Ухвала

від 01.12.2015 по справі 826/11612/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/63566/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Оксененко К. П.,

представника відповідача - Косинської О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Реконструкція" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Реконструкція" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про скасування постанови,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Реконструкція" звернулось з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, в якому просило:

скасувати припис відповідача від 17 липня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

визнати незаконною та скасувати постанову відповідача № 227/14/7/26-45/2307/02/1 від 23 липня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечення не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Інспекцією проведено позапланову перевірку будівництва позивачем складських будівель для адміністративно-виробничого комплексу за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вулиця Ф. Ернста, 3-б (далі об'єкт будівництва), - за результатами якої 17 липня 2014 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Перевіркою встановлено, що об'єкт будівництва експлуатувався без прийняття в експлуатацію, що є порушенням статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17 липня 2014 року, яким позивачу заборонено експлуатацію об'єкта будівництва, починаючи з 17 липня 2014 року до усунення порушення шляхом введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

17 липня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким розгляд справи про вказане правопорушення призначено на 23 липня 2014 року.

За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу № 227/14/7/26-45/2307/02/1 від 23 липня 2014 року за експлуатацію об'єкта будівництва без прийняття його в експлуатацію, визнано позивача винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 4 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф в сумі 109 620 грн. 00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач заявив цей позов.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Таким чином обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Таких висновків необхідно дотримуватися судам під час ухвалення рішень.

Згідно із ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо), та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Таким чином факт експлуатації об'єкта будівництва без прийняття його в експлуатацію має бути підтвердженим належними та допустимими доказами.

Між тим, як вбачається зі змісту судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням цих норм, оскільки ними надано перевагу доказам відповідача - фотокопіям, тоді як пояснень (мотивів) не врахування доводів позивача суд не вказав.

Відсутність в судових рішеннях аргументів, за якими суд відхиляє обставини, на які посилається сторона як на обґрунтування своїх вимог чи заперечень, свідчить, що суд не почув сторону, чим порушив норми процесуального закону.

Враховуючи наведене, суд касаційної дійшов висновку, що посилання судів на фотокопії, як на єдиний аргумент підставності оскаржуваних рішень відповідача, викликають сумніви, тобто не є переконливими, а відтак не можуть бути достатніми доказами на підтвердження вчинення Товариством правопорушення у сфері містобудування.

Окрім того, візуальний огляд приміщень не може бути прийнятий як доказ за відсутності вказівки на конкретних користувачів цих приміщень та його адреси.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Реконструкція" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: