Ухвала

від 02.12.2015 по справі 813/7839/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 876/820/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ізоляторна компанія" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.11.2014р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати наказ ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 28.08.2014 року №776; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2014р. №0000312204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34870,65 гривень (в т.ч. 27896,52грн. - за основним платежем, 6974,13грн. - за штрафними санкціями) та №0000322204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 36705,95гривень (в т.ч. 29364,76 грн. - за основним платежем, 7341,19 грн. - за штрафними санкціями); визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06.11.2014р. №3444-25 про суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов»язаннями в сумі 74937,85 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки від 11.09.2014р. №1570/13-05-22-04/38370184 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з ТзОВ «Універсал Компані» та ТзОВ «ОСОБА_1 Трейд 2013» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.09.2014р. №0000312204 та №0000322204. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.11.2014р. №3444-25. В задоволенні решти позовних відмовлено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав невірно встановлених обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо господарських відносин з ТзОВ «Універсал Компані» та ТзОВ «ОСОБА_1 Трейд 2013» то відповідно до акту від від 10.04.2014р. №1029/26-59-22-05/38780368, від 28.10.13р. №1596/22-07/38569403 та від 31.10.2013р. №1654/26-59-22-07/38569969 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві встановлено, що підприємства провели документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались, в зв'язку з відсутністю у підприємства необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності.

За відсутності, факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи

послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також вказаним підприємством позивачу надавались послуги з пакування продукції. Відповідно до умов договору віл 01.06.13р. та акту від 31.07.13р. вбачається конкретна кількість ізоляторів, що підлягали пакуванню. В той же час позивачем підчас розгляду справи судом першої інстанції не надано доказів наявності в позивача у власності такої кількості ізоляторів, як на момент укладення договору, так і на момент складення акту виконаних робіт. Додатково позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про передачу відповідних ізоляторів на пакування та доказів отримання таких після пакування.

Стосовно господарських відносин з ТзОВ «Універсал Компані» то з аналізу договору вбачається, що послуги надавались з розміщення рекламних матеріалів на інтернет ресурсах. В той же час, з аналізу вказаних інтернет ресурсів вбачається, що такі по своїй суті є безкоштовними та відповідно розміщення інформації на таких сайтах є також безкоштовне.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ізоляторна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2013 року, про що складено акт від 11.09.2014 року №1570/13-05-22-04/38370184 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Ізоляторна компанія» з питань господарських відносин з ТзОВ «Універсал Компані» (код ЄДРПОУ 38569403), ТзОВ «ОСОБА_1 Трейд 2013» (код ЄДРПОУ 38569969) за липень 2013 р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000312204 від 23.09.2014р. за порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, та податкове повідомлення-рішення №0000322204 від 23.09.2014р. за порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу.

Також встановлено відсутність фактичного надання послуг та укладання угод без мети настання реальних наслідків у періоді, що перевірявся, а господарські операції за липень 2013 року щодо придбання ТзОВ «Ізоляторна компанія» послуг у постачальників ТзОВ «Універсал Компані», ТзОВ «ОСОБА_1 Трейд 2013» визнано такими, що не підтверджуються.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога підлягають скасуванню, виходячи з наступного:

01.07.2013р. позивачем з ТзОВ «Універсал Компані» укладено договір про надання послуг в інтернет мережі б/н.

На підтвердження реальності надання послуг за вказаним договором позивач надав суду копії документів: договору від 01.07.2013р. з додатками, оборотно-сальдової відомості по рахунку №6852, акта приймання виконаних послуг від 31.07.2013р.

01.06.2013р. позивачем з ТзОВ «ОСОБА_1 Трейд 2013» укладено договір про виконання робіт з пакування продукції б/н.

На підтвердження реальності виконання робіт за вказаним договором позивач надав суду копії таких документів: договору від 01.06.2013р., акта виконаних робіт від 31.07.2013р., оборотно-сальдової відомості по рахунку №6852, наказів про відрядження з№5 від 30.05.2013р. та №6 від 10.07.2013р. з підтверджуючими документами.

15.04.2013р. позивачем укладено з ТОВ «Універсал Компані» договір суборенди нежитлових приміщень б/н.

На підтвердження реальності надання послуг за вказаним договором позивач надав суду копії документів: договору від 15.04.2013р. з додатками, оборотно-сальдової відомості по рахунку №6852, акта прийому-передачі наданих послуг від 15.08.2013р.

Отримані за вказаними договорами послуги та роботи оплачені позивачем в повному обсязі, підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Статтею 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, не підлягають включенню до валових витрат суми лише за відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, оформлених відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Згідно з пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

П.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вказаним пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частиною 2 статті 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, актів приймання-передачі, товарними накладними, податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Універсал Компані» та ТзОВ «ОСОБА_1 Трейд 2013» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період травень 2013р. - вересень 2013р.», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неможливість проведення податковим органом зустрічної звірки не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником.

Органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними, а надано лише право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами - ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки відповідача про непідтвердженість реальності здійснення операцій позивача з контрагентами без дослідження первинної документації, оформленої за результатами проведення таких операцій, не можуть братись до уваги.

Відповідно ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому вимога про скасування наказу ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 28.08.2014 року №776 не переглядається.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.5, 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», в редакції від 22.05.2015р., з Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 281,35 грн. (255,78 (182,70+73,08) грн. * 110% ставки, що підлягає сплаті при подачі позовної заяви) за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014р. по справі №813/7839/14- без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на рахунок отримувача 31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, "Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371 - 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 35 коп. судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

ОСОБА_2