Постанова

від 05.10.2011 по справі 2а-2878/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2878/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"

до відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі

про визнання неправомірними дій та нечинними податкових повідомлень-рішень №0001242330 та №0001252330 від 26.07.2011 року,-

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон»(надалі -позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за №0001242330 та №0001252330 від 26.07.2011 року.

23.09.2011 року позивач уточнив позовні вимоги, шляхом подання письмової заяви та просив суд визнати неправомірними дії ДПІ в Тисменицькому районі (надалі також -відповідач) щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Універсалбуд»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення за №0001242330 та №0001252330 від 26.07.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позапланова документальна невиїзна перевірка проводилась відповідачем за відсутності правових підстав для проведення такої перевірки, передбачених статтями 77, 78 Податкового кодексу України, згідно з наказом, не завіреним печаткою відповідача, без повідомлення позивача за 10 календарних днів до дня проведення перевірки, а тому дії відповідача щодо проведення перевірки є неправомірними. За результатами проведеної ДПІ в Тисменицькому районі перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Універсалбуд»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року на суму 330583 грн., та з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Універсалбуд»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 413229,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевіряючих щодо нікчемності договорів укладених між ТОВ «Еталон» з ПП «Універсалбуд», оскільки вказані договори є такими, що порушують публічний порядок, укладені без мети реального настання правових наслідків, для заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Фактично вказаний висновок ґрунтується на висновках ДПІ у Личаківському районі м. Львова в результаті перевірки діяльності ПП «Універсалбуд», згідно з якими вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Універсалбуд»здійснюється поза межами правового поля, а взаємовідносини з контрагентами є такими, що здійснювались без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами і є нікчемними. Позивач вважає, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. На підтвердження реальності виконання вказаних робіт, позивачем надано копії довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. Пояснив суду, що висновки перевіряючих, щодо допущення позивачем заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, ґрунтуються на висновках викладених ДПІ у Личаківському районі м. Львова в Акті перевірки діяльності ПП «Універсалбуд». Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Повідомленням від 22.06.2011 року №6 разом з копією наказу №606-п від 22.06.2011 року «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Еталон»(31889963) по взаємовідносинах із ПП «Універсалбуд»(код 23974897), за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року»29 червня 2011 року позивача повідомлено поштовим відправленням про дату початку та місце проведення позапланової документальної невиїзної перевірки шляхом вручення головному бухгалтеру відповідача наказу про перевірку (а.с.10,11).

Так, в період з 29.06.2011 року по 05.07.2011 року ДПІ в Тисменицькому районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Універсалбуд»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №1546/2330/33004211 від 12.07.2011 року.

Відповідно до висновків, викладених в акті, встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Універсалбуд»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 330583,00 грн.; пп. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Універсалбуд»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року в сумі - 413229,00 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 26.07.2011 року №0001252330, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 330583,00 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 82646,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 26.07.2011 року №0001242330, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 413299,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 103307 грн.

Судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що вказані висновки податкового органу зроблені на підставі матеріалів зустрічної перевірки контрагента позивача, зокрема: відповідно до результатів невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, оформлених Актом від 24.12.2010. №673/23-2/23974897, правочини ПП «Універсалбуд», проведені за зазначений період, вчинені в порушення частини 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України та визнані нікчемними з усіма суб'єктами господарювання, в тому числі і з ТзОВ «Еталон»за липень - грудень 2009 року та січень 2010 року (т.1 а.с.159-162);

Як висновок в Акті перевірки ДПІ в Тисменицькому районі зазначено, що ТзОВ «Еталон»відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП «Універсалбуд»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а укладені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків (том 1 а.с.17-20).

