Ухвала

від 03.12.2015 по справі 804/9322/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 804/9322/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у справі №804/9322/15 за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкових повідомлень-рішень №0000574002 від 10.07.2015 р. на суму 93232,00 грн., № НОМЕР_1 від 10.072015 р. на суму 880000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки факт придбання підприємством товару, розрахунку за нього та наявні інші первинні документи відповідно до вимог законодавства, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить оскаржену постанову скасувати, прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки всім доказам у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем у період з 21.05.2015 по 11.06.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» з питання дотримання вимог податкового законодавства України при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємствами з ТОВ «Д Алекс» та ТОВ «Ньюіст Україна» за період з 01.04.2011 р. по 01.07.2014 р., за результатами якої складено Акт № 1/28-01-40-02-14308368 від 18.06.2015.

Перевіркою встановлені порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 137.16 ст. 137, п. 138.2, 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток по іншій ніж космічна діяльність за 2013 рік у сумі 880000,00грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2013 р. у сумі 93231,84грн.

Висновки перевірки ґрунтуються, з посиланням на первинні документи, що були надані до перевірки, інформацію іншого податкового органу, та встановлено не підтвердження реальності поставок.

10.07.2015 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0000574002, згідно із яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93232,00 грн.; №0000584002, згідно із яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 880000,00 грн.

Відповідно акту перевірки, за перевіряє мий період позивач мав фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Д Алекс» та ТОВ «Ньюіст Україна».

Так між позивачем та ТОВ «Д Алекс» укладено договір поставки №13М23 від 12.08.2013р.

Згідно умов договору номенклатура товару, кількість, ціна і строки поставки визначаються специфікаціями, у пакеті документів передбачена наявність видаткової накладної, сертифіката (паспорта) якості на продукцію.

Також між позивачем та ТОВ «Ньюіст Україна» укладено договір поставки № 14М04 від 19.03.2014р.

Згідно умов договору номенклатура товару, кількість, ціна і строки поставки визначаються специфікаціями, у пакеті документів передбачена наявність видаткової накладної, сертифіката (паспорта) якості на продукцію.

Позивачем до суду надані копії документів щодо договору з ТОВ «Д Алекс»: копії специфікацій № 1 від 12.08.2013 року, №2 від 19.08.2013 року, рахунків-фактур №190813 від 19.08.2013 року, №200813 від 20.08.2013 року, платіжних доручень №138 від 20.08.2013 року, №135 від 19.08.2013 року, накладної № 506 від 03.09.2013 року, податкових накладних №39 від 19.08.2013 року, № 40 від 20.08.2013 року, приходних ордерів №117307 від 03.09.2013 року, №118307 від 03.09.2013 року, товарно-транспортної накладної від 03.09.2013 року та подорожного листа вантажного автомобіля №984647 від 03.09.2013 року.

Позивачем до суду надані копії документів щодо договору ТОВ «Ньюіст Україна»: копії специфікації № 1 від 19.03.2014 року, платіжного доручення №22 від 20.03.2014 року, накладної № 50 від 01.04.2014 року, податкової накладної №50 від 20.03.2014 року, приходного ордеру №049307 від 01.04.2014 року, товарно-транспортної накладної від 01.04.2014 року та подорожного листа вантажного автомобіля №984891 від 01.04.2014 року.

Паспортів якості, передбачених договорами надано не було.

Відповідно укладених договорів, контрагенти позивача ТОВ «Д Алекс» та ТОВ «Ньюіст Україна» знаходяться у м. Вінниця.

Згідно наданих ТТН та подорожніх листів, позивач самостійно перевозив товар.

Згідно ТТН (а.с. 72, 73, 81, 82) пункти навантаження товару м. Дніпропетровськ, вул.. Комунарівська, 255 та вул. Бабушкіна, 68.

Представник позивача не надав пояснення та докази, щодо місця навантаження товару у м. Дніпропетровську, з урахуванням того, що контрагент знаходиться у м. Вінниця.

Згідно інформації Вінницької ОДПІ, на яку посилається відповідач у акті перевірки, вказані контрагенти по0ивача не знаходяться за місцезнаходженням, не мають найманих працівників, складських приміщень, автотранспорту тощо.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з цією нормою, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Подані позивачем договори, видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури, ТТН не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковою інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовляючи у задоволенні позову, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у справі №804/9322/15 за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник