Ухвала

від 04.12.2015 по справі 2403/1807/12

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2403/1807/12

Провадження № 6/715/68/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

складі головуючого судді Маковійчук Ю.В.,

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

за участю представника ДВС ОСОБА_1

боржника ОСОБА_2

розглянувши подання відділу ДВС Глибоцького РУЮ Чернівецької області про зміну способу і порядку виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И В:

Відділ ДВС Глибоцького РУЮ Чернівецької області, звернувся до суду з поданням про зміну способу і порядку виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2012 року в справі за позовом ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 ПП «ВАММ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції перебуває виконавчий лист № 2403/1807/12 від 12 листопада 2012 року про стягнення у солідарному порядку із ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ПП «ВАММ» на користь ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заборгованості за кредитним договором в розмірі 742 848,24 грн. та судового збору в сумі 3 219 грн. При цьому державний виконавець посилається на те, що в порядку виконання було описано майно боржника, зокрема, житловий будинок в с. Валя Кузьмін по вул. Головній № 105, що перебуває в заставі стягувача. Однак, встановлено, що в даному будинку зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Орган опіки і піклування Глибоцької РДА надав висновок №01-12-584 від 17 жовтня 2015 року про неможливість виселення вказаних неповнолітніх із будинку. Зважаючи на викладене, просить змінити спосіб або порядок виконання вищевказаного рішення суду.

Державний виконавець Коломієць В.К. в судовому засіданні просив подання задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені з поданні, а також вказував на те, що на даний час у боржників іншого мана не виявлено, а тому просив надати дозвіл на проведення дій по виявленню майна за місцем проживання боржників.

ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні даного клопотання, посилаючись на те, що вони кожного місяця, по мірі можливості, погашають заборгованість по виконавчому провадженню, при цьому вказувала на те, що іншого майна не має.

Представник стягувача ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» та боржник ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в їх відсутність.

Дослідивши матеріали подання суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2012 року в справі за позовом ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ПП «ВАММ» про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено та стягнуто в солідарному порядку із відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 742 848,24 грн. та судовий збір в сумі 3 219 грн.

16 листопада 2012 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2403/1807/12 від 12.11.2012 року по виконанню вказаного рішення суду. Рішення суду боржниками в добровільному порядку не виконано.

Встановлено, що державним виконавцем описано майно боржника ОСОБА_2, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по вул.. Головній № 105 в с. Валя Кузьмин Глибоцького району Чернівецької області, яке перебуває в заставі банку. В даному будинку проживає семеро осіб, в тому числі двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Орган опіки і піклування Глибоцької РДА надав висновок №01-12-584 від 17 жовтня 2015 року про неможливість виселення вказаних неповнолітніх із будинку.

Наявність іншого майна на даний час виконавцем не встановлено.

Судом також встановлено, що на даний час боржником ОСОБА_2 частково погашено суму заборгованості в розмірі 290 000 гривень.

Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України та статтею 14 ЦПК України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України і виконується в порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження".

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Зміна способу і порядку виконання судового рішення - це зміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду.

Чинним цивільним процесуальним законодавством чітко визначено, що зміна способу і порядку виконання рішення суду може мати місце лише у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Так, відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Крім того, ст. 373 ЦПК України передбачає заходи, спрямовані на безумовне виконання рішення суду, що набрало законної сили, а не на зміну його змісту.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України „Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Суд вважає, що доводи державного виконавця про неможливість звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки там, проживають неповнолітні діти, в розумінні ст. 373 ЦПК України не можуть бути підставою для зміни способу виконання рішення суду, оскільки, звернення стягнення на предмет застави відповідно до умов договору та діючого законодавства є правом а не обов'язком заставодержателя. При цьому суд виходив із наступного.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Нормами ст. ст. 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною восьмою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. ст. 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що державним виконавцем вчиняються дії з виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, на користь іпотекодержателя, а не з виконання судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

А тому, суд приходить до висновку, що у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то слід виходити із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження», тобто проводити виконавчі дії в послідовності в якій вони визначені саме цим законом та провести всі необхідні дії для встановлення не тільки майна, що перебуває в заставі, а і іншого майна боржника на яке може бути проведено стягнення за виконавчим листом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що викладені вимоги держаного виконавця стосуються в цілому вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, можуть істотно змінити зміст резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.

При цьому слід звернути увагу на те, що стягнення заборгованості за кредитним договором слід проводити не лише за рахунок реалізації заставного майна по договору застави, оскільки стягнення заборгованості згідно рішення суду, що залишилась непогашеною після реалізації заставного майна, повинно проводитись в загальному порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст.ст. 36, 54 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 209-210, 373 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції в Чернівецькій області про зміну способу і порядку виконання рішення суду - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через суд Глибоцький районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: