Постанова

від 27.11.2015 по справі 802/3696/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 листопада 2015 р. Справа № 802/3696/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Саттон"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Саттон" (далі - ТОВ "Саттон", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004002205 та №0004012205 від 26.08.2015 року.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Саттон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень та листопад 2014 року. За результатами перевірки складено акт №2215/2203/38329126 від 13.08.2015 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки, що містяться в акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення протиправними. Зокрема, на думку позивача, податковий орган дійшов помилкових висновків про безтоварний характер господарських операцій ТОВ "Саттон" із його контрагентом - ТОВ "Смарт-Сейл". У спростування висновків контролюючого органу позивачем зазначено, що до перевірки надано належні та допустимі докази, які підтверджують факт реальності досліджуваних Вінницькою ОДПІ господарських операцій. Проте, окремі документи податковими ревізорами - інспекторами не взято до уваги, інші визнано такими, що містять недоліки. Тому, на думку позивача, досліджувана під час перевірки господарська операція, є реальною та є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала. В наданих суду усних поясненнях звернула увагу на те, що реальний характер господарських відносини позивача із ТОВ "Смарт-Сейл" підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку.

На думку представника позивача, твердження контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку. Ці документи надавались під час податкової перевірки. Проте, відповідач, у результаті невірного трактування норм податкового законодавства, дійшов помилкового висновку, що позивачем укладено правочини з вказаними вище контрагентами без мети реального здійснення господарської діяльності, що не відповідає дійсності.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що викладені письмово та долучені до матеріалів справи. Свої заперечення мотивував обґрунтованістю висновків податкового органу, що знайшли відображення у акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, а тому просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_3 проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Саттон" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Смарт-Сейл" за жовтень та листопад 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №2215/203/38329126 від 13.08.2015 року про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Саттон" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Смарт-Сейл" за жовтень та листопад 2014 року (а.с.11-30 т.1).

Вказаним актом задокументовано, існуючі на думку контролюючого органу, порушення податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, а саме: п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду (р.18) в податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року загальній сумі 108886 грн.; п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в наслідок чого ТОВ "Саттон" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду (р.25) в податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року у загальній сумі 89324 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) у податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року у загальній сумі 19562 грн.

Висновки контролюючого органу про зазначені порушення норм Податкового кодексу України зумовлені тим, що на думку перевіряючих, господарські операції позивача із його контрагентом - ТОВ "Смарт-Сейл" позбавлені реального змісту, а тому не можуть породжувати жодних наслідків в цілях оподаткування для ТОВ "Саттон".

Акт перевірки №2215/203/38329126 від 13.08.2015 року став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а саме №0004002205 від 26.08.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість на суму 133986 грн., в тому числі фінансова санкція - 44662 грн. (а.с.9 т.1) та №0004012205 від 26.08.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 19562 грн. (а.с.10 т.1).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав та інтересів, звернувся до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам у яких виник спір, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями).

Виходячи із характеру спірних правовідносин, предметом доказування у даній справі є обставини щодо реальності господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Господарською діяльністю в розумінні п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.4. ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (норми кодексу у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", (Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 Закон № 996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, для визначення належного виконання платником податку обов'язку щодо формування показників податкової звітності, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентом реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, тощо.

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. І навпаки, навіть за умови наявності формально складених документів в підтвердження господарської операції, реальність такої господарської операції повинна досліджуватися в сукупності із фактичним рухом товарів між її учасниками, та зміною їх майнового складу.

Тобто, податковий кредит та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути підтвердженими належним чином складеними первинними документами, які б підтверджували реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, суд зазначає, що предметом перевірки контролюючого органу була господарська операція позивача з його контрагентом - ТОВ "Смарт-Сейл".

Надаючи оцінку висновку контролюючого органу про безтоварність господарської операції між ТОВ "Саттон" та ТОВ "Смарт-Сейл" суд зазначає наступне.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копії документів по взаємовідносинам зі контрагентом ТОВ "Смарт-Сейл", а саме: контракт, специфікації до договору, графік поставок та платежів, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, а також документи, що підтверджують зберігання придбаного товару та подальшу його реалізацію.

Із наданих документів видно, що 29.10.2014 року між ТОВ "Смарт-Сейл" (продавцем) та TOB "Саттон" (покупцем) укладено контракт №АW 2014/04, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки UMBRO (товар) на умовах даного контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначаються у специфікаціях, які оформляються у формі додатків, які є невід'ємною частиною контракту (а.с.55-59, т.1).

Однак, суд дослідивши надані документи зазначає, що вказані документи містять ряд недоліків.

Зокрема, місцем складання зазначеного контракту є м. Київ, в той час як ТОВ "Смарт Сейл" зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, прим. 45, м. Вишгород, Київська область, що вказує на невідповідність реквізитів продавця.

Крім того, згідно видаткової накладної №3010/182 від 30.10.2014 року (а.с.62, т.1), постачальником товару є ТОВ "Смарт-Сейл", яке зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, прим. 45, м. Вишгород, Київська область, а місцем складання вказаної видаткової накладної - є м. Київ.

Також, на підтвердження транспортування товару представником позивача було надано копію товарно-транспортної накладної №Р3010/182 від 30.10.2014 року (а.с. 63, т.1), під час дослідження якої встановлено, що перевізником є ТОВ "АВІ Логістик", замовником - ТОВ "Смарт-Сейл", вантажовідправником - ТОВ "Смарт-Сейл", вантажоодержувачем - ТОВ "Саттон", а пунктом навантаження є м. Київ, хоча ТОВ "Смарт-Сейл", як зазначалось вище, зареєстроване у м. Вишгород.

У той же час слід зазначити, що відповідно до п. 2.6.4 контракту від 29.10.2014 року в момент отримання товару Продавець надасть Покупцю наступний пакет документів: накладна на відвантаження товару - 2 екземпляри, яка як було встановлено в судовому засіданні не була надана, натомість водієм було передано директору ТОВ "Саттон" лише податкову накладну, при цьому за відстуності довіреності від директора ТОВ "Смарт-Сейл" на передавання відповідних документів.

Отже, аналіз наведеного підтверджує доводи відповідача та інформацію ОУДПІ ГУ ДФС у Києво-Святошинському районі від 21.01.2015 року № 372/10-13-07-01-14 про те, що підприємство ТОВ "Смарт-Сейл" (код за ЄДРПОУ 39360990) за податковою адресою не знаходиться, фінансово-господарську не здійснює, бухгалтерські документи не зберігає, службові особи та працівники даного підприємства не знаходяться, поштові повідомлення не отримують, за даною адресою знаходиться Дочірнє підприємство "Вишгородтранс".

Зважаючи на суттєві недоліки вказаних документів останні не можуть вважатися належними доказами як переміщення, так і отримання товару.

Крім того, оцінюючи доводи позивача про те, що окремі недоліки первинних документів не можуть ставити під сумнів право на формування податкового кредиту та валових витрат із операції в межах яких такі документи оформлені, суд зазначає наступне.

Як вказав Вищий адміністративний суд України у рішенні від 11.02.2015 року в справі № К/800/1217/13 оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Тому, суд погоджується із тим, що помилки в оформленні окремих первинних документів не можуть слугувати беззаперечною підставою для висновків про нереальність господарських операцій платника податків.

Проте, виходячи із системного характеру недоліків первинних документів та аналізу специфіки товару і умов господарської операції ТОВ "Смарт-Сейл" та ТОВ "Саттон" (про існування яких зазначає позивач) контрагент позивача ТОВ "Смарт-Сейл" не є ані виробником товарів торгової марки UMBRO, ані їх імпортером, ані перевізником.

Окрім цього, за результатами аналізу Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено, що основним ймовірним постачальником ТОВ "Смарт-Сейл" за листопад 2014 року (75% від суми податкового кредиту) є TOB "МЕТАЛПРОМ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 33863732, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька). Слід зазначити, що TOB "Смарт-Сейл" здійснювало придбання товарів (робіт, послуг) по податкових накладних з сумою ПДВ менше 10 тис. грн., що унеможливлює відстежити номенклатуру придбаного товару (робіт, послуг) у основного постачальника TOB "МЕТАЛПРОМ УКРАЇНА" на суму ПДВ 3359296 грн. 50 коп. (450 податкових накладних на суму ПДВ 9 983 грн. 33 коп. та одна податкова накладна на суму 8509 грн.).

Отже, фактично участь ТОВ "Смарт-Сейл" у поставці на користь позивача спортивних товарів не підтверджена, а документальний супровід операцій поставки із залученням ТОВ "Смарт-Сейл" спрямований лише на мінімізацію податкових зобов'язань вказаними платниками податків.

При досліджені обставин господарських операцій позивача із TOB "Смарт-Сейл" суд бере до уваги, що усі документи від імені TOB "Смарт-Сейл" (контракт, специфікація, графік поставок та платежів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні) підписані директором ОСОБА_4.

Проте, як встановлено, до Вінницької ОДПІ від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшли матеріали проведених оперативних заходів, які проведені ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (супровідний лист від 08.04.2015 року №5020/7/26-59-07-03) з копією протоколу допиту гр. ОСОБА_4, який повідомив, що йому було запропоновано зареєструвати на власне ім'я ТОВ "Смарт-Сейл" за грошову винагороду у розмірі 350 грн., у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, а також з інвалідністю та відсутністю роботи ОСОБА_4 погодився на пропозицію без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до протоколу допиту гр. ОСОБА_4 повідомив про те, що він являється директором та головним бухгалтером підприємства ТОВ "Смарт-Сейл" вперше дізнався від працівників податкової міліції, тому інформація про господарську діяльність підприємства йому не відома, жодних первинних документів він не підписував.

Надаючи оцінку викладеному, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як зазначив Верховний Суд України у постановах від 5 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 21-887а15, виписані невстановленими особами від імені контрагентів податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи, що особа яка підписала від імені TOB "Смарт-Сейл" податкові накладні та інші документи заперечила вчинення будь - яких дій та участь у фінансово-господарській діяльності Товариства, документи оцінюються судом як такі, що підписані невстановленою особою.

Тому, в розрізі зазначених правових позицій Верховного Суду України, документи підписані від імені TOB "Смарт-Сейл" не встановленою особою не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ "Саттон".

Отже, неможливо прослідкувати походження та рух товарів по ланцюгу від постачальника до позивача - TOB "Саттон".

Так, у правовій позиції викладеній у постанові Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 року № К/9991/38237/12, суд вказав, що платнику податків при дослідженні реальності здійснення господарських операцій, зокрема необхідно довести рух активів і можливість здійснення тієї чи іншої господарської операції.

Однак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на наведені обставини та проаналізовані документи, судом встановлено, що фактично, операції по реалізації товарів від TOB "Смарт-Сейл" до ТОВ "Саттон" не проводились та мали фіктивний характер з метою мінімізації податкових зобов'язань. Фактично, вказані операції свідчать про узгодженість дій позивача та його постачальника для отримання позивачем незаконної податкової вигоди, що в свою чергу позбавляє його права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними господарськими операціями.

Крім того, як встановлено, товари, які за словами сторони позивача, постачалися TOB "АВІ Логістик" отримано від TOB "Смарт-Сейл". Однак, як зазначалося, згідно пояснень гр. ОСОБА_4 ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів жодних первинних документів він не підписував. Тому, фактично від імені TOB "Смарт-Сейл" бухгалтерські документи виписувались невстановленими особами, що ставить під сумнів участь вказаного Товариства у ланцюгу постачання товарів до позивача у справі.

Надаючи оцінку встановленим обставинам суд також бере до уваги, правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10). Зокрема у вказаному рішенні Верховний Суд України зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Отже, беручи до уваги усі зазначені вище відомості про обставини можливих господарських взаємовідносин позивача із TOB "Смарт-Сейл", суд погоджується із висновками контролюючого органу про їх безтоварний характер, а тому такі не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи вказане, висновки акту перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по операціях позивача з ТОВ "Смарт-Сейл", не спростовується наданими документами та дослідженими обставинами справи. Тому, оскаржувані податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 26.08.2015 року та № НОМЕР_2 від 22.08.2015 року прийняті за наявності як законних, так і фактичних підстав, та скасуванню не підлягають.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішено судом відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна