Ухвала

від 26.11.2015 по справі 804/7190/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2015 рокусправа № 804/7190/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року

у справі за позовом Приватного підприємства В«ПромоблікВ» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції від 19.12.2014 року № НОМЕР_1, яким Приватному підприємству В«ПромоблікВ» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 500645,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 125161,25 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що при проведенні перевірки було помилково зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року у сумі 500645,00 грн. т.я. передбачене нормою п. 200.5 ст. 200 ПКУ право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби».*****

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що позивач не має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по податковій декларації з ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2014 року у сумі 500 645,00 грн. посилається на те, що від'ємне значення з ПДВ за період травень 2014 року виникло внаслідок здійснення імпортної операції пов'язаної з отриманням подрібнювального комплексу. В ході перевірки встановлено, що підприємством не надано акт прийому передачі, картку складського обліку, прибутковий ордер та інші наявні документи на отримане імпортне обладнання. Придбане імпортне обладнання станом на 30.06.2014 року, відображено по субрахунку 152 «Придбання основних засобів» рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Судом першої інстанції не враховано, що при визначенні права платника на отримання бюджетного відшкодування враховується наявність майна, що обліковується на рахунку 10 «Основні засоби», незалежно від процесу його отримання (придбання чи їх спорудження).

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що платники податку, які мали обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження основних фондів (п. 200.5 ст. 200 ПКУ). Вважає, що передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображення їх у рядку 10 «Основні засоби». Посилається на практику ВСУ щодо застосування п. 200.5 ст. 200 ПКУ.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Приватним підприємством В«ПромоблікВ» бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на розрахунковий рахунок платника у банку згідно податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року.

За результатами перевірки 11.12.2014 року складений акт №2042/22-01/21882168, у висновку якого зазначено, що встановлені порушення:

- пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 6 статті 8, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , пункту 2 В«Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до статті 55-1 Господарського кодексу України документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгатопттрейдВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю ТД В« ТгейдторгВ» з Приватним підприємством В«ПромоблікВ» - за травень, червень 2014 року, за наслідками чого Приватним підприємством В«ПромобдікВ» завищено податковий кредит відповідно за травень 2014 року на суму 117085,24грн., за червень 2014 року на суму 90800,64грн.

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та на підставі абзацу В«бВ» пункту .200.14 статті 200 Податкового кодексу України встановлено завищення заявленої Приватним підприємством В«ПромоблікВ» суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби, заявленій по податковій декларації з ПДВ (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на рахунок платника у банку за червень 2014 року у сумі 500645,00грн.

На підставі акта перевірки 19.12.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, №0002632201.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В силу підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно цього ж пункту, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття В«капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активиВ» міститься в Положенні (стандарті) хгалтерського обліку 7 В«Основні засобиВ» , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92. Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 В«Капітальні інвестиціїВ» , а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 В«Основні засобиВ» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 В«Основні засобиВ» . Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 В«Капітальні інвестиціїВ» , це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги рішення ВСУ щодо практики застосування п. 200.5 ст. 200 ПКУ, а саме Постанову ВСУ від 20.01.2015 року у справі №21-316а14.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при проведенні перевірки було помилково зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року у сумі 500645,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства В«ПромоблікВ» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна