Постанова

від 30.11.2015 по справі б8/116-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ Б8/116-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика": Мотузюк Б.М. (довіреність б/н від 05.02.2015);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика"

на ухвалу господарського суду Київської області від 30.09.2015

у справі № Б8/116-12 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві

до акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б8/116-12 про банкрутство акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", порушена ухвалою господарського суду Київської області від від 31.10.2012 за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві.

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Київської області від 12.11.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2015 у справі № Б8/116-12 припинено провадження з розгляду заяви акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання недійсною заяви акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" від 06.02.2006 про припинення права користування АТВТ "Білоцерківська швейна фабрика" земельною ділянкою площею 0,0831 га за адресою м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, та визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єкту надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та у власність" від 06.03.2006 № 437.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ліквідатор акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду у новому складі суду.

Скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав розглядати в межах справи про банкрутство заяву ліквідатора про оскарження заяви боржника про припинення права користування земельною ділянкою та рішення Білоцерківської міської ради від 06.03.2006 № 437, скаржник зазначає, що відмова від земельної ділянки є одностороннім правочином та може бути визнана недійсною в судовому порядку, так само як і рішення місцевої ради про відмову від права користування цією земельною ділянкою.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" апеляційну скаргу підтримав.

Білоцерківська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатор акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" арбітражний керуючий Патерилов В.В. 29.12.2014 звернувся до господарського суду із заявою, з урахуванням додаткових пояснень від 23.03.2015, про визнання недійсним правочину - заяви акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" від 11.02.2005 про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0831 га за адресою: м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, та визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єкту надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та у власність" від 06.03.2006 № 437.

В обґрунтування заяви ліквідатор зазначив, що спірний правочин націлений на безоплатне відчуження речового права володіння та користування земельною ділянкою, завдає збитків боржнику і кредиторам у даній справі, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним з підстав, встановлених частиною 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини 2 статті 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

В даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі - Закон).

Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить повноваження ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Тобто ч. 10 ст. 17 Закону не передбачено підстав для визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у ч. 11 ст. 17 Закону. Посилання ліквідатора на положення ч. 10 ст. 17 Закону не можуть бути підставами для визнання недійсною спірної угоди у провадженні справи про банкрутство, оскільки предметом регулювання цієї норми є підстави для відмови від виконання договорів боржника. (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №14/5026/1311/2012).

Визнання угод недійсними на підставах, які не передбачені ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, відбувається в порядку позовного провадження.

Ліквідатор акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика", звертаючись із заявою про оскарження правочину на підставі ч. 10 ст. 17 Закону, викладене не врахував.

Оскільки про наявність передбачених ч. 11 ст. 17 Закону підстав для визнання спірного правочину недійсним у заяві ліквідатора та додаткових поясненнях до неї не йдеться, на зазначену норму заявник не посилався, підстави для розгляду відповідної заяви та прийняття рішення про визнання недійсним оспорюваного правочину в межах даної справи про банкрутство з підстав, встановлених ч. 10 ст. 17 Закону, відсутні.

Що стосується вимог про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 06.03.2006 № 437, то відповідне рішення є актом органу місцевого самоврядування, і на нього не можуть поширюватися норми, які регламентують підстави недійсності правочинів, у зв'язку з чим підстави для розгляду відповідних вимог в межах справи про банкрутство відсутні також.

За таких обставин, аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали господарського суду відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Київської області від 30.09.2015 у справі № Б8/116-12 залишити без змін, апеляційну скаргу ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу "Білоцерківська швейна фабрика" залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко