Постанова

від 02.12.2015 по справі 5023/1111/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа № 5023/1111/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників сторін:

прокурора - Булулуков О.О. - посв. № 030960 від 22.12.2014р.,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

Комінтернівського ВДВС ОСОБА_1 МУЮ - ОСОБА_2С . - наказ №2760/к від 05.11.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комінтернівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 міського управління юстиції (вх. №5334 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 5023/1111/12,

за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до ОСОБА_1 обласного благодійного фонду ОСОБА_3, м. Харків,

про стягнення 33 682,77 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. (суддя Сальнікова Г.І.) скаргу прокурора Комінтернівського району м. Харкова № 04-24-57-15 від 25.03.2015р. на бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі № 5023/1111/12 від 25.04.2012р. задоволено частково. Визнано бездіяльність державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_4 по виконанню наказу від 25.04.2012р. на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2012р. по справі № 5023/1111/12.

Комінтернівський відділ державної виконавчої служби ОСОБА_1 міського управління юстиції з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2015р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Апелянт зазначив, що посилання суду першої інстанції на невиконання державного виконавця вимог п. п. 10, 18, 20 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та на те, що боржник є економічно активним, не є вірним.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу не надав в судовому засіданні вказав, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її цілком обґрунтованою та законною, судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності ухвали, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Зважаючи на належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, та на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Крім того, сторони відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України не заявляли клопотання про подовження строку розгляду справи, а господарський суд не має права за своєю ініціативою подовжувати строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи виконавчої служби, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2012р. задоволено позов прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до ОСОБА_1 обласного благодійного фонду ОСОБА_3 про стягнення боргу до Державного бюджету у розмірі 28 682, 86 грн.

На виконання цього рішення господарським судом Харківської області від 25.04.2012р. видано відповідний наказ №5023/1111/12 та направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

За заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 16.05.2012р. державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з наданої до господарського суду Харківської області прокуратурою Комінтернівського району м. Харкова скарги на бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі №5023/1111/12 від 25.04.2012р., підставою для такого звернення прокурор ввважає невиконання судового наказу про стягнення з боржника на користь стягувача суми боргу у розмірі 28.682,86 грн. у строк до 16.11.2012 р. (шестимісячний термін з дня відкриття виконавчого провадження); 10-денний строк для подання вищевказаної скарги прокурор не вважає пропущеним з тих підстав, що він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження наказу № 5023/1111/12 тільки 24.03.2015 р., а також на те, що копії виконавчих документів ДВС на адресу прокуратури та стягувача - РВ ФДМУ по Харківській області не направлялися.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку.

Так, згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Коло обов'язків і прав державних виконавців визначено у статті 11 вказаного Закону.

Крім того, відповідно до статті 30 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Судовий наказ № 5023/1111/12 входить до зведеного виконавчого провадження, останній документ в якому приєднано 15.10.2012р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на квітень 2015 року державним виконавцем вказане рішення суду в примусовому порядку не виконано та не стягнуто заборгованість на користь держави в особі РВ ФДМУ.

Так, державним виконавцем протягом 2012 року зроблено запити до реєструючих органів з метою встановлення майнового стану боржника.

Постанову про арешт майна боржника та заборони його відчуження винесено лише 14.01.2013р., в описовій частині якої судовий наказ №5023/1111/12 навіть не зазначено.

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України від 23.04.2013р. за боржником ОСОБА_1 обласним благодійним фондом ОСОБА_3 значиться вісім рахунків у банках АТ "Імексбанк" та ПАТ КБ "Приватбанк".

23.04.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт грошових коштів боржника, в якій, зокрема, одним із судових наказів, на підставі якого виносять постанову, зазначено як №5023/111/12, який не відповідає судовому наказу №5023/1111/12, що є порушенням вимог п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у якому передбачено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити, зокрема, реквізити виконавчого документа (водночас повні реквізити судового наказу № 5023/1111/12 у постанові державного виконавця від 23.04.2013р. не зазначено).

Листом АТ "Імексбанк" від 12.05.2013р. за вих. № 4482 вказано на невідповідність постанови про арешт грошових коштів вимогам законодавства та повернено її без виконання.

30.05.2013р. державний виконавець повторно виніс постанову про арешт грошових коштів боржника з помилкою у номері судового наказу та знову з порушенням вимог абз. 4 п.п. а, п.1.5.1, п.п. б п.1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 0.04.2012р.

Менш ніж за рік 29.04.2014р. державний виконавець знов виніс постанову про арешт грошових коштів, при цьому з порушеннями ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 5.4 , 5.26 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008р., що призвело до повернення банком (лист від 13.05.2014р. за вих. № 3337) вказаної постанови без виконання.

Тобто, тричі на протязі року банком поверталися постанови державного виконавця про арешт грошових коштів без виконання у зв'язку з їх неякісною правовою підготовкою і тільки на підставі постанови державного виконавця від 24.07.2014р. грошові кошти боржника було арештовано.

Платіжна вимога банку виставлена в листопаді 2014 року, однак невірно вказано призначення платежу, а саме "судовий наказ №5023/111/12 від 25.04.2012р. та інші виконавчі документи".

У відповідності до 2.5. постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" №22 від 21.01.2004р., якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 10.9 цієї Інструкції постанови кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції передбачено, що якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання.

У зв'язку з тим, що державним виконавцем у платіжній вимозі знову невірно вказано судовий наказ (№5023/111/12, який не існує) та формулювання "інші виконавчі документи" банк повернув її без виконання.

Також, матеріали справи свідчать, що станом на квітень 2015 року всупереч вимогам, зокрема, пунктам 10, 18, 20 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не звертався до суду з поданням про розшук боржника, не накладав стягнень на боржника, не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, тобто не провів у встановлений цим Законом строк усіх необхідних виконавчих дій.

Твердження апелянта на те, що суд першої інстанції невірно послався на зазначені пункти Закону України "Про виконавче провадження", є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що державний виконавець, зволікаючи з проведенням виконавчих дій, не спромігся на протязі майже трьох років винести постанову про арешт грошових коштів та платіжну вимогу банку про списання коштів за судовим наказом № 5023/1111/12, при цьому, боржник є економічно активним та не перебуває у стані припинення, ліквідації чи банкрутства.

Крім того, про бездіяльність державного виконавця при проведенні виконавчих дій за судовим наказом №5023/1111/12 свідчить також те, що ним порушено ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Зокрема, державним виконавцем жодного разу не направлено копії виконавчих документів на адресу прокуратури Комінтернівського району м. Харкова чи стягувача РВ ФДМУ, про що свідчать скарги стягувача на бездіяльність держаного виконавця, що містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2015р. державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене та те, що статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, судова колегія вважає, що нездійснення всього комплексу заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, зазначеного в документі на примусове виконання, свідчить про бездіяльність державного виконавця, що призвело до порушення захисту майнових інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що доводи прокурора Комінтернівського району м. Харкова, викладені у скарзі в частині визнання бездіяльності державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_4 незаконними, підтверджені обставинами справи та підлягають в цій частині задоволенню.

Що стосується вимог, викладених у скарзі, про зобов'язання органу державної виконавчої служби здійснити примусове виконання зазначеного наказу, то суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні скарги в цій частині, оскільки скаржником не конкретизовано щодо зобов'язання органу державної виконавчої служби на здійснення певних виконавчих дій.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія ОСОБА_1 апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 5023/1111/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, 121 2 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комінтернівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 міського управління юстиції на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 5023/1111/12 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 5023/1111/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя