Рішення

від 01.12.2015 по справі 908/5065/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 Справа № 908/5065/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗІТЦ В«ПромтехВ» (69069, м. Запоріжжя, вул. Учнівська, буд. 102)

до Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1 від 01.08.2015 р.;

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ В«ЗІТЦ В«ПромтехВ» , м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПАТ В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» , м. Запоріжжя, заборгованості в розмірі 8848,45 грн., з яких: 4883,76 грн. - сума заборгованості за поставлений товар, 3636, 34 грн. - сума інфляційних втрат, 328,35 грн. - сума 3% річних.

В обґрунтування правової підстави заявленого позову позивач посилався на приписи ст.ст. 509, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що згідно рахунку № СФ-0000063 від 23.05.2013 р., відповідач по видатковій накладній № РН-0000041 отримав товар на загальну суму 4883,76грн. За отриманий товар відповідач не розрахувався. За порушення терміну виконання грошового зобов'язання, згідно зі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до сплати відповідачу суму 3636,34 грн. втрат від інфляції та суму 328,35 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5065/15, розгляд якої призначено на 13.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.11.2015 р.

Ухвалою суду від 03.11.2015 р., виправлено описку, допущену в ухвалах господарського суду від 17.09.2015р. та від 13.10.2015р., змінивши найменування відповідача у справі № 908/5065/15 з Публічного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» на Приватне акціонерне товариство В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» ; зазначеною ухвалою не прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 13 від 02.11.2015р.); також ухвалою в задоволенні заяви ТОВ В«ЗІТЦ В«ПромтехВ» про забезпечення позову було відмовлено; цією ж ухвалою на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 908/5065/15 на 15-ть днів - до 02.12.2015р., розгляд справи відкладено на 01.12.2015 р.

Відповідач - вимоги суду, щодо надання письмового відзиву не виконав, свого представника в судове засідання 01.12.2015 р. не направив, про причини неявки не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Зокрема, ухвала суду по даній справі від 03.11.2015р. направлялась на належну адресу місцезнаходження відповідача: 69002, м.Запоріжжя, вул Залізнична, буд.2, визначеної у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ОСОБА_2 з ЄДРПОУ наявний у матеріалах справи). Крім того, представник відповідача (ОСОБА_2, довіреність № 4729 від 23.09.2015 р.), був присутній у попередньому судовому засіданні, яке відбулось 03.11.2015 р. Про відкладення розгляду справи на 01.12.2015 р. о 12 год. 00 хв., представника відповідача було повідомлено особисто в попередньому судовому засіданні.

За таких обставин, відповідач є повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 01.12.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та припинення провадження у справі за вимогою про стягнення суми основного боргу.

Матеріали справи свідчать, що 23 травня 2013 року ТОВ «ЗІТЦ «ПРОМТЕХ» (позивачем) було надано ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (відповідачу) рахунок-фактуру СФ-0000063 для сплати товарно-матеріальних цінностей на суму 4883,76 грн.

13 червня 2013 року за усною домовленістю, спираючись на довготривалі ділові стосунки позивач відвантажив відповідачу товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 4883,76 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000041 від 13.06.2013 р.

Відповідальною особою відповідача (ОСОБА_3 за довіреністю № 11744 від 13.06.2013 р.) було прийнято товарно-матеріальні цінності. Про факт отримання ТМЦ на суму 4883,76 грн., представником відповідача вчинено відповідний запис на видатковій накладній № РН-0000041 від 13.06.2013 р.

З боку відповідача, зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, належним чином виконано не було.

У зв'язку з цим, 23.06.2014 р. за вих. № 14, позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ПрАТ В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» , заборгованості в розмірі 8848,45 грн., з яких: 4883,76 грн. - сума заборгованості за поставлений товар, 3636, 34 грн. - сума інфляційних втрат, 328,35 грн. - сума 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підписаної обома сторонами видаткової накладної № РН-0000041 від 13.06.2013 р., між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме: обов'язок позивача полягає у поставці товару відповідачеві, та, відповідно, обов'язок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, виходячи із правової природи правочину купівлі-продажу, після отримання товару у покупця виникає зустрічне зобов'язання по оплаті переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у покупця (відповідача) виникло зобов'язання по сплаті ціни переданого йому товару.

Згідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або цивільного законодавства.

Листом від 23.06.2014р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про сплату суми 4883,76грн. основного боргу.

Всупереч ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач обов'язок по сплаті товару у семиденний строк не виконав, внаслідок чого основний борг відповідача за отриманий від позивача товар станом на момент подання позову до суду (17.09.2015р.) становив суму 4883,76 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати отриманого товару, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4883,76 грн.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі, яке відбулось за ухвалою суду від 17.09.2015р. відповідач сплатив основний борг, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 4883,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9763 від 30.10.2015 р.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі за позовною вимогою про стягнення суми основного боргу 4883,76 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 14.06.2013 р. по 09.09.2015 р.) сума 3% річних становить 327,95 грн., тому в решті вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Заявлена вимога про стягнення втрат від інфляції (за період червень 2013 р. - липень 2015 р.) задовольняється у повному обсязі в розмірі 3636,34 грн. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗІТЦ В«ПромтехВ» (69069, м. Запоріжжя, вул. Учнівська, буд. 102, код ЄДРПОУ 34640529) суму 327 (триста двадцять сім) грн. 95 коп. 3% річних, суму 3636 (три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 34 коп. втрат від інфляції та суму 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 94 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Провадження у справі за вимогою про стягнення суми 4883,76 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 03.12.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко