РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" грудня 2015 р. Справа № 906/671/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Маціщук А.В.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Сороці Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" від 08.10.2015 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.15 р. у справі № 906/671/15
за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трансфер груп"
до відповідача ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "ЖЛ"
про стягнення 251 700,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність в справі;
від відповідача: не з'явився.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.09.2015 р. у справі № 906/671/15 (суддя Вельмакіна Т.М.) позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трансфер груп" до ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" про стягнення 251 700,00 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 251 700,00 грн. заборгованості та 5 034,00 грн. судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг, ні у встановлений строк, ні станом на час розгляду справи, не виконав, доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав, а позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулося з апеляційною скаргою від 08.10.2015 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.15 р. у справі № 906/671/15, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: статті 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", статтей 33, 36 ГПК України. В матеріалах судової справи як і у сторін судового процесу, зокрема у ТзОВ "Трансфер Груп" та ОСОБА_4 "ЖЛ" відсутні будь-які оригінали наданих позивачем документів на підтвердження факту надання послуг. Відповідач надав суду пакет документів які надійшли на адресу останнього від позивача і ці документи не були оригіналами про які зазначив позивач. В судовому засіданні він заявив клопотання про долучення до матеріалів справи отриманих від позивача документів, для спростування неправдивих свідчень останнього, але представники зазначили що ці документи не направлялись позивачем відповідачу. Суд ухвалив про відмову в задоволенні клопотання та в приєднанні наданих відповідачем документів, чим порушив права останнього передбачені статтями 22, 36 ГПК України. Відповідач жодним чином не вказував суду про завдані позивачем збитки, оскільки це було предметом іншої справи. Суд ігнорує умови підпункту 2.2.1 договору де передбачено, що експедитор зобов'язується завчасно (не менше, ніж за добу до завантаження) письмово акцептувати заявку. Не прийнято судом до уваги твердження відповідача про неналежність разових договорів-заявок, як доказів, у зв'язку з ненаданням їх оригіналів і не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що копії разових договорів заявок, які надані позивачем не є факсимільними копіями, а роздруковані з комп'ютера. Ці обставини підтверджують доводи відповідача, що останній не направляв разові договори позивачу. Суд порушив статтю 629 ЦК України де зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Взяття судом вибірково листів, які суд отримав від юридичних осіб свідчить про предвзятість суду до останнього. Фактом предвзятості до останнього є також зазначення судом фактів на які відповідач не посилався взагалі. В оскаржуваному рішенні господарським судом враховано, що всі первинні документи, які є підставою для проведення розрахунків згідно пункту 4.1 договору, направлені позивачем на адресу відповідача, згідно вказаного в описі вкладення переліку, отримані відповідачем. Суд також звернув увагу на те, що позивач направив на адресу відповідача оригінали документів, не взявши до уваги пред'явлені відповідачем суду документи які надійшли на адресу останнього від позивача. Так, в поясненнях позивача зазначено про 48 актів виконаних робіт, а в матеріалах справи їх 51, при тому, що разових договорів заявок позивачем було надано аж 52. Факт передачі оригіналів ТТН ТДВ "ЖЛ" спростовується листами відповідача, які він направляв на адреси інших товариств. Оригіналів документів, які надані позивачем в копіях суду, не має і не було у відповідача.
В додаткових поясненнях апелянт зазначає, що судом не зазначено докази, якими підтверджується факт виконання позивачем вимог договору в частині передачі відповідачеві актів звіряння взаєморозрахунків, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, а також належним чином засвідчених копій договорів та актів надання послуг, які позивач підписував із підприємствами-перевізниками, і, як наслідок, факт відмови відповідача від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних. Посилання в рішенні на надані Головним управління Міндоходів у Житомирській області до матеріалів справи роздруківки податкових декларацій з ПДВ за грудень 2014 - січень 2015 року є беззаперечним доказом отримання відповідачем послуг за договором, що порушує чинне законодавство України та практику суду. В порушення вимог закону суд прийняв в якості належних доказів на підтвердження здійснення господарських операцій копії Товарно-транспортних накладних та декларації Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Позивач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трансфер груп", у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2015 р. у справі № 906/671/15 без змін, а скаргу ОСОБА_4 "ЖЛ" без задоволення, посилаючись на те, що вимоги апелянта не відповідають вимогам чинного законодавства та реальним обставинам, а рішення суду є законним, таким що винесено у суворій відповідності до норм чинного законодавства України. Зазначені в апеляційній скарзі обставини, не відповідають дійсності та повністю заперечуються наступними обставинами. Відповідачу направлені оригінали всіх первинних документів за спірний період, перелік яких вказано в описі, які відповідачем отримані 12.03.2015 р. Позиція апелянта, що під час посилання позивача на дане твердження, відповідач надав пакет документів які надійшли на адресу останнього від позивача і ці документи не були оригіналами, не відповідає дійсності, зумовлена бажанням ввести суд в оману, а також уникнути господарської відповідальності, яка передбачена законодавством України. Працівниками поштового відділення при здійсненні пересилання поштовим зв'язком, було здійснено перевірку документації яка була зазначена у реєстрі доданому до цінного листа. Про факт надіслання нібито копій документів, апелянт почав зазначати лише у судовому засіданні. Не було складено жодних актів про отримання копій замість оригіналів, не було надіслано звернень до УДППЗ "Укрпошта" з метою встановлення обставин надіслання документації. Щодо зазначення позивачем обставин які стали передумовою невиконання господарського зобов'язання з боку апелянта, а саме факту недотримання умов договору та втрати вантажу й завдання збитків ОСОБА_4 "ЖЛ" на суму 317 000 грн., слід зазначити, що така інформація була зазначена саме апелянтом у своїй відповіді на претензію, яка була подана ТзОВ "Трансфер груп" до матеріалів справи. Така інформація була надана суду з метою доведення обставин які мали місце, а не з метою якимось чином обмовити відповідача та ввести суд в оману. В свою чергу, представником ОСОБА_4 "ЖЛ" постійно вчинялись дії спрямовані на затягування судового процесу та введення суду в оману. Представником ОСОБА_4 "ЖЛ" було подано зустрічну позовну заяву, із вимогою стягнути з позивача збитки у розмірі 317000,00 грн., проте вона не була прийнята до розгляду у зв'язку із недотриманням законодавства України та не сплатою судового збору. Також в своїй апеляційній скарзі, апелянт не зазначає обставин внесення даних до реєстру податкових накладних із посиланням на спірні правовідносини, а лише посилається на недослідженість обставин справи судом першої інстанції, збігу юридичних адрес із афільованими з апелянтом компаніями. Доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції - законним та таким що не підлягає скасуванню.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) та розпискою від 11.11.2015 р. (а.с.124, 129, т.V).
01.12.2015 р. електронною поштою на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання № 6230/2 від 01.12.2015 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, щонайменше на один місяць.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу; вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2015 р. у справі № 906/671/15 є законним та обґрунтованим; пояснив, що відповідач спочатку здійснював проплату, а згодом перестав платити та інформував позивача, що немає коштів для сплати.
Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.12.2015 р. електронною поштою на адресу апеляційного господарського суду від відповідача - ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі ОСОБА_4 "ЖЛ") надійшло клопотання № 6230/2 від 01.12.2015 р., в якому відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату, щонайменше на один місяць, про що повідомити ОСОБА_4 "ЖЛ"; справу не розглядати без участі їх представника.
Дане клопотання до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Згідно пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
З офіційної бази електронної пошти Рівненського апеляційного господарського суду вбачається, що клопотання відповідача ОСОБА_4 "ЖЛ" про відкладення розгляду справи від 01.12.2015 р. не містить електронного цифрового підпису.
Станом на 02.12.2015 р. 11:00 год. оригінал відповідного клопотання від 01.12.2015 р. у даній справі у паперовій формі на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Підпунктом 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні".
За наведених обставин, колегія суддів з урахуванням двохмісячного терміну розгляду скарг згідно статті 102 ГПК України, приходить до висновку про, що подане відповідачем - ОСОБА_4 "ЖЛ" клопотання № 6230/2 від 01.12.2015 р. про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, не містить електронного цифрового підпису, оригінал відповідного клопотання станом на час розгляду апеляційної скарги не надано.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, судове засідання відбувається після відкладення розгляду справи, а в попередньому судовому засіданні представник відповідача приймав участь і надавав пояснення, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.
Зазначення в клопотанні про відсутність ОСОБА_4 "ЖЛ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців спростовується доданою копією витягу з ЄДРЮО та ФОП. з якого вбачається про скасування реєстраційної дії (а.с.142, т.V).
03.11.2014 р. ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (замовник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трансфер груп" (експедитор) (далі ТзОВ "Трансфер груп") укладено договір транспортної експедиції № 412, згідно пункту 1.1 якого експедитор за дорученням замовника та за його рахунок зобов'язаний надати транспортні експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних транзитних та інших вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити надані послуги (а.с.24-27, т.І).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджується сторонами в замовленнях (заявках). Замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов даним договором, пріоритетними є умови, зазначені в замовленні (заявці).
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору замовник зобов'язується завчасно (не менш ніж за 2 робочих дня до моменту завантаження) направляти експедиторові факсимільним зв'язком заявку на організацію транспортування вантажу, підписану уповноваженою особою.
Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що експедитор зобов'язується завчасно (не менш, ніж за добу до завантаження) письмово акцептувати заявку. З моменту письмового акцепту заявка вважається прийнятою до виконання, і відмова від її виконання однією із сторін служить підставою для пред'явлення штрафних санкцій.
Згідно підпункту 2.2.2 договору експедитор зобов'язується організувати і забезпечити виконання послуг, обумовлених замовленням (заявкою).
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на підставі отриманих замовником оригіналів рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг та податкової накладної на протязі 15 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів вказаних документів, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг (пункт 4.2 договору).
Договір підписано обома сторонами та скріплено їхніми печатками.
23.02.2015 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 01Тр-15 про сплату заборгованості в сумі 251 700,00 грн. з проханням повернути підписані акти надання послуг, які зазначені в претензії (а.с.36-38, т.ІІІ).
У відповіді від 23.03.2015 р. на претензію № 01Тр-15 від 23.02.2015 р. відповідач вказав, що всупереч підпункту 2.2.7 договору позивач не забезпечив схоронність прийнятого вантажу, що у відповідності до пункту 3.7 договору передбачає відповідальність експедитора у межах відповідальності, що не перевищує відповідальність для перевізника, що через халатність позивача відповідачу були завдані збитки на суму 319 тис. грн., у зв'язку з втратою перевезеного вантажу і що питання щодо погашення заборгованості буде вирішено після врегулювання питання щодо неналежного виконання умов договору № 412 від 03.11.2014 р. (а.с.39, т.ІІІ).
07.05.2015 р. ТзОВ "Трансфер груп" звернулося до господарського суду Житомирської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 "ЖЛ" 251 700,00 грн. за надані послуги на підставі заявок відповідача, згідно актів надання послуг за період з грудня 2014 року по січень 2015 року (а.с.3-13, т.І). На підтвердження факту надання послуг на дану суму позивачем надано договори заявки, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, рахунки на оплату, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.39-193, т.І, а.с.5-164, т.ІІ, а.с.45-95, т.ІІІ).
Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 3 статті 3, статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, є відносинами за договором транспортного експедирування.
Згідно статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
Частинами 1, 3 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні (частини 10, 11 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
З наявних в матеріалах справи разових договорів-заявок вбачається, що відповідач, згідно пункту 2.1 договору, направив позивачу заявки, які були прийнятті останнім до виконання шляхом підписання уповноваженою особою та проставлення печатки.
Твердження відповідача про неналежність разових договорів-заявок, як доказів, у зв'язку з ненаданням їх оригіналів, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки умовами пункту 2.1 договору передбачено направлення експедитору заявки факсимільним зв'язком. Повернення оригіналів заявок з мокрими печатками обох сторін даним пунктом договору не передбачено.
Договором транспортної експедиції № 412 сторони погодили, що саме ОСОБА_4 "ЖЛ" є замовником послуг та за його дорученням ТзОВ "Трансфер Груп" зобов'язується надати транспортні експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних транзитних та інших вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами.
Хоча ОСОБА_4 "ЖЛ" не є ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем згідно ТТН, здійснення перевезень за заявкою відповідача відповідає умовам укладеного договору, саме ОСОБА_4 "ЖЛ" за договором є замовником послуг. У ТТН, в яких відсутні дані про відповідача, у графі "пункт розвантаження" зазначено юридичну адресу ОСОБА_4 "ЖЛ". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 "ЖЛ" є правонаступником ТзОВ "Будстайл-ХХІ", юридична адреса якого: 01014, м. Київ, Печерський район, пров. Мічуріна буд. 3/2, Літ А (а.с.209-211, т.ІV). Саме на вказану адресу, згідно ТТН, доставлявся вантаж на ім'я ТзОВ "Ренесанс капітал інвест". Водночас, згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридична адреса ТзОВ "Ренесанс капітал інвест" - 01014, м. Київ, Печерський район, пров. Мічуріна буд. 3/2, ОСОБА_5, офіс 11; юридична адреса ТзОВ "Ренесанс траст" - 01014, м. Київ, Печерський район, пров. Мічуріна буд. 3/2, Літ А, офіс 21. Також, згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, власником істотної участі та бенефіціарним власником ОСОБА_4 "ЖЛ", ТзОВ "Ренесанс капітал інвест", ТзОВ "Ренесанс траст" є одна і та ж особа.
Враховуючи, що саме відповідач подав заявки на перевезення визначеного у них товару, а також те, що у ТТН наявні всі необхідні відмітки про виконання замовлених послуг, спростовуються доводи ОСОБА_4 "ЖЛ" стосовно того, що ТТН не є доказами про надання експедиційних послуг за договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що листи деяких контрагентів ОСОБА_4 "ЖЛ" про відсутність інформації щодо здійснених перевезень ТзОВ "Трансфер груп" та про відсутність відносин з ним, не спростовують факт наданих договірних послуг, оскільки договір транспортної експедиції № 412 від 03.11.2014 р. укладено саме ОСОБА_4 "ЖЛ" та ТзОВ "Трансфер груп".
Всі первинні документи, які є підставою для проведення розрахунків згідно пункту 4.1. договору, направлені позивачем на адресу відповідача, згідно вказаного в описі вкладення переліку, доказом чого є фіскальний чек та опис вкладення від 11.03.2015 р. (а.с.133-135, т.ІІІ). Отримані вказані документи відповідачем 12.03.2015 р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.132, т.ІІІ). Факт неповернення відповідачем підписаних актів наданих послуг не свідчить про ненадання позивачем договірних послуг.
Відповідачем будь-яких заперечень після отримання поштового відправлення, до звернення позивача з позовом до суду, на адресу позивача не направлено. Не містять матеріали справи також доказів застосування сторонами штрафних санкцій, передбачених пунктом 2.2.1 договору, за відмову від виконання заявок.
Додатковими належними доказами підтвердження суми заборгованості за договором, в сукупності з іншими документами, є податкові накладні, в яких міститься посилання на вищевказаний договір.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 р. "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), податкові накладні є звітними розрахунковими податковими документами.
Статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно пункту 8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за № 1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).
Так, Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області до матеріалів справи надано роздруківки податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за грудень 2014 - січень 2015 років, поданих ОСОБА_4 "ЖЛ" в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності в сумі 218 300,00 грн., що неможливо здійснити без отримання цінностей/послуг від контрагента та податкових накладних по вказаних господарських операціях.
Даний факт є беззаперечним доказом отримання відповідачем послуг за договором, а відображення вказаної заборгованості, як податкового кредиту, свідчить про визнання наявності боргу перед позивачем, та, відповідно, і про узгодження вартості наданих послуг. Хоча відповідачем і задекларовано за спірний період 218 300,00 грн., це не свідчить про ненадання позивачем послуг на загальну суму 251 700,00 грн., яка підтверджена первинними документами.
Крім того, у відповіді на претензію № 01Тр-15 від 23.02.2015 р. відповідач підтверджує укладення між сторонами спірного договору і не заперечує існування заборгованості за цим договором у розмірі 251 700,00 грн., вказуючи, що питання погашення заборгованості буде вирішено після врегулювання питання щодо неналежного виконання умов договору № 412 від 03.11.2014 р. (а.с.39, т. ІІІ).
Оскільки відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг, ні у встановлений строк, ні станом на час розгляду справи, не виконав, вимога позивача про стягнення 251 700,00 грн. боргу є обґрунтованою.
За наведених обставин, враховуючи наявні матеріали справи, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підставними, ґрунтуються на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач (апелянт) надавав суду першої інстанції пакет документів, які надійшли на адресу останнього від позивача і ці документи не були оригіналами , та подавав відповідне клопотання про долучення цих документів до матеріалів справи, у якому судом було відмовлено, чим порушено статті 22, 36 ГПК України, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Твердження відповідача (апелянта) - ОСОБА_4 "ЖЛ" що, ним у судовому засіданні в першій інстанції заявлялося клопотання про долучення до матеріалів справи отриманих від позивача документів, а судом відмовлено в задоволенні даного клопотання, не знаходить свого підтвердження. Так, в матеріалах справи № 906/671/15 відсутні будь-які клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи; так, само як і відсутні будь які процесуальні документи суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів даної справи, оскільки, ні з протоколів судового засідання, ні з ухвал про відкладення розгляду справи, ні зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що судом відмовлено у задоволенні вищезгаданого клопотання.
Доводи апелянта про те, що ним не підписані ТТН, постачальником у яких є Торговий дім "Пальміра", не можуть свідчити про надання позивачем договірних послуг, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в надісланих на запит суду Торговим домом "Пальміра" первинних документах, зокрема накладних від 19.12.2014 р. та 09.01.2015 р., міститься прямокутний штамп ОСОБА_4 "ЖЛ". Крім того, до вказаних накладних видані довіреності від 19.12.2014 р. та від 09.01.2015 р., оформлені у встановленому порядку (а.с.107-115, т. ІV). Не підписання відповідачем товарно-транспортних накладних не свідчить про невиконання умов договору позивачем. Згідно пояснень, наданих представниками сторін в процесі розгляду справи, інших договірних правовідносин між сторонами не існувало.
Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.
Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2015 р. у справі № 906/671/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" від 08.10.2015 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Маціщук
ОСОБА_1
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2015 |
Оприлюднено | 10.12.2015 |
Номер документу | 54042329 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Сініцина Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні