Ухвала

від 13.07.2016 по справі 307/2312/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, інфляційних втрат за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 2 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 26 листопада 2014 року ОСОБА_4, керуючи належним ОСОБА_5 автомобілем «Нива», допустила зіткнення з належним їй транспортним засобом «Форд Фокус», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням її сина - ОСОБА_6, унаслідок чого її автомобіль отримав механічні пошкодження, а їй завдано майнової та моральної шкоди. Відповідачі просили не викликати працівників поліції та ОСОБА_5 написала розписку в присутності трьох свідків, в якій зобов'язалась оплатити ремонт автомобіля «Форд Фокус», у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що скоїла її дочка - ОСОБА_4 Вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 32 916 грн 76 коп., що станом на 1 грудня 2014 року є еквівалентом 3 291 долара США. У добровільному порядку відповідачі відмовились відшкодувати завдану шкоду. Страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування, оскільки її син не мав п'ятирічного стажу керування автомобілем.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідачів на її користь 32 916 грн на відшкодування майнової шкоди, 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, інфляційні втрати в розмір 35 тис. грн та судові витрати в розмірі 900 грн.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 2 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 27 310 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 тис. грн моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт написання ОСОБА_5 розписки про відшкодування шкоди свідчить про те, що її дії були добровільними і є результатом усвідомленої нею оцінки реальної ситуації, тобто визнанням вини своєї дочки, яка керувала належним їй автомобілем, у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Отже, втрати, яких зазнав позивач, завдані протиправними діями відповідачів, тому підлягають відшкодуванню. При визначенні розміру відшкодування майнової шкоди суд виходив з витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди , судом враховувався характер правопорушення, глибина описаних позивачем душевних страждань, ступінь вини відповідачів, а також вимоги розумності і справедливості.

Проте повністюпогодитись із такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судовірішення не відповідають .

Судом установлено, що 26 листопада 2014 року в с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Нива», який належить ОСОБА_5, допустила зіткнення з автомобілем «Форд Фокус», номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 і яким керував її син - ОСОБА_6, у результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.Працівники поліції не викликались.

Згідно з розпискою від 26 листопада 2014 року ОСОБА_5 в присутності трьох свідків, зобов'язалась оплатити ремонт автомобіля «Форд Фокус», у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що скоїла її дочка - ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

У порушення зазначених вимог закону та ст. 212 ЦПК України суди не надали належної правової оцінки факту, що в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності та визнання їх винними у дорожньо-транспортній пригоді.

При цьому суди, взявши за доказ вчинення дорожньо-транспортної пригоди розписку від 26 листопада 2014 року,не врахували, що в ній не зазначено, кому видавалась розписка, не вказано обставини та дату дорожньо-транспортної пригоди, даних пошкодженого транспортного засобу та які саме пошкодження завдано, не надали належної правової оцінки запереченням відповідачів, які не визнають факт дорожньо-транспортної пригоди та написання розписки.

Отже, суди, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України, не звернули уваги на зазначені положення закону, не встановили фактичних обставин справи, наявністьвини відповідачів у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, факт, причини та обставини дорожньо-транспортної пригоди, якими доводиться вина, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнити частково .

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 2 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

С.Ф.Хопта

В.А.Черненко

С.П.Штелик