Ухвала
від 15.10.2019 по справі 826/11612/14
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/11612/14

адміністративне провадження №К/9901/27495/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року

у справі №826/11612/14

за позовом Приватного акціонерного товариства Реконструкція

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання незаконними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Реконструкція звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у якому просило суд скасувати припис відповідача від 17 липня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 23 липня 2014 року №227/14/7/26-45/2307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

02 жовтня 2019 року відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі №826/11612/14.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанову про накладення штрафу у розмірі 109620,00 грн. Зазначені вимоги та сума штрафу, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є ознакою справ які можуть бути віднесені судом до категорії справ незначної складності.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Водночас, згідно з положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Тобто, зважаючи на приписи п.10 ч. 6 ст. 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб`єктного складу учасників справи, її складності та того, що загальна сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Суд також враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження; скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (частина "с" статті 7 Рекомендацій).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 01 серпня 2019 року у справі №1340/6114/18, від 05 серпня 2019 року у справі №826/8307/18, від 03 вересня 2019 року у справі № 522/10142/17.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomezdela Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де лаТорре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі №826/11612/14 за позовом Приватного акціонерного товариства Реконструкція до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування рішень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Судді Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення15.10.2019
Оприлюднено17.10.2019
Номер документу84953478
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/11612/14

Ухвала від 15.10.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желєзний І.В.

Постанова від 04.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Постанова від 04.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 09.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 09.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 18.06.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Рішення від 07.05.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Смолій І.В.

Ухвала від 01.06.2017

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Смолій І.В.

Ухвала від 25.12.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Погрібніченко І.М.

Ухвала від 01.12.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Розваляєва Т.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні