Ухвала

від 23.02.2016 по справі 804/9322/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/53982/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р.

у справі № 804/9322/15

за позовом Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова (далі - позивач, ДП ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова ) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ у м. Дніпропетровську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу СДПІ у м. Дніпропетровську, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова з питання дотримання вимог податкового законодавства України при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Д Алекс та ТОВ Ньюіст Україна за період з 01.04.2011 р. по 01.07.2014 р., за результатами якої складено акт № 1/28-01-40-02-14308368 від 18.06.2015 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 138.2, 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток по іншій ніж космічна діяльність за 2013 рік у сумі 880000,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2013 р. у сумі 93231,84 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.07.2015 р. №0000574002, згідно із яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93232,00 грн.; від 10.07.2015 р. №0000584002, згідно із яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 880000,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2013 році позивачем (покупець) здійснювалися господарські відносини з ТОВ Д Алекс (продавець), згідно договору поставки №13М23 від 12.08.2013 р., відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар. Номенклатура товару, кількість, ціна і строки поставки визначаються специфікаціями, оформленими у вигляді додатків до даного договору, що є його невід'ємною частиною й підставою для проведення розрахунків (п. 1.2 договору). Відповідно п. 2.2 договору загальна сума договору складається із сумарної вартості поставленого товару згідно специфікацій, що додаються до даного договору. На підставі п. 3.5 договору умови поставки товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємним додатком до договору.

Крім того, у 2014 році позивачем здійснювалися господарські відносини з ТОВ Ньюіст Україна (продавець), згідно договору поставки № 14М04 від 19.03.2014 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар. Номенклатура товару, кількість, ціна і строки поставки визначаються специфікаціями, оформленими у вигляді додатків до даного договору, що є його невід'ємною частиною й підставою для проведення розрахунків (п. 1.2 договору). У п. 2.2 договору зазначено, що загальна сума договору складається із сумарної вартості поставленого товару згідно специфікацій, що додаються до даного договору. На підставі п. 3.5 договору умови поставки товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємним додатком до договору.

Разом з тим, як встановлено судами, у позивача відсутні належним чином оформлені документи щодо підтвердження транспортування, походження товару, які б підтверджували рух коштів за результатами виконання господарських договорів.

Також судами встановлено відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів та іншого обладнання.

При цьому господарські операції між позивачем та контрагентами фактично не мали реального характеру, отримання товарів не підтверджено належним чином складеними первинними документи, та не доведено їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та контрагентами реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун