Постанова

від 30.11.2015 по справі б8/116-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ Б8/116-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика": Мотузюк Б.М. (довіреність б/н від 05.02.2015);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика"

на ухвалу господарського суду Київської області від 30.09.2015

у справі № Б8/116-12 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві

до акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б8/116-12 про банкрутство акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", порушена ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2012 за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві.

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Київської області від 12.11.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2015 у справі № Б8/116-12 залишено без задоволення заяву акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2004.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ліквідатор акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір від 21.12.2004 купівлі-продажу частини нежитлової будівлі "Б" загальною площею 127,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, укладений акціонерним товариством відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" та товариством з обмеженою відповідальністю "Імідж", посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Євгенією Василівною та зареєстрований в реєстрі за номером 12993.

Скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладення доводів заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2004, за результатами розгляду якої винесено оскаржену ухвалу суду від 30.09.2015.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатор акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" арбітражний керуючий Патерилов В.В. 18.05.2015 звернувся до господарського суду із заявою, з урахуванням додаткових пояснень від 05.08.2015, про визнання недійсним укладеного 21.12.2004 акціонерним товариством відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" та товариством з обмеженою відповідальністю "Імідж" договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі "Б" загальною площею 127,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Замкова, 24.

Заява мотивована тим, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, встановлених частиною 10, пунктом 1 частини 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки внаслідок його укладення із заінтересованою особою відчужено майно акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", чим завдано шкоди майновим інтересам останнього.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини 2 статті 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

В даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі - Закон).

Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить повноваження ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Тобто ч. 10 ст. 17 Закону не передбачено підстав для визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство.

У справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України на підставах, передбачених Законом про банкрутство, а саме частиною 11 статті 17 Закону.

Зазначені у частині 11 статті 17 Закону підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати таку угоду недійсною саме у справі про банкрутство.

На підставах, передбачених частиною 11 статті 17 Закону про банкрутство, угода визнається недійсною за спрощеною процедурою, яка не вимагає від суду вчинення додаткових дій, що притаманні позовному провадженню.

Відповідно до статті 25 Закону ліквідатора наділено правом на подання заяв про визнання угод недійсними в ліквідаційній процедурі.

На підставі пункту 11 статті 17 Закону господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства може бути визнана недійсною угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Дана стаття передбачає дві спеціальні умови, за наявнісю яких угода може бути визнана недійсною у справі про банкрутство, а саме укладання боржником угоди із заінтересованими особами та завдання цією угодою збитків кредиторам.

Аналіз спірних правовідносин, пов'язаних із укладанням та виконанням оспорюваного договору, свідчить про те, що наслідком укладення цього договору є відчуження акціонерним товариством відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" частини нежитлової будівлі "Б" загальною площею 127,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж".

Про укладення названого договору із заінтересованою собою, на думку заявника, свідчить те, що ОСОБА_5 на той час одночасно була учасником та керівником акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" і товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж".

Проте з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Імідж" при укладенні спірного договору за змістом статті 1 Закону не вважалося зацікавленою особою стосовно боржника у даній справі.

Доводи ліквідатора про те, що договір купівлі-продажу укладено виключно з метою виведення активів підприємства боржника за заниженою вартістю, яку не сплачено дотепер, не впливають на результат розгляду даної справи, оскільки відповідно до ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Підприємництво здійснюється в тому числі на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Між тим, ця обставина може бути предметом дослідження при вирішенні спору про визнання правочину недійсним при доведені умислу на укладення фіктивного правочину.

За таких обставин, підстави для визнання оспорюваного договору недійсним в межах справи про банкрутство з підстав, зазначених ліквідатором акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", відсутні.

Втім, з огляду на відсутність доказів проведення товариством з обмеженою відповідальністю "Імідж" оплати за спірним договором, відповідний договір вважаються невиконаним дотепер, у зв'язку з чим ліквідатор за наявності встановлених законом підстав не позбавлений можливості відмовитися від виконання цього договору згідно ч. 10 ст. 17 Закону.

За таких обставин, аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали господарського суду відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Київської області від 30.09.2015 у справі № Б8/116-12 залишити без змін, апеляційну скаргу ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко