (надалі ГШО) від його контрагента згідно накладних № 60, 61, 62 від 02 липня 2014 року та ТТН № 60 від 01 липня 2014 року на орендованій площадці в присутності представників сторін договору. ГШО було перевантажено на інший автомобіль власними силами і відправлено 02 липня 2014 року покупцю ВП Управління Західвуглепостач ДП Львіввугілля згідно видаткової накладної № РН-007021 від 02 липня 2014 року та ТТН № 007-21 від 02 липня 2014 року. Передача здійснювалась на складі в с. Острів, у присутності представників Підприємства та ВП Управління Західвуглепостач ДП Львіввугілля .

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивач підтвердив копіями договору поставки товару від 18 квітня 2014 року № 76 з ДП Львіввугілля (ВП Управління Західвуглепостач ), специфікації до договору, видаткової накладної, ТТН, податкової накладної, довіреності на отримання ТМЦ та копією договору суборенди промислової площадки від 02 січня 2012 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позов висновувався на тому, що у позивача є всі необхідні документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції здійснив системний аналіз положень статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні дійшов висновку про те, що право на формування зокрема податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків лише у разі фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця, наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності, документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених первинних та інших документів та наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до ТТН від 01 липня 2014 року № 60 відвантаження ТМЦ від Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-КСП для Приватного підприємства ТК Альянс мало місце 01 липня 2014 року, в подальшому ТМЦ реалізовані позивачем для ВП Управління Західвуглепостач ДП Львіввугілля 02 липня 2014 року відповідно до видаткової накладної № РН-007021 від 02 липня 2014 року та ТТН № 007-21 від 02 липня 2014 року, податкових накладних за №№ 63 та 64 від 02 липня 2014 року.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено під час апеляційного провадження податкові накладні із аналогічною номенклатурою від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю Травелко-груп до покупця Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-КСП видані 15 липня 2014 року за №№ 113 та 114.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно ЄРПН за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія-КСП аналогічної номенклатури ТМЦ у ТОВ БК Рубікон люкс згідно податкових накладних від 07 липня 2014 року за №№ 5, 6, що теж є пізніше на дату реалізації Підприємству. При цьому аналізом ЄРПН не встановлено придбання продукції (товару) цієї номенклатури ТМЦ ТОВ Рубікон люкс . За результатами наведених досліджень суд апеляційної інстанції визнав, що зазначені обставини вказують на те, що ТМЦ були раніше отримані позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-КСП , ніж придбані останнім.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідження здійснені судом апеляційної інстанції вказують на не відповідність відображення в обліку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Щодо підстав бухгалтерського обліку господарських операцій, якими за частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року № 996-14, Суд вважає долучені до матеріалів справи світлокопії первинних документів, на які позивач посилається, як на підставу бухгалтерського обліку, такими, що не відповідають встановленим до них вимогам частини другої цієї статті, а саме жодна з видаткових накладних, як на придбання так і на продаж (реалізацію) придбаного обладнання (товару) не утримує в собі визначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Встановленим вимогам не відповідає довіреність на отримання товару від позивача, податкові накладні які утримують позначки про їх підписання іншою особою ніж визначені звітним податковим та розрахунковим документом, яким є податкова накладна.

Невідповідність наданим позивачем документів, як письмовим доказам процесуальним вимогам належності, допустимості та достатності унеможливлює прийняття позиції Підприємства про доведеність здійсненим ним господарських операцій, покладених в основу формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що взаємозв'язок доводів щодо факту здійснення господарських операцій має бути доведений не самим фактом наміру, посиланням, навіть укладенням певних правочинів, а належними діями або подіями щодо їх здійснення, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У межах спірних відносин суд першої інстанції обмежився виключно формою наданих позивачем документів, натомість суд апеляційної інстанції встановив усі обставини можливості здійснення господарських операцій, тобто їх сутність та правомірно дійшов висновку щодо не доведеності їх вчинення, внаслідок чого Суд вважає доведеним склад податкового правопорушення податковим органом в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування саме судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права внаслідок касаційна скарга є невмотивованою з точки зору вимог встановлених до касаційної скарги.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання податкового органу та суду апеляційної інстанції на неможливість проведення звірки податковими органами зокрема з контрагентом позивача, як доказом доведеності податкового правопорушення є неприйнятним стосовно спірних правовідносин, разом із тим помилковість висновку у цій частині не впливає на вирішення справи по суті.

Посилання позивача на принцип правомірності правочину в контексті статті 204 Цивільного кодексу України є прийнятним, разом із тим правовими наслідками, які покладені в основу податкового правопорушення є недоведеність його виконання.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Су

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Торгова компанія Альянс залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі №813/283/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер