Ухвала

від 30.11.2015 по справі 2а-1870/7414/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/38999/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційної адміністративного суду від 22.05.2012

у справі № 2а-1870/7414/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регата»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0001062311 від 07.10.2011 та №0001051711 від 10.10.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 23.09.2011 №362/23-3/31097498.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.32. ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.4, 138.10.5 п.138.10, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 за №290 в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 89686 грн.; ст.3, пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.1.2 та 9.1.5 п.9.1 ст.9, п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік в сумі 20985 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0001062311 від 07.10.2011 про донарахування податку на прибуток в сумі 89686 грн. та штрафних санкцій в сумі 22013 грн., а всього 108699 грн., та №0001051711 від 10.10.2011, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 20985 грн. та штрафних санкцій в сумі 5246,25 грн., а всього 26231,25 грн.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся, позивач орендував приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у ФОП ОСОБА_2 (платника єдиного податку), яка у період з 01.10.2008 по 10.08.2009 була директором ТОВ «Регата» та є одним із засновників ТОВ «Регата» з розміром внеску до статутного фонду 33%, згідно договору оренди від 01.09.2008, за умовами якого та додаткових угод до нього, приміщення передається під виставковий зал килимів, без визначення розміру орендної плати.

Згідно актів виконаних робіт розмір орендної плати за 1 кв.м. змінювався, при цьому калькуляція та обґрунтування розміру орендної плати позивачем надані не були.

За весь період, що перевірявся, до валових витрат позивачем було віднесено вартість послуг по оренді приміщення у ФОП ОСОБА_2 в сумі 190590 грн., плата за оренду здійснена в готівковій формі у 2010 році в сумі 34000 грн., а дохід від реалізації килимів за весь період склав 1053,08 грн., таким чином позивачем не доведено економічну мету зазначеної господарської операції.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості навантажувально-розвантажувальних робіт в сумі 168720 грн., отриманих від приватних підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані на підтвердження їх реальності первинні документи не дають можливості висновку, що зазначені роботи були ним отримані та використані у господарській діяльності, оскільки ні з актів, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені роботи, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на їх оплату, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за цими операціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2008 року ТОВ «Регата» (Орендар), в особі ОСОБА_2, яка діє на підставі Статуту, з одного боку, та ОСОБА_5 (Орендодавцем), з другого боку, було укладено договір № 1 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2008, згідно якого Орендар приймає у строкове платне користування офісні та складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 318 кв. м. для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього.

За приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За приписами підпунктів «а», «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Пунктом 20.2 ст. 20 вказаного Закону фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються податковими агентами покладено на таких осіб.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, під час виплати орендарем - юридичною особою доходу у вигляді орендної плати фізичній особі, орендар є податковим агентом такої особи та зобов?язаний нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок та повідомити податковий орган про виплачені суми доходу і утриманий податок за формою №1ДФ.

Оскільки однією із сторін договору оренди нежитлових приміщень №1 від 01.01.2008 є фізична особа ОСОБА_5 (Орендодавець) позивач, при перерахуванні йому у липні 2009 року грошових коштів в сумі 139900,00 грн. орендної плати, зобов?язаний був, як податковий агент, нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 20985 грн., при цьому вимоги Закону щодо подання до податкового органу розрахунку ф.№1-ДФ позивачем були виконані.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та вважає помилковою позицію суду апеляційної інстанції, висновки якого ґрунтуються виключно на актах приймання-передачі виконаних робіт, які складені через значний проміжок часу після укладення договору оренди нежитлових приміщень стороною якого виступав ОСОБА_5 як фізична особа.

За встановлених обставин, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського апеляційної адміністративного суду від 22.05.2012 скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун