Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/22182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/22182/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА "ПОЛІМЕРКОНСАЛТИНГ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС - ПРО";

про: стягнення 71.279,64 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Григор’єва К.Є. - за довіреністю від 16.04.2015 № 16;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА "ПОЛІМЕРКОНСАЛТИНГ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС - ПРО" про стягнення 74.265,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 01.11.2013 № СО-01/11/22К. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 74.265,07 грн., з яких: 20.000,00 грн - основний борг, 28.010,48 грн. сума курсової різниці, 20.853,53 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 856,99 грн. - 3% річних та 4.544,07 грн. пеня.

До господарського суду 16.12.2014 представником позивача подана заява про зміну позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 65.347,73 грн., з яких: 39.093,13 грн. - сума курсової різниці, 20.853,53 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 856,99 грн. - 3% річних та 4.544,07 грн. пеня.

До господарського суду 23.12.2014 представником позивача подана заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній повідомив суд про сплату відповідачем суми основної заборгованості та просив суд стягнути з відповідача 73.230,69 грн., з яких: 39.093,13 грн. сума курсової різниці, 26.866,03 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 1.104,08 грн. - 3% річних та 6.167,45 грн. пеня.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю посилаючись на сплату основної заборгованості в розмірі 20.000,00 грн відповідно до платіжного доручення від 21.10.2014 № 1105 та необґрунтованість проведених розрахунків сум, заявлених позивачем до стягнення. Крім того, представником відповідача заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 910/22182/14 до вирішення пов'язаної справи № 910/25311/14.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/22182/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2015 вказані вище судові акти скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 22.07.2015 № 04-23/1010 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22182/14, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2015 справу № 910/22182/14 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 17.08.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2015 справу № 910/24456/13 прийнято до провадження судді Балац С.В.

До господарського суду надійшли додаткові пояснення представника позивача від 16.09.2015 № б/н відповідно до яких останній просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20.000,00 грн у зв'язку із сплатою відповідачем вказаної суми основної заборгованості та стягнути з відповідача 71.279,64 грн., з яких: 39.093,13 грн. сума курсової різниці, 25.172,71 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 1.034,49 грн. - 3% річних та 5.979,31 грн. пеня.

В судовому засіданні 07.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА "ПОЛІМЕРКОНСАЛТИНГ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПОС - ПРО", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 01.11.2013 № СО-01/11/22К (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних, а останній зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору товар поставляється на умовах товарного кредиту, оплачується відповідачем з відстроченням платежу протягом тридцяти денного строку з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою, специфікацією.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару, поставленого на умовах продажу товару в кредит (товарного кредиту) з дати виникнення простроченої заборгованості на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 % за кожний день прострочення оплати. Передбачені Договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України.

У випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов даного договору, останній сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені ( п. 7.2 Договору ).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 83.405,14 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій. Вказані видаткові накладні підписані сторонами (засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку, встановленого пунктом 4.1 Договору. Станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем виконано грошове зобов'язання за Договором частково. Таким чином, заборгованість відповідача за Договором складає 71.279,64 грн., з яких: 39.093,13 грн. сума курсової різниці, 25.172,71 грн. - 0,2 % за кожний день користування чужими грошовими коштами, 1.034,49 грн. - 3% річних та 5.979,31 грн. пеня.

З урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2015 господарським судом м. Києва встановлено наступне.

По-перше: приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповіднодо п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 встановлено, що, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

З поданої до суду представником позивача заяви про уточнення розміру позовних вимог, зокрема, вбачається, що останній не заявив та не відмовився від вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості, а повідомив суд про те, що відповідачем 21.10.2014 здійснено сплату остаточної частини основної заборгованості за укладеним між сторонами спору Договором.

Враховуючи наведене суд при винесенні рішення від 29.01.2015 дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки частина суми основної заборгованості за Договором в розмірі 20.000,00 грн сплачена позивачем після порушення провадження у справі, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

В той же час, необхідність оцінки згаданої заяви відпала, оскільки в процесі нового розгляду даної справи представником позивача подана до суду заява, відповідно до якої останній прямо вказує на сплату відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 20.000,00 грн після порушення провадження у справі та просить господарський суд припинити провадження у справі в цій частині та зменшує розмір позовних вимог до 71.279,64 грн., з яких: 39.093,13 грн. сума курсової різниці, 25.172,71 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 1.034,49 грн. - 3% річних та 5.979,31 грн. пеня. Вказана заява прийнята судом, відтак спір розглядається з урахуванням такого зменшення.

По-друге: нарахування сум відсотків за кожний день користування чужими грошовими коштами та суми курсової різниці здійснене позивачем на виконання умов укладеного між сторонами спору Договору, які, в свою чергу перевірені та визнані судом вірними.

По-третє: клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/22182/14 до вирішення пов'язаної справи № 910/25311/14 судом відхилене, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2014 у справі № 910/25311/14 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" про визнання недійсним пункту Договору відмовлено повністю, яке в подальшому не оскаржувалось.

Виходячи з платіжного доручення від 21.10.2014 № 1105, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідчено копії, відповідачем здійснено повну оплату основної заборгованості за Договором, а саме в розмірі 20.000,00 грн.

Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, основна заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

З огляду на те, що відповідачем погашено перед позивачем основну заборгованість вже після звернення останнього до господарського суду із позовом, на підставі якого було порушено провадження у даній справі, суд дійшов висновку, що провадження в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 20.000.00 грн підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то вони підлягають задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Приписами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Умовами укладеного між сторонами спору Договору поставки визначене нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 % за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 39.093,13 грн. - суми курсової різниці та 25.172,71 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5.979,31 грн та 3 % річних в сумі 1.034,49 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на товариство з обмеженою відповідальністю "ПОС - ПРО" в повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/22182/14 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 20.000,00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС - ПРО" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код 33301022, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА "ПОЛІМЕРКОНСАЛТИНГ" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 71; ідентифікаційний код 38777439, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) курсову різницю в сумі 39.093 (тридцять дев'ять тисяч дев'яносто три) грн 13 коп.; 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами в сумі 25.172 (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 71 коп; 3% річних в сумі 1.034 (одна тисяча тридцять чотири) грн. 49 коп; пеню в сумі 5.979 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 31 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 жовтня 2015 року

Суддя С.В. Балац