Рішення

від 02.12.2015 по справі 307/2312/15-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2312/15-ц

Провадження № 2/307/1373/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Плиска Ю.С.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення суми оплаченої за ремонт автомобіля, втрачену вигоду через нестабільний курс долара, інфляцію та моральну шкоду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з вищевказаним позовом. Посилається на те, що 26.11.2014 року, в с. Нересниця, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "ВАЗ Нива", скоїла дорожньо-транспортну пригоду, допустивши зіткнення з автомобілем марки "Форд", який їй належить на праві власності та яким керував її син ОСОБА_5 В результаті ДТП відповідачка ОСОБА_6 пошкодила правий бік її автомобіля, але відповідачі просили не викликати міліцію, щоб не складати протокол про адмінправопорушення. ОСОБА_4 власноручно написала розписку в присутності трьох свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у якій підтвердила, що вона оплатить ремонт автомобіля, який був пошкоджений в результаті ДТП. Згідно розрахунку за ремонт автомобіля вона сплатила 32916.76 грв., що по курсу станом на 01.12.2014 р. становить 3291 долар США. У добровільному порядку відповідачки борг не повернули. Страхова компанія відмовила їй у виплаті страхового відшкодування, так як її син не мав п’ятирічного стажу керування автомобілем. Просить стягнути з відповідачів на її користь 32916 грв. за ремонт автомобіля, 35000 грв. втрачену вигоду через нестабільний курс долара та інфляцію, 10000 грв. моральної шкоди та 900 грв. судових витрат.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їхній представник ОСОБА_10 надіслала суду заяву в якій позов не визнала. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як вказаної позивачкою ДТП не було, а позивачка, всупереч ст. 60 ЦПК України не довела ті обставини на які посилається. Розписку написану нібито від імені відповідачки вважає нікчемною. Наданий позивачкою рахунок не підтверджує факт спричинення відповідачками якої-небудь шкоди та факт надання послуг з ремонту автомобіля. Крім того автомобіль «Форд» № НОМЕР_1 є застрахованим.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 26.11.2014 р. у с. Нересниця Тячівського району, ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Нива», який належить ОСОБА_4, допустила зіткнення з автомобілем «Форд фокус» № НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, і яким керував її син ОСОБА_5, у результаті чого автомобіль позивачки було пошкоджено. На місце пригоди приїхала ОСОБА_4, яка попросила не викликати працівників ДАІ та зобов’язалася оплатити ремонт пошкодженого автомобіля. У підтвердження своєї обіцянки ОСОБА_4, у присутності ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, власноручно написала розписку. У цій розписці зазначила, що оплатить ремонт автомобіля «Форд фокус», який пошкодила її донька внаслідок ДТП біля магазину запчастин в селі Нересниця. З метою встановлення точної вартості ремонту ОСОБА_4 разом з позивачкою їздила у м. Мукачево в ТОВ «Форвард автоцентр». У підтвердження своїх намірів добровільно відшкодувати завдану шкоду ОСОБА_3 залишила позивачці в заклад своє посвідчення на право керування транспортними засобами, яке до цього часу знаходиться у ОСОБА_2 Однак після цього відповідачка відмовилася від виконання взятих на себе зобов’язань.

Ці обставини у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 Крім того, враховуючи, що від відповідачки ОСОБА_4 не надійшло жодних заперечень з приводу розписки якою вона взяла на себе зобов’язання відшкодувати шкоду завдану її донькою у результаті ДТП, яка сталася 26.11.2014 р., а також щодо того, що вона є власником автомобіля «Нива», яким керувала ОСОБА_3, суд вважає цю розписку належним та допустимим доказом тих обставин на які посилається позивачка.

Посилання представника відповідачки на те, що ДТП взагалі не було, позивачка не надала належних доказів про те, що шкода їй завдана діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3, розписка не відповідає вимогам ч. 2 ст. 215 ЦК України, а надані ОСОБА_2 документи не підтверджують факту сплати коштів за ремонт автомобіля спростовуються показаннями вище вказаних свідків, а також актами виконаних ТОВ «Форвард автоцентр» робіт від 30.01.2015 р. на суму 1659.59 грв. зі штампом «оплачено» і від 04.02.2015 р., на суму 25560.84 грв. та квитанцією про сплату 25650.84 грв.

Із листа ПАТ СК «Альфа Страхування» убачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку від 26.11.2014 р. через невиконання нею п. 25.2. договору страхування, так як вік водія автомобіля ОСОБА_11 був менший ніж 25 років, а його стаж керування менше 5 років.

Факт написання відповідачкою ОСОБА_4 розписки про відшкодування шкоди завданої пошкодженням автомобіля «Форд фокус» у результаті ДТП свідчить про те, що її дії були добровільними, і були результатом усвідомленої нею оцінки реальної ситуації, тобто визнанням вини своєї доньки, яка керувала належним їй, ОСОБА_4, автомобілем «Нива», у настанні дорожньої транспортної пригоди. Відмовляючись від виклику працівників міліції, і власноручно пишучи розписку про взяття на себе зобов’язань по відшкодуванню шкоди вона таким чином, як власник транспортного засобу, яким було завдано шкоду, визнавала долю і своєї особистої відповідальності і навіть не ставила питання про відшкодування шкоди завданої її автомобілю. Враховуючи дії відповідачів після ДТП, які не були зумовлені якимось тиском або обманом суд приходить до висновку, що і ОСОБА_4 і ОСОБА_3 повинні відшкодувати позивачці завдану шкоду. Даючи позивачці розписку і пропонуючи не викликати працівників міліції ОСОБА_4 з одного боку надала їй гарантії відшкодувати шкоду, а з другого боку не дала можливість належним чином зафіксувати факт ДТП та з’ясувати фактичні обставини справи для встановлення винного.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у більшому або меншому розмірі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 інфляційних втрат, суд виходить з того, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови Пленуму № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК). Тому суд вважає, що позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_3, що призвели до ДТП, внаслідок якої було пошкоджено майно позивачки, а також діями ОСОБА_4, яка більше року ухилялася від відшкодування шкоди, завданою джерелом підвищеної небезпеки власником якого вона є, яку обіцяла повернути, ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях і переживаннях за пошкоджене майно, яке було придбано нею у кредит, через що тривалий час був порушений її нормальний життєвий уклад, викликаний неможливістю користуватися своїм майном та необхідністю витрачати особистий час і кошти на ремонт автомобіля.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди судом враховується характер правопорушення, глибина описаних позивачем душевних страждань, ступінь вини відповідачів, а також вимоги розумності і справедливості у зв'язку з чим з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 грв.

Згідно статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивачки судові витрати у сумі 778.76 грв., а до спеціального фонду Держбюджету 682.84 грв., які не були доплачені позивачкою.

Тому, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 625, 1166, 1167, 1190 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 двадцять сім тисяч триста десять гривень матеріальної шкоди та п’ять тисяч гривень моральної шкоди солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по триста вісімдесят дев’ять гривень 58 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до спеціального фонду Державного бюджету України по триста сорок одну гривню 42 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.