Виявлені порушення, ґрунтуються на висновку перевіряючих про те, що договори на виконання підрядних ремонтних та будівельних робіт укладені між ТзОВ «Еталон»та ПП «Універсалбуд», відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і в силу вимог статей 216, 228 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та поясненнями відповідача підставою для таких висновків слугували отримані матеріали перевірки ДПІ в Личаківському районі м.Львова, згідно з якими: не встановлено місце знаходження ПП «Універсалбуд»; відповідно до довідки про встановлення фактичного місця знаходження платника податків зазначено, що ПП «Універсалбуд»зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи -підприємства ніякого відношення не мають; з пояснень керівника ПП «Універсалбуд»встановлено, що з березня 2010 року , у зв'язку із звільненням за власним бажанням, жодної діяльності не здійснює, а документи фінансово-господарської діяльності підприємства, статутні документи та печатка ПП «Універсалбуд»- втрачені; встановлено відсутність у ПП «Універсалбуд»власного майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування тощо.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори на виконання підрядних робіт між ТОВ «Еталон»та ПП «Універсалбуд», укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається. Проте сам факт виконання будівельно-підрядних робіт на відповідних об'єктах відповідачем не заперечувався та не спростовувався (акт перевірки а.с.6).

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Універсалбуд»укладено: договір від 01.05.2009 року №02-05/09С на виконання підрядних робіт на об'єкті «Будівництво 56-ти квартирного житлового будинку в с.Оброшино Пустомитівського району Львівської області»; договір від 01.08.2009 року №02-08/09С на виконання підрядних робіт по об'єкту «Кам'яниця Шульц-Вольфовичів на площі Ринок, 23 м.Львова»; договір від 01.11.2009 року №01-11/09С на виконання підрядних робіт на вул. Личаківській 232, м.Львова; договір від 01.12.2009 року №01-12/09С на виконання підрядних робіт на об'єкті «пам'ятки архітектури Жовківського замку на площі Вічевій, 2 у м.Жовква Львівської області»; договір від 01.12.2009 року №01-12/09С на виконання підрядних робіт на об'єкті «пам'ятка архітектури ХVІ століття будинку №11 по вул.Сербська м.Львів. Факт надання послуг та виконання робіт по вищезазначеним договорам підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями (том 1, а.с.24-130).

Крім цього, в судове засідання представником позивача представлено договори Генерального підряду та супровідні документи по вищезазначених об'єктах, укладені між позивачем та безпосередніми замовниками.

Відповідно до частини 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009р., до правочинів, що порушують публічний порядок відносяться правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем ТОВ «Еталон»з ПП «Універсалбуд», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Суду не надано доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомостей про наявність податкового боргу у позивача. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагента -ПП «Універсалбуд»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду підтвердження притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Еталон»та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України, яка б набрала законної сили.

Суд зазначає, що діяльність по проведенню будівельно-ремонтних робіт, виконання яких стало предметом підряду за угодами відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо їх нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання. Окрім того, ПП «Універсалбуд»ремонтно-будівельні роботи здійснював на підставі ліцензії Серія АВ №359761, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України в собі Державної архітектурно-будівельної інспекції 14.12.2007р, дійсної по 14.12.2012. (а.с.185, 186), правомірність видачі якої відповідачем не заперечувалась.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

За наведених обставин та вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 330583 грн., а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 413229 грн.

Вказана правова позиція відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Доводи позивача в частині визнання неправомірними дій ДПІ в Тисменицькому районі щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суд вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 79.1. Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Із системного аналізу вказаної норми статті вбачається, що на відміну від порядку проведення документальних планових перевірок (ст.77 ПК України), при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання 10-ти денного строку для повідомлення платника не вимагається. В даному випадку законодавцем встановлено вимогу про вручення повідомлення до початку перевірки, що й було виконано відповідачем станом на 29.06.2011.(а. с. 11). Крім цього, пунктом 79.3. статті 79 ПК України обов'язкова присутність платника податків під час проведення перевірки не вимагається.

Згідно із пунктом 79.1. Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Так, підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи те, що перевірка відповідачем проводилась на підставі отриманих матеріалів перевірки з ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 11.04.2011 року, в суду відсутні правові підстави вважати, що оскаржувана перевірка проводилась без дотримання вимог, передбачених статтею 78 ПК України.

Що стосується тверджень позивача про відсутність відтиску печатки відповідача на наказі №606-п від 22.06.2011., про проведення перевірки, то даний факт, в силу того, що наказ оформлений на службовому номерному бланку відповідача, за своїм змістом не може слугувати підставою для висновку про неправомірність проведення перевірки в цілому.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Cкасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі за №0001242330 та за №0001252330 від 26.07.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" сплачений ним судовий збір в розмірі 2,27 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2011 року